Рамзан Кадиров пригрозив кровною помстою сенатору від Дагестану, лезгіну за національністю, Сулейману Керімову. Причина помсти - нібито замовлене вбивство Кадирова. Реальна причина - як буде поділена компанія Wildberries, один із найбільших маркетплейсів в РФ. Річ у тім, що Керімов свого часу прямо натякнув, що цю компанію йому пообіцяв особисто Путін. А це означає, що розв’язання цього питання було прямою гарантією Путіна.
Нещодавня перестрілка в центрі Москви, коли чеченці вбили двох охоронців-інгушів, не призвела ні до яких міжетнічних сутичок. Ба більше, після цих подій відбулася зустріч "старійшин" інгушів та чеченців (очолював Делімханов).
Суть цієї зустрічі звелася до звинувачень інгушів в порушеннях шаріату та до ритуальних заяв про мир. Простіше кажучи, Кадиров вже тоді переводив бандитські розборки в русло мусульманського права. Тож теперішня заява про кровну помсту - це спроба перебити "слово Путіна" "традиційними звичаями", які є частиною пакту між Путіним та Кадировим.
Очільник Чечні демонструє оточенню й російським елітам, що він не може програти, навіть якщо він протистоїть Путіну. Просто так здатися - означає, що далі роль чеченців в "охоронному бізнесі" по всій Росії буде падати.
В цьому сенсі треба віддати належне Кадирову: він знайшов формат, який не прямо підставляє Путіна. Адже він апелює не виключно до понятійних речей, а загортає їх в традиційні проторелігійні конструкції. І, тим самим, виводить з-під прямого звинувачення Путіна.
Звичайно, з погляду імператора, всі ці кадирівські конструкції є все-таки ультиматумом. І Путін прекрасно розуміє, що всі чекають на його реакцію. Також всі знають стиль Путіна, який тягне час, перш ніж щось вирішувати. Але варто нагадати: еліти тільки почали забувати, як Путін, давши слово не вбивати, убив Пригожина. І тут є нова історія - Путін пообіцяв Wildberries Керімову і (не)може захистити його. Путін має одночасно захистити Керімова і "задовольнити" Кадирова.
Власне від того, як він поступить, залежатиме його репутація як імператора - людини, яка вирішує все, не оглядаючись на умовності. Раніше в таких випадках він завжди карав обох. Правда, ступінь покарання була різна. Класичний приклад: судовий процес Сєчін проти Улюкаєва. Улюкаєва посадили, Сєчін залишився керівником Роснєфті, але втратив впливи.
Однак зараз ситуація складніша. Путін не може не покарати Кадирова, але як це зробити без втрат статус-кво в Чечні - незрозуміло. Тому це - початок серіалу. Довгого, але який обовʼязково завершиться або втратою впливів Кадирова, або повтореннями демаршів від ряду менш впливових, але не менш наглих гравців. Багато в чому це повторення 90-х, тільки на новому етапі розвитку і при сильнішій, але й корумпованішій державі.
І наостанок, є ще один важливий аспект. Після того, як Патрушева понизили в статусі, в Росії зник інститут "координатора" силовиків, і тепер всі вони напряму підпорядковуються Путіну. А це значить, вони координуються спорадично і ситуативно. Така свобода дій має з часом привести до певних дисбалансів в репресивній (щодо економічних, а не політичних гравців) системі.
Вадим Денисенко, політолог
