Росія постачає, ймовірно, українське зерно режиму хуситів, який контролює більшу частину Ємену. Про це йдеться у журналістському розслідування Bellingcat та Lloyd's List.
Об’єктом уваги розслідувачів стало судно під назвою Zafar, яке завантажили зерном в порту окупованого Севастополя на початку жовтня. У середині листопада воно прибуло в порт Ас-Саліф у західному Ємені, до цього зробивши зупинку в порту африканської держави Джибуті по інший бік Червоного моря.
Як пояснили в Bellingcat, усі судна, які привозять товари в порти, контрольовані хуситами, зобов’язані зупинятися в Джибуті для перевірки Механізмом перевірки та інспекції ООН (UNVIM). І той факт, що судно, яке прийшло з незаконно окупованого Севастополя, змойгло пройти перевірку UNVIM, "викликає питання до ООН", кажуть розслідувачі.
Також журналісти зауважують, що раніше цього року Zafar вже здійснював аналогічний рейс з окупованого Севастополя і так само успішно пройшов перевірку UNVIM.
"Севастопольський порт зараз перебуває під санкціями Сполучених Штатів і Великої Британії, а термінал, до якого Zafar пришвартувався в Севастополі, знаходиться під санкціями Європейського Союзу. Важливо, однак, що немає санкцій ООН щодо Севастопольського порту чи Росії", – додають у Bellingcat.
Розслідувачі визнають, що не мають інформації про походження зерна, яке перевозив Zafar до Ємену. Однак вони нагадують, що раніше українські фермери на окупованих територіях скаржилися, що російські війська розкрадають їхнє зерно, яке згодом Росія експортувала.
Bellingcat також звертає увагу, що західні ЗМІ нещодавно писали про участь "сотень єменців" у війні в Україні на російському боці.
Як Росія грабувала українських фермерів
Як писав УНІАН, з перших тижнів повномасштабного вторгнення в Україну російські окупанти почали грабувати захоплені території. Зокрема загарбники присвоювали майно фермерів окупованого півдня – забирали врожай та агротехніку.
З наступного року росіяни перейшли від прямого грабунку до замаскованої конфіскації: врожай формально "купували" у фермерів, але за дуже заниженими цінами і без можливості для фермерів продати врожай комусь іншому.
У певний момент награбованого зерна було так багато, що росіяни не розуміли, що з ним робити.
