Арешт мера Стамбула та головного політичного суперника президента Туреччини Реджепа Ердогана Екрема Імамоглу спричинив падіння турецької ліри на 5% і обвал базового фондового індексу Bist 100 майже на 7%. Опозиція, зокрема Республіканська народна партія (CHP), назвала це "спробою державного перевороту", стверджуючи, що це політично мотивований крок напередодні президентських виборів 2028 року, де Імамоглу вважався ймовірним кандидатом. І загалом ця подія формує мобілізаційну спроможність опозиції.
Не думаю, що Ердоган не розумів наслідків. Зважаючи, що в країні доволі специфічна система обрання президента, чинний лідер має "виделку": або знову зіграти в перевибори, або "обнулити" свій конституційний строк, тобто, визнати, що він пішов у відставку через дострокові вибори, і тоді йому ще раз можна буде балотуватися. Чому другий варіант не надійний – у Ердогана немає достатньої конституційної більшості в парламенті.
І не факт, що наступні парламентські вибори він виграє.
Тому зараз йому вигідніше йти на схему "спадкоємець", в результаті якої перемагає… опозиція. Прибравши найсильнішого гравця, опозиціонером, який може виступити опонентом Ердогану, може буде і представник історичної партії Ататюрка, і Республіканської народної партії, або мер Анкари… Останній, до речі, з багатьох болючих для Туреччини питань не солідаризувався з мером Стамбула, якого заарештували. І зараз він, ймовірно, розглядається як імовірний спадкоємець, на якого можна зробити ставку. Власне, він може забезпечити Ердогану частину "пирога" влади.
Що стосується мера Стамбула, він представляв ліве, ліберальне крило опозиції, налаштоване на демонтаж всього того, що Ердоган побудував за роки правління. І створює йому проблеми. Адже в чому звинувачують Екрема Імамоглу? В тому, що він фінансує Робітничу партію Курдистану, тобто терористичну організацію, визнану в Туреччині. Мер Стамбула дійсно вступив у коаліцію з курдськими політичними силами, спікером партії, до якої належить мер Стамбула, також є курд, який був перед цим заарештований. Тобто, за великим рахунком, ця коаліція є небезпечною для президентської політичної сили, яка починає втрачати підтримку в регіонах на тлі економічних негараздів. Регіони вимагають більшої автономії і можливості чинити спротив центральному уряду.
Не дивно, що в цій ситуації Ердоган намагається розчистити поле суперників. Забезпечивши безпроблемний виграш, приміром, тому ж меру Анкари – поміркованому опозиціонеру, Ердоган зможе претендувати в новій архітектурі влади на частку ресурсів – співучасть в управлінні державою.
Плюс – гарантії безпеки того, що султанат, побудований чинним президентом, не буде демонтований.
Чи змінять щось протести, які розгорнулися в Туреччині у відповідь на арешт Екрема Імамоглу? Все може бути. Туреччина достатньо непередбачувана в цьому плані країна. Проте, звичайно, що Стамбул - це не вся Туреччина. Не всі будуть підтримувати заарештованого мера. Крім того, протестувальникам погрожують зброєю, поліцейські розганяють акції, застосовуються каральні дії. Це ж не європейська країна, в Туреччині все це достатньо жорстко робиться. Тож нового Таксіму - як руху спротиву ердоганівській диктатурі - мабуть, вже в такому масштабі (на всю країну) не буде.
Втім, ця частина опозиції чинить спротив, відбувається повна мобілізація прихильників, в інших містах також намагаються виводити людей на вулиці… Зараз відбувається тест на спроможність опозиційних сил протистояти силам Ердогана. І тест системи влади чинного президента щодо того, наскільки ця влада буде спроможна витримати цей тиск.
Віталій Кулик, керівник Центру досліджень проблем громадянського суспільства
