Якщо Росія отримає можливість перегрупувати свої сили після війни в Україні, Кремль може спробувати атакувати навіть ті країни, які зараз не сприймають всерйоз російську загрозу. Російський диктатор Володимир Путін одержимий метою створити "СРСР 2.0".
Таку думку висловив старший науковий співробітник Центру Моссавар-Рахмані з питань бізнесу і держави при Школі державного управління імені Кеннеді Гарвардського університету Давид Григорян у своїй колонці для The Telegraph.
Путін хоче відродити СРСР
Григорян зазначив, що в пріоритеті у Путіна країни, які колись були частиною СРСР. За його словами, європейські лідери зараз досить серйозно сприймають російську загрозу для регіону, але не до кінця розуміють, наскільки значущі країни Кавказу і Центральної Азії, а також Білорусь і Молдова для майбутнього Європи.
Якщо Путін зможе повернути ці країни під контроль Росії, це дасть йому доступ до нових ресурсів, включно з новобранцями для майбутніх воєн у Європі, попередив аналітик. Тому небезпечно дозволити Україні зазнати поразки і дати РФ можливість піднести це як перемогу.
Григорян заявив, що Путіну в деяких випадках не знадобиться багато часу для досягнення своєї головної мети - відродження СРСР. Він спрогнозував, що першою впаде Білорусь, яка вже перебуває під впливом Москви.
Також Путіну не доведеться докладати багато зусиль, щоб підпорядкувати собі Вірменію, вважає аналітик. Він нагадав, що ця країна перебуває під впливом російського диктатора більше, ніж будь-яка з колишніх радянських республік, що залишилися.
Крім цього, Путіну буде легко анексувати Грузію. Григорян підкреслив, що правляча партія країни "Грузинська мрія" налаштована проросійськи. Грузинська громадськість переважно прозахідна, але її незгоду можуть придушити спільними зусиллями.
Аналітик додав, що спочатку Азербайджан зможе уникнути прямої анексії завдяки своїм тісним зв'язкам із Туреччиною і гарним відносинам з Ізраїлем. Проте Путін може заручитися підтримкою Ірану, щоб підпорядкувати собі країну, розігравши карту національних меншин.
Крім того, середньоазіатські республіки не зможуть протистояти тиску Путіна, запевнив Григорян. За його словами, Казахстан може впасти за лічені години в разі прямого нападу РФ, але з такою самою ймовірністю прийме пропозицію про вступ до "нового СРСР". Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан також, імовірно, будуть схилятися до вступу в новий союз Путіна.
Планам Путіна все ще можна перешкодити
Аналітик упевнений, що сценарію створення "СРСР 2.0" все ще можна запобігти. Для цього необхідна більш рішуча військова відповідь на російське вторгнення в Україну.
Григорян заявив, що новий бюджетний пакет, запропонований європейськими лідерами, допоможе модернізувати можливості військової машини континенту. Проте вона мало що дасть для вирішення короткострокових проблем на полях битв в Україні.
На щастя для Європи, Україна зараз має найбільшу і загартовану в боях армію на континенті, підкреслив аналітик. Він вважає, що Європі потрібно відновити зусилля, щоб повністю наділити її боєздатністю.
Крім того, економіка Росії зараз перебуває у важкому становищі. За словами аналітика, необхідно посилити режим санкцій, усунути лазівки і чинити політичний тиск на країни, які вже не раз допомагали Москві обходити обмеження.
Також Григорян додав, що Європі потрібно перешкодити Росії застосовувати "м'яку силу" в регіоні. Для цього потрібно розширити обмін розвідданими між союзниками.
Путін готується атакувати НАТО - що відомо
Раніше ексконсультант Пентагону, експерт з іноземних військових справ у Фонді ім. Казимира Пуласького Рубен. Казимира Пуласького Рубен Джонсон у статті для 19FortyFive розповів, що російський диктатор Володимир Путін готується атакувати НАТО. За його словами, глава РФ розуміє, що час не на його боці, і він не схильний чекати і давати Європі достатню кількість часу для нарощування своїх оборонних виробничих потужностей.
Джонсон нагадав, що Путін перетворив РФ на країну, яка тепер повністю зайнята військовою економікою. За його словами, це створило хитку рівновагу з "нищівними процентними ставками", які ставлять під загрозу довгострокову здатність Росії підтримувати функціонування свого ВПК.
