Примус до "миру": як і чому світ підігрує Росії у війні проти України

Чим більше Україна анонсує наступний Саміт миру та власний план закінчення війни, тим більше "мирних" ініціатив намагаються вигадати і партнери Києва, і партнери Москви. На жаль, не на користь українцям.

У полку "мирних планів" - поповнення