Нещодавно перехідний уряд Сирії розірвав угоду з Росією про контроль над головним торгівельним портом країни у місті Тартус. Цей інвестиційний контракт Москва уклала з Дамаском у 2019 році і документ мав бути чинним 49 років. Але…
Позиція теперішньої влади у Сирії полягає в тому, що росіянам там більше не раді. Проте анулювання цієї інвестиційної угоди відбувається не лише тому, що в Сирії змінилась влада. А й тому, що ця влада побачила: Росія бреше.
Зокрема, в цій угоді йшлося про те, що РФ зобов’язується не просто використовувати порт у Тартусі, а й вкласти в його модернізацію півмільярда доларів. Планувалося, що ці кошти інвестують до 2023 року. Але чи щось пішло на обіцяну модернізацію? Якщо слідкувати за повідомленнями нової сирійської влади, росіяни у Тартусі майже нічого не зробили.
Сирійці чітко дали зрозуміти, що усі доходи від діяльності порту підуть на благо сирійської держави. І вона ж займатиметься покращенням інфраструктури та застарілих механізмів. Адже російська компанія, яка мала це робити, попри обіцянки (ще й передбачені інвестиційним договором), не надто вкладалася в це. Тобто, росіяни дурили сирійську сторону, і паралельно використовувати порт, як тільки могли. Тому й не дивно, що їм не продовжили дозвіл на це.
Звісно, для Росії це суттєвий удар. Адже ця військово-морська база існувала у Сирії ще з радянських часів і мала стратегічне значення. Присутність РФ у Тартусі дозволяла мати вплив у Середземному морі й на Близькому Сході. Зараз Росія змушена забирати звідти усе, що можна. І, щоб остаточно не втратити для себе Близький Схід, все це перекидається авіатранспортом до Лівії.
Примітно, до речі, що робиться це саме авіацією. Адже два десантні кораблі, які росіяни підвели у Тартус, нова сирійська влада туди не допускає.
В МЗС України вже заявили, що вітають рішення Сирії анулювати угоду з РФ щодо використання Москвою морського порту у Тартусі. Безперечно, чим більше Росія буде послаблена (будь-де), тим краще для України. Коли РФ використовує свій агресивний імперський ресурс, щоб "гасити" різні негативні для себе події, що відбуваються по всьому світу, це означає, що вона не спрямовує цей ресурс на події у нас, в Україні. Мова і про фінанси, і про воєнні спроможності. Зараз Росія намагається не перекидати озброєння, яке вивільнилось у Сирії, до України, а шукає, де може залишити. Приміром, у тій самій Лівії.
Чи ці зміни дійсно стануть поштовхом до зменшення впливу РФ на Близькому Сході? Треба над цим працювати. Тут важлива інформаційна складова, яка дозволяє демонструвати, як Росія насправді поводиться зі своїми союзниками, що росіяни говорять, а що насправді роблять, і чим це обертається для країн, які воліють з нею дружити. Крім того, потрібно, де є можливість, допомагати національним рухам, які протистоять росіянам будь-де. Самостійно в України не так багато спроможностей, але разом з нашими партнерами це можна і треба робити.
Ігор Романенко, генерал-лейтенант у відставці, колишній заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України
