"Стратегічне партнерство не стане для іранців приводом їхати в Росію і воювати з Україною", - аналітик Сергій Данилов

Заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов розповів УНІАН про наслідки підписання договору між Росією та Іраном про стратегічну співпрацю, та чому Іран навіть у статусі союзника РФ й надалі не підтримуватиме анексію тимчасово окупованих територій України.

Пане Сергію, на 17 січня, буквально за кілька днів, Кремль анонсував підписання угоди про стратегічну співпрацю з Іраном. Але не секрет, що Іран та Росія і так тривалий час є союзниками. Що зміниться з підписанням такої угоди?

Відбудеться закріплення співпраці на інституційному рівні. Якщо там не буде пунктів про визнання територіальної цілісності, про військовий союз, про передачу технологій, то не можна сказати, що це багато змінить.

В Ірані сподіваються, що такий договір дасть доступ до російських ресурсів. Держава перебуває в складній економічній ситуації. Потребує технологій та ресурсів, простіше кажучи - грошей.

Росія, своєю чергою, потребує надійного тилу у вигляді Ірану, транспортних коридорів, доступу до іранських портів в Індійському океані, потребує альтернативної логістики осі північ-південь. Також РФ потребує деяких речей у військово-промисловій співпраці. Наприклад, тих самих компонентів для БПЛА.

За інформацією, розповсюдженою в медіа, Іран у проєкті стратегічного договору з РФ не визнає анексію Криму та чотирьох областей України. Чому Тегеран не підтримав союзника?

Тегеран намагається зберігати баланс, не ставати сателітом РФ, не йти на виконання усіх забаганок.

Навіть при попередньому президентові Ірану, який був значно менш налаштований до Заходу та України, іранці чітко декларували, що вони визнають територіальну цілісність України та не визнають російських захоплень. І йдеться не лише про окуповані під час повномасштабного вторгнення території, але й Крим.

За нинішнього президента можна, наприклад, згадати дуже тепле повідомлення з днем Незалежності, яке Україна отримала від Ірану. Тобто, це їхня послідовна політика.

Більшість технократичної частини іранського істеблішменту, м'яко кажучи, не є проросійською. Росія має дуже погану славу серед громадян Ірану. При цьому, йдеться і про тих, хто підтримує режим, і тих, хто не підтримує (таких зараз більше).

Крім цього, на позицію Ірану впливає і суперечка за острови в Ормузькій протоці (ОАЕ претендує на три острова - Великий Томб, Малий Томб і Абу-Муса, які контролюються Іраном з 1971 року, - УНІАН). Росія, аби не сваритися з Еміратами, підтримала їх.

Угода між Росією та Іраном, крім усього іншого, передбачає розширення співпраці в оборонній сфері. Чи можемо говорити, що йтиметься про допомогу військовослужбовцями, які увіллються в ряди російської армії, як це сталося внаслідок підписання аналогічної угоди між КНДР та Росією? Чи можна говорити, максимум, про появу у росіян іранських інструкторів? 

Інструктори не поїдуть. Я не вірю, що іранці взагалі поїдуть у Росію. Не бачу варіантів, за яких це може статися. Тому, коли йдеться про військово-технічну співпрацю, мова про легалізацію деяких угод, які вже були досягнуті.

Приміром, іранці дуже хочуть Су-35. Вони їм були обіцяні. Ба навіть якісь російські інструктори. Також їм дуже потрібна ППО. А натомість вони можуть пропонувати якісь безпілотні системи для Росії, що, своєю чергою, РФ зараз дуже потрібно і буде потрібно надалі.

Підписання угоди про стратегічне партнерство між РФ та Іраном, якщо нічого не зміниться,  відбудеться лише за кілька днів до інаугурації новообраного президента США Дональда Трампа. Навряд це можна вважати випадковим збігом?

Так, це не випадково. Це виклик, продуманий крок. Ба більше, іранці обіцяли підписати угоду, але тягнули. Зараз, враховуючи, що іранці надсилають чіткі сигнали про готовність до переговорів, Росія щось їм пообіцяла (на мій погляд, мала пообіцяти щось суттєве), аби це відбулося саме перед інаугурацією Дональда Трампа. Адже такий символічний крок, очевидно, викличе незадоволення у новообраного президента США. Можливо, у такий спосіб іранський істеблішмент також намагається підвищити ставки.

З одного боку, Росія намагається якось "вкусити" Трампа перед гіпотетичними переговорами з Україною. З іншого боку, міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров днями на прес-конференції заявив, що Росія готова розмовляти про гарантії безпеки для України. Кремль знову грається в "мирні ігри"?

Російський диктатор і раніше заявляв, що вони за мир та перемовини. Тільки Україна не хоче. Тому це - продовження старої пісні. Намагання представити Штатам, хто з нас не "за" переговори. Так, це така гра. Адже хто не "за" переговори, той, відповідно, агресивна сторона, а ми – сторона конструктивна. Нічого нового тут немає. РФ хоче зафіксувати "прибуток" - новоокуповані території України - та виходити з цим на переговори зі Сполученими Штатами.

Ярослав Конощук

УНІАН в Google News