Світло у темряві війни: як святкували Різдво та Новий рік в окопах минулого століття

Українці – не перші в історії, кому війна псує святкування Різдва та Нового року. УНІАН дослідив, як відзначали зимові свята під час великих війн минулого у окопах та тилу.

Війна - це завжди шок. Але якщо цей шок "затримується" на декілька років, то він перетворюється на важку рутину, що, наче цеглина на шиї, заважає жити й радіти життю. Свята у такий час стають "віддушиною" та спробою віднайти спокій і "нормальність" у спілкуванні з родиною та однодумцями, щоб якось відволіктися від важкої реальності.  

60% українців, відповідно до опитування Rakuten Viber, відзначають Різдво та готуються зустрічати Новий рік. Тоді як не планують святкувати 21% українців, що насправді досить великий відсоток, хоч і меншість.

А от даруватимуть подарунки планують лише 45% респондентів, які обрали варіант: "даруватиму як завжди, у житті має бути свято". Ще 15% будуть дарувати щось символічне, а 21% - лише дітям. А ось 11% громадян обіцяють подарунки "вже після перемоги". Ще 8% українців обрали варіант, що всі заощадження підуть на підтримку ЗСУ.

Тобто, свята будуть, але настрою на масштабне святкування в українців немає. Так, харків’янка Тамара, яка є домогосподаркою і до війни зазвичай завчасно та ретельно готувалася до новорічних свят, зараз каже, що Новий рік та Різдво зустрічатиме, але "лише символічно".

"Як під час такої жахливої війни можна щось сильно святкувати? Люди гинуть, обстріли постійні. Не до гулянь. Та й ціни "кусаються". Особливо для пенсіонерів - за "голодним столом" не посвяткуєш на пенсію у 3 тисячі гривень. Проте відзначити свята якось треба. Хоча б символічно. Бо це показує, що ми ще живі. Що Бог нас не кинув. І що будемо жити далі у наступному році, попри всі негаразди", - ділиться з УНІАН думками пані Тамара. 

З нею складно посперечатися. Дійсно, війна накладає важкий відбиток на усіх громадян. Ілюстрацією до цього може слугувати й приклад сучасних рекордів – на Одещині зафіксували найбільшу за площею підземну резиденцію Святого Миколая у катакомбах. У Харкові з 2022 року ялинку встановлюють у метро.

У столиці та всіх інших містах, навіть дуже далеких від фронту, вводять особливі заходи безпеки, відмовляючись від вуличних ярмарків та масових гулянь. А ось у Херсоні, Миколаєві, Сумах, Запоріжжі, Вінниці, Житомирі, Черкасах та Чернігові від міських новорічних ялинок цього року вирішили відмовитися зовсім.

Проте, хай навіть подекуди у катакомбах чи метро, але більшість українців святкувати будуть. Бо зимові свята символізують надію на краще.

Різдвяні перемир’я часів Першої світової

Так само думали і люди, що у минулому мали схожий досвід Різдва у часи світових війн. Адже ці військові конфлікти були найбільш наближені за масштабом до наших реалій.

Перші роки Першої світової були відносно "джентельменськими" (чого не скажеш про Другу, яка була війною на винищення країн та націй). Найбільш відомим таким прикладом "джентльменського" ставлення до супротивника було якраз Різдвяне перемир’я 1914 року.

"На Святвечір (1914 р.) у боях настало затишшя. Німці мали новорічну ялинку в окопах", – цитує фрагмент листа британського стрільця Герберта Сміта National WWI Museum and Memorial у США.

Також у музеї збереглися згадки з іншого боку окопів.

"Різдво 1914 року – раптом людина з моєї роти доповіла: "Англійці запускають феєрверки". І навпроти нас ворожі окопи освітлені вогнем і ракетами і так далі. Потім ми створили кілька банерів із написом: "З Різдвом!" - із парою свічок позаду та парою зверху", - це вже слова одного з німецьких солдат, ім’я якого не зберіглося.

Безпосередньо на фронті солдати обох таборів приділяли Різдву дуже велику увагу і намагалися прикрашати траншеї та тилові приміщення ялинками (інколи саморобними з підручних матеріалів), готували спеціальне святкове "меню" та вітали один одного. Причому окопи розташовувалися так близько один до одного, що вояки могли бачити, як святкові дерева прикрашають їхнічасту супротивники у траншеї навпроти.

"Вони випили пива на вечерю — багато його — і їли гарну їжу! Смажена свинина! Чудово після яловичини!", - писав у спогадах британський солдат, який спостерігав за позиціями німців на лінії річки Сомми у 1916 році.

На Східному ж фронті, де воювали, зокрема, війська Російської імперії, святкові перемир’я популярності не набули, оскільки часто порушувалися. З 1916-го ця практика була забута й заборонена.

