Так звані російські опозиціонери та ліберали, коментуючи атаку Курщини Силами оборони України за допомогою ракет Atacms, вже заявляють про очікувану відповідь - щонайменше ще один удар по Україні "Орєшніком". Зокрема російська журналістка Юлія Латиніна написала про те, що така атака буде вже "не по пустому "Южмашу"". Водночас інший відомий російський журналіст і політичний діяч Володимир Кара-Мурза образився на критику українцями маршу російської "опозиції" в Берліні, який начебто відбувався на "підтримку України", а насправді європейцям вчергове вкорінювали меседж, що у війні "винен тільки Путін, а не росіяни".
Тут треба розуміти, що переважна більшість цих людей передусім імперці, а вже потім ліберали. Тобто, вони навіть на фоні цієї абсолютно страшної війни вважають, що певні інтереси у Росії є, і ці інтереси повинні бути якимось чином задоволені. Саме тому, на їх переконання, Україна чи Захід поводяться неправильно, роблячи ті чи інші дії. Це насправді стара історія. І нам дійсно на це, мабуть, слід звертати увагу.
При цьому варто розділяти, про кого йдеться. Адже, коли йдеться про людей на кшталт Латиніної, треба розуміти, що вони зараз намагаються грати в таку собі експертність. Хоча насправді мали на наступний день після удару по Україні міжконтинентальною зброєю вийти на вулиці з плакатами: "Зупиніть цього ненормального Путіна!", "Допоможіть Україні!" і так далі. Ну, вони ж цього не зробили. І друге - такі люди як Латиніна, власне, не мають якогось впливу на ухвалення рішень західними країнами щодо підтримки так званого протестного руху росіян.
А от усе, що стосується так званих "хороших руських", які проводять на Заході в тому числі політичні акції, як ми це нещодавно бачили в Берліні, які намагаються виступати такими собі своєрідними представниками Росії, - нам треба постійно спілкуватися з нашими партнерами. І звертати увагу на два моменти.
Перший момент: цих людей насправді ніхто не уповноважував на здійснення представництва Російської Федерації. Не уповноважували, в першу чергу, росіяни. Таким чином, ці люди, може, і є опозицією, але це опозиція самоназвана (вони не отримали цю опозиційність за результатами, наприклад, виборів, адже вони або взагалі не брали в них участі, або брали дуже-дуже-дуже давно). У цієї "опозиції" є принципова відмінність навіть, приміром, від тієї ж Світлани Тихановської. Як би ми до неї не ставились, але в неї є певна легітимність, адже вона виступала проти Лукашенка на виборах.
Другий момент, на який варто звертати увагу: Україні вже давно, мабуть, слід було озвучити перелік певних критеріїв (і передати їх нашим партнерам), за якими можна було б ідентифікувати росіян. Щоб тих, які дійсно хочуть звалити шовіністичну імперію, відрізняти від тих, хто мріє замінити Путіна, посівши його трон.
Не можна при цьому сказати, що вони зовсім не бажають змінити Росію. Вони, цілком ймовірно, хочуть бачити її більш, не знаю, демократичною, з якимись реальними виборами і так далі. Але це абсолютно не відкидає того факту, що вони, приміром, хочуть зберегти Росію в тих розмірах і кордонах, в яких вона існує зараз. І вони про це прямо говорять: що "ніякого розпаду не буде", "розпад РФ - це погано", "ми будемо робити все для того, щоб цього не відбулося".
Їм не потрібні якісь великі кризи в Росії. Вони прагнуть прийти на все "тепле" і далі цим користуватись.
Тобто, для них оптимальний варіант - замороження війни, продовження тиску на Путіна санкціями, а, коли російському народу це набридне, або Путін помре, вони планують повернутись в РФ "на білому коні" й правити замість нього.
Чи розуміє Захід суть російських лібералів та російської опозиції? Думаю, на Заході дуже добре розуміють, що відбувається. Але, по-перше, Захід давно звик працювати саме з цими людьми. Це тягнеться ще з кінця 90-х років, коли в Росії ще діяли різноманітні грантові програми, коли російська влада все це не позабороняла.
По-друге, Захід виходить просто з того, що їм вже треба мати хоча б когось, якихось інших, альтернативних росіян, а не тільки, власне, Путіна.
І в цьому випадку ставка робиться на цих, тому що інших просто немає.
До речі, тут, можливо, є й наше недопрацювання. В тому сенсі, що ми могли б запропонувати якусь свою альтернативу - показати Заходу справді нормальних росіян. Приміром, тих людей, які воюють на боці України. Крім цього, у нас є непогана ініціатива - форум так званих малих російських народів. Ця ідея виглядає не такою вже фантастичною, варто лише пошукати таких людей. Наприклад, представників чеченської діаспори, з деякими з яких у нас є непогані контакти.
Звісно, це - системна робота. І її, в принципі, треба було вести ще після 2014 року. Ми ж почали опікуватись цими питаннями тільки з 2022-го. Тому Захід поки що, за інерцією, спілкується з тими представниками Росії, кого він хоча б знає, і хто відрізняється від Путіна принаймні заявами та, власне, живе в країнах Заходу, виїхавши з РФ.
Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, політолог
