Президент США Джо Байден заявив про готовність до переговорів з Росією, Китаєм та Північною Кореєю з метою зменшення ядерної загрози. Він наголосив, що США готові до таких переговорів "без попередніх умов" і зауважив, що не буде користі ані для їхніх країн, ані для світу від блокування "прогресу у скороченні ядерних арсеналів". Президент США додав, що зменшення ядерної загрози "важливо не попри небезпеки сучасного світу, а саме через них".
У контексті цих заяв варто розуміти, що в Нью-Йорку відбувається зустріч "ядерної п’ятірки". По великому рахунку, ця ініціатива Джо Байдена спричинена тим, що зараз світ перебуває перед загрозою руйнування системи ядерного стримування.
І це питання не лише в контексті постійних погроз від Північної Кореї, це питання в тому, що війна в Україні відкриває "скриньку Пандори". Адже інші країни, які свого часу, починаючи з середини минулого століття, відмовилися від "ядерки" ухваленням різних обмежувальних договорів, зараз розуміють, що запевнення, які були зроблені в контексті ядерного нерозповсюдження, припиняють діяти.
Будапештський меморандум показав себе з негативного боку. Ідея ядерного роззброєння третіх країн не мала очікуваного ефекту. Недопущення появи ядерної зброї як зброї стримування провокує конфлікти й локальні війни. Вони ж можуть перетворитися в Третю світову війну. Тому, повторюсь, країни, які свого часу відмовились від ядерної програми (зокрема Німеччина, Австралія, Бразилія, Аргентина, Південно-Африканська республіка) зараз ставлять питання про бажання відновити свої ядерні програми. В цьому списку також є Туреччина. А, приміром, Іран вже прямо говорить про необхідність завершити отримання ядерної зброї.
Таким чином, фактично, зараз ті системи та домовленості, які були прописані в межах договору про нерозповсюдження ядерної зброї та в договорі про заборону її випробування в режимі ракетного стримування, майже розвалилися. Тож, на даний момент домовленості щодо ядерного нерозповсюдження не ефективні. До речі, МАГАТЕ також не здатне забезпечити безпеку ядерних об’єктів, і Запорізька атомна електростанція є тому підтвердженням, адже вона перебуває в російській окупації, де ведуться активні бойові дії. Перед цим аналогічна ситуація була на Чорнобильській АЕС…
Тому на даний момент ми говоримо про спробу Байдена знайти порозуміння, принаймні окреслити рамки, в яких можна вести діалог та дискусії з країнами, які володіють ядерною зброєю. І що вони можуть запропонувати третім країнам, які зараз її вимагають, щоб захиститися.
Росія ж не змінює свою позицію: якщо глобальний світ не домовляється, вона буде спонсором ядерної зброї та надасть її кому завгодно.
Так, це суперечить позиції Китаю, який не хотів би, що ядерну зброю роздавали направо і наліво, та волів би контролювати цю ситуацію. Для нього питання ядерного нерозповсюдження актуальне, і у нього можуть виникнути з цього приводу несподівані точки дотику із Заходом. Але попри те, що Пекін, звісно, має вплив на Москву, повністю контролювати її та говорити, як вчиняти, він не може. Москва не вважає себе зобов’язаною щось там узгоджувати з Пекіном на рівні оперативно-тактичних питань. Плюс, Китай зараз зацікавлений в продовженні війни низької інтенсивності в Україні, яка послаблює Захід і Росію.
Загалом, враховуючи останні тенденції та розмови, можна сказати, що поріг можливого застосування тактичної ядерної зброї знизився. Але все одно застосування ядерних зарядів є одним з імовірних сценаріїв під час як нашої війни, так і, можливо, інших війн на даному етапі.
У світу немає інструментів впливу на недопущення або створення умов для невикористання ядерної зброї.
Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства
