За крок до пенсії: чи дійсно Байден приймає революційні рішення по Україні

Інформація про те, що США нарешті дозволяють Україні бити вглиб Росії американськими далекобійними ракетами спричинила неабияку хвилю ейфорії в українському інформпросторі. УНІАН дізнавався, чого варте це рішення.

Після виборів у Сполучених штатах минуло майже два тижні, і увесь світ намагається аналізувати результати та зрозуміти, чого чекати від новообраного президента США та його команди. Побоювання стосовно непередбачуваної політики Трампа небезпідставні. Та поки до першого робочого дня Дональда Трампа ще цілих два місяці, чинним лідером залишається Джо Байден. 

Багато хто в Україні стосовно останніх місяців Байдена при владі волів би побачити від нього рішучі кроки: запрошення в НАТО та максимальне посилення зброєю. Але не варто забувати, що з перших днів повномасштабної війни і політика Байдена щодо України теж була доволі обмеженою. Тож рішення, які зараз надходять з Вашингтона, навряд можна вважати такими, які перевернуть ситуацію у війні. 

Історична нерішучість

Демократи в США ніколи не вирізнялись рішучістю в "українському питанні", і летальну зброю – вже легендарні "Javelin" - Київ отримав лише у 2018 році, за першого президентства Трампа і за чотири роки після вторгнення Росії в Україну. 

Тому й на поточному етапі російсько-української війни, хоча США активно надавали Україні розвіддані щодо майбутньої більшої агресії РФ, Вашингтон прогнозував падіння Києва вже в перші дні. Коли цього не сталося, США почали надавати Україні, хоча й обмежено, летальне озброєння. Та навіть це можна вважати важливим кроком для представників демократичної партії. 

Згодом Україна почала показувати успіхи на полі бою – спершу зупинила російське просування під Києвом, потім контратакувала на Харківщині та Херсонщині. На тлі цих перемог Сполучені штати збільшували допомогу Україні – починаючи зі стрілецької зброї й закінчуючи ракетами та авіацією - але, знову ж таки, дозовано і дуже повільно. Приводом для критики Джо Байдена в цьому контексті стало бажання США допомагати Україні настільки, щоб не програти війну, водночас не дати її виграти. 

Найбільша криза в політиці Байдена щодо України настала восени 2023 року. Тоді почалася піврічна епопея щодо виділення нового бюджету на допомогу Києву. Згодом це відбулося, однак за цей час Росія встигла перехопити ініціативу на фронті та заволодіти низкою важливих населених пунктів, зокрема Авдіївкою…

Дивну нерішучість доводиться спостерігати й стосовно абсолютно символічного кроку – запрошення України до НАТО. Адже річ у тім, що таке політичне рішення, яке міг би озвучити Джо Байден, зовсім не зобов'язує Альянс запросити Київ в певні терміни. Водночас це запрошення може стати сигналом для Кремля на тлі можливих мирних перемовин – мовляв, майбутня участь України в НАТО не є предметом таких переговорів. 

І якщо раніше всі ці вагання можна було зрозуміти: всі знали, що попереду в США – президентські перегони, і Дональд Трамп зробить усе, щоб витиснути максимум з війни в Україні на свою користь, то після виборів, коли час Байдена при владі добігає свого завершення, чинного президента нічого не обмежує. 

Позитивні очікування

Зважаючи на те, що США занурились у процес поступової передачі влади і, у більшості випадків, система на якийсь час "зависає", позитивним для України є рішення Байдена у пришвидшеному режимі передати Україні залишок з фінансування на 2024 рік. Йдеться про суму в понад 7 млрд. доларів. І зазначається, що Вашингтон буде оперативно передавати Україні військові пакети щотижня. 

І хоча тут одразу виникає логічне запитання: "Чому лише після виборів США ухвалили рішення терміново передавати Україні допомогу, а не зробили цього навесні чи влітку, коли Сили оборони найбільше цього потребували?", враховуючи попередні пакети допомоги, обсяги переданої зараз зброї можуть бути серйозними. Деякі експерти вважають, що США можуть включити в ці пакети певні види озброєння, які Київ ще не отримував. 

А чому так пізно (хоча краще пізно, ніж ніколи)? Швидше за все, США планували розтягнути цей пакет допомоги на довший час. Аби в разі перемоги Гарріс та чергової затримки у голосуванні, Україні було чим воювати. Перемоги Гарріс не сталося, і зараз США намагаються оперативно встигнути закрити свої зобов'язання перед Україною.

Удари по РФ – заборону знято?

Ще одне питання - надання Україні дозволу на використання далекобійного озброєння – так само є значно перезрілим. Коли у неділю, 17 листопада, інформація про скасування заборони на удари ATACMS, Storm Shadow та SCALP по російській території, це викликало у українців майже ейфорію. Та насправді з ним не все так просто. 

По-перше, цю інформацію західних видань досі офіційно не коментують в Пентагоні. Так само відмовчуються уряди Франції та Великої Британії. А французьке видання Le Figaro, у публікації якого йшлос про те, що Франція та Великобританія дали Україні дозвіл на використання далекобійних ракет Storm Shadow для ударів по території Росії, взагалі видалило раніше опубліковану інформацію. 

По-друге, дивною виглядає мовчанка з приводу цього питання з боку Кремля. В Москві спромоглися лише нагадати, що російський диктатор Володимир Путін вже висловлювався з цього приводу у вересні, і що Росія вважатиме таке рішення – прямим втручанням НАТО в "конфлікт в Україні". 

По-третє, аналізуючи повідомлення різних західних видань з посиланням на джерела в Білому домі, можна зробити невтішний висновок, що далекобійну зброю Україна може використовувати лише на території Курської області РФ. Мовляв, чиновники США сподіваються, що це дозволить уразити війська КНДР на Курщині, а це, своєю чергою, змусить Пхеньян переглянути своє рішення щодо відправки додаткових сил у регіон. 

Звісно, для України є плюс і в цьому, адже це, з високою ймовірністю, зупинить в Курській області контрнаступ росіян. Крім того, в радіусі досяжності ATACMS залишаються кількасот великих військових об'єктів РФ. Проте реальна потреба – знищення російських літаків, які Росія використовує для масштабних бомбардувань цивільної інфраструктури і населення України – з цим рішенням закрита не буде. 

"Звісно, це рішення і зараз не зайве. Але якби це було зроблено у 2022-му, чи хоча б у 2023-му році, воно мало би абсолютно інший ефект, аніж воно матиме зараз… Росіяни давно до таких ударів приготувалися", - зазначив екс-командир роти батальйону "Айдар" Євген Дикий. 

Публічно відомо про відведення російської авіації на аеродроми, які знаходяться на відстані щонайменше в 300 кілометрів від лінії фронту. А непублічно вони могли також перемістити свою логістику та штаби – інші перспективні цілі для цих ракет. Крім того, виникає запитання й щодо наявності цих самих ракет.

На думку директора інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергія Згурця, загальна кількість переданих ракет ATACMS і SCALP/Storm Shadow може дорівнювати "кількості тих цілей, які рахувалися на глибині РФ до 300 км". Він нагадав, що, за даними Інституту вивчення війни (ISW), вглиб 300 кілометрів на території Росії є 250 різних військових цілей важливого значення, які можна знищити за допомогою далекобійного озброєння. 

"Однак слід розуміти, що використання таких ракет не повинно стати широким фронтом. Мають бути чітко сплановані операції для отримання переваг на певних ділянках фронту", - зазначив він. 

Америці вистачає потрясінь

Зважаючи на усе це, очікувати більш радикальних кроків від Джо Байдена в останні місяці лідерства – не варто, вважає дипломат, голова правління Фонду "Майдан закордонних справ" Олег Бєлоколос.

"Ми бачимо, що всі фінансові прийняті рішення – все це буде надано. Тут немає особливих несподіванок. Залишилося фактично два місяці, і якихось кардинальних кроків за цей час я не бачу", – сказав він. 

"Зовнішня політика такої країни як США не передбачає жодних різких рухів та рішень, особливо наприкінці каденції чинної влади. Єдине, що я міг би прогнозувати – це те, що Міністерство фінансів США буде продовжувати свої дії щодо посилення санкційного тиску на Росію. Однак і це також буде у межах тієї політичної лінії, яка була запроваджена раніше", – додав експерт. 

І хоча, звісно, хочеться вірити, що Байден ще встигне розширити дозвіл на застосування далекобійних ракет не лише в Курській області РФ, а також зробити певні політичні заяви в бік України, омріяного "геймченджеру" очікувати не варто. 

Нікіта Шендеровський

УНІАН в Google News