Примітно, що Різдвяне перемир’я відбувалося спонтанно (за ініціативи на місцях, бо штаби обох сторін були проти цього), але ця практика охопила значну частину Західного фронту.

Саме цими прикладами вже у 2024 році намагається маніпулювати угорський прем’єр Віктор Орбан, заявляючи, що це нібито Україна, а не РФ відмовилася від "перемир’я", не називаючи його умови. Хоча Кремль постійно заявляє про так звані "реалії на землі" - тобто відступ ЗСУ з Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей – як попередню умову для будь-якого перемир’я.

Щодо тилу, то цивільні люди під час великих війн минулого теж святкували Різдво по обидва боки фронту, але без розмаху через економічну кризу.

Українці у Другій світовій: між Різдвом та Новим роком

Друга світова війна була докорінно іншою, ніж Перша, бо розпочиналася саме як боротьба на знищення. У тому числі й ідеологічно. Більше того, чи не кожна країна мала власну "систему координат", де не було місця опонентам.

Так, у нацистів було лише поняття "нації" та "диктатури нації" (звісно – німецької, а не аби якої). У СРСР нації та народи взагалі не сприймали як такі, а нав’язували ідею "диктатури пролетаріату" та ділили всіх на соціальні класи. Демократичні ж західні режими просто не сприймали ні нацистів, ні комуністів. І все це впливало на поведінку людей, а отже – і на підходи до свят.

Наприклад, у СРСР Різдво та всі його символи були просто заборонені. На заміну йому прийшов Новий рік – як головне зимове свято. З різдвяних символів лише святкову ялинку та святого Миколая (якого перетворили на "Діда Мороза") було "амністовано", але без будь-яких релігійних ознак. На заміну їм прийшли ознаки радянські – як, наприклад, червона зірка на верхів’ї ялинки, що символізувала Кремль. Такі "правильні" ялинки було наказано робити всюди: як у тилу, так і на фронті. І люди були цьому раді, адже це, все ж, свято, хоча й спотворене пропагандою.

Крім того, командування дозволяло солдатам (тобто – наказувало, бо на це й фарба виділялася) писати вітання з Новим роком на танках та гарматах, а також супроводжувати це радянськими прапорами та іншою символікою. Це робилося для "злиття" символів народного свята з символікою партії й радянської держави.

Кальку з цього також намагається робити сучасна РФ. Саме тому у грудні 2024 року почастішали випадки самовбивчих атак росіян колонами на цивільних авто під радянськими знаменами, що за задумом повинно піднімати бойових дух вояків.

Більшість українського населення, однак, святкувало як радянський Новий рік, так і християнське Різдво, просто потайки. Останньому, як не дивно, додатково сприяла німецька окупація, адже нацисти намагалися протиставити себе "совєтам" і, навпаки, підтримували християнське свято.

Очільник Люфтваффе Герман Ґерінґ навіть прямо видав наказ, щоб військово-повітряні частини напередодні Різдва розповсюджували штучні ялинки серед військових. Окупаційній владі також було наказано всюди організовувати святкування, а населенню було дозволено вживати у ці дні алкоголь, з яким німці досить жорстко боролися весь інший час.

Але, звісно, голод та страти ніяк не сприяли святковому настрою. Про пасивний протест (а часто й активний) згадує, зокрема, діячка УПА Галина Коханська, яка описувала святкування Різдва під німецькою окупацією у Ковелі на Волині.

"Зухвало зиркнувши на мене, Пріся почала співати на мелодію відомої колядки "Небо і земля" пародію з такими словами: "А у Берліні весело живеться. Небо і земля, небо і земля від зривів трясеться. Англики літають, бомби скидають, місто розрушають. Із землею рівняють, чуда-дива виправляють". Німці відразу насторожилися, переглянулися між собою і попросили перекласти слова німецькою … Мило усміхаючись, підійшла до ялинки і сказала німецькою, що на Різдво у Берліні дуже гарно, що літають ангелики (показала на ангелів на ялинці) і кидають бомби, і знову показала на кольорові скляні кульки на ялинці. Німці від такого пояснення захоплено заплескали в долоні і зовні виглядали цілком задоволені перекладом", - писала вона.

Слід додати, що різдвяний стіл у ті часи був дуже бідним. Наприклад, Євген Наконечний описує Різдво у окупованому німцями Львові як "напівголодне і доволі смутне". Оскільки тоді "вже були продані або обміняні на харчі найцінніші домашні речі: шлюбні обручки, килим, мамине хутро, батьківське зимове пальто, годинник тощо".

Схожі спогади є і з інших українських міст, зокрема з Києва та Харкова, де німецький окупаційний режим був значно жорсткішим. Та й радянські війська, перед відступом, замінували та підірвали центри цих міст, ключові підприємства, які не встигли вивезти, та спустошили продуктові склади.

Тобто, населення цих міст отримало "подвійний удар", а "центрами життя" стали ринки, де люди вимінювали останнє, щоб отримати хоч якусь їжу. Не те, що підготувати святковий стіл. Про це згадувала, зокрема, харків’янка Людмила Гурченко. Також, за її спогадами, їй у віці 6-8 років доводилося танцювати й співати перед німцями, щоб отримати їжу, а згодом "зв’язатися зі шпаною", щоб, ймовірно, красти щось на ринку (хоча актриса це не деталізувала, лише згадуючи, що доводилося тікати від німецьких облав).

Сучасні спогади свідків з деокупованих у 2022 році територій Харківщини дуже нагадують історії про німецький окупаційний режим 1940-х у тій же місцевості, про що писали навіть у The Washington Post.

Після звільнення України від німців радянська влада продовжила практику примусового вилучення їжі та зерна у людей, через що у 1945-47 роках в Україні теж був голод і, відповідно, нашим предкам було не до пишних гулянь, хоча якось відсвяткувати Різдво люди намагалися. Зокрема, на столі завжди були традиційні кутя та узвар. Більшість же традицій радянського Нового року сформувалися вже трохи згодом.

Друга світова для іноземців

А як Різдво святкували інші союзники та самі німці у період Другої світової? Порівняно з тогочасною Україною, там було всього удосталь (у німців – до 1945 року, коли вони самі вже були окуповані союзниками). Але з сьогоднішніх позицій, стіл та традиції тогочасної Європи були досить бідними, адже там теж пройшла війна та розруха.

Попри те, що нацистська Німеччина підтримувала християнське Різдво, у самій партії НСДАП та для чиновників традиції у 1940-ві були дещо іншими. Так, вони намагалися відмовитися від усього християнського й повернути язичницькі символи, серед яких була й їх "фірмова" "віддзеркалена" свастика (бо це символ сонця, яке у нацистів "йде" від заходу на схід).

Крім того, не рекомендувалося прикрашати ялинки "єврейською" символікою, до якої відносили й традиційну зірку на верхів’ї, що не дуже подобалося рядовим німцям. Благо, що християнську символіку не забороняли, як у СРСР, а лише "не рекомендували" членам партії.

У країнах союзників місцевий режим німецької окупації був значно лояльнішим до населення, порівняно з Україною, і французи, бельгійці, голландці та інші європейці могли собі дозволити під Різдво дещо більше, ніж зазвичай, хоча й менше, ніж до окупації.

Більше того, навіть американські й британські військові у німецькому полоні мали змогу отримувати на Різдво передачі з дому з різними смаколиками, а назад, додому, відправляти саморобні листівки.

Склад посилок для військовополонених часто писали прямо на пакунку, тому можна приблизно побачити "святкове меню" у німецькому полоні: індичка, шинка, сосиски, сир, джем та ін. Полонені українські військові у сучасній війні з Росією не можуть про таке навіть мріяти.

Серед саморобних поштових листівок, які німці дозволяли полоненим союзників відправляти додому, були дуже різні – від традиційних різдвяних мотивів (з поправкою на реалії полону) до малюнків у стилі Pin-Up: із напівоголеними дівчатами у грайливих позах.

Не треба, однак, переоцінювати нацистську "щедрість", адже відносно гарне ставлення було лише показовим та не поширбвалося на всіх американців та британців. Наприклад, за даними The National WWII Museum, лише 700 в’язнів з 11 тисяч військовополонених відвідували різдвяні вистави у таборі Stalag Luft III (так, деінде німці дозволяли вистави для полонених концтаборів).

Німецьким полоненим, які знаходилися у Британії, також дозволялося відправляти листівки додому. Але це теж було більш показово, ніж масово. Сторони намагалися зберігати хоча б вигляд гуманізму, щоб потім була можливість для перемовин.

Щодо тилу у Британії, то життя там нагадувало сучасні Київ, Одесу чи Харків, які чи не щоночі чують вибухи від російських ракет та дронів. Адже сучасні балістичні ракети та дрони - це подальший розвиток німецьких ракет "Фау-1" та "Фау-2", які ті "тестували" якраз на британцях.

У Сполучених Штатах життя, в цілому, було спокійним, але люди стали біднішими через інфляцію. Хоча можливість відсвяткувати Різдво, звісно, була. А ось державна пропаганда на Заході, яка теж існувала, своєю метою ставила залучити більше грошей, й різдвяну тему використовувала для популяризації військових облігацій.

Під час великих війн минулого люди святкували Різдво та Новий рік - як військові, так і цивільні. Ці свята були символом надії та дозволяли хоча б тимчасово відволіктися від складних реалій. А владні структури (як диктатури, так і демократії) завжди намагались використовувати цей символ собі на користь.

Навряд чи українці масово святкуватимуть цього року з розмахом. Але Новий рік та Різдво під час війни - це, дійсно, символ того, що ми ще живі і не здалися під тиском проблем.

Андрій Попов

УНІАН в Google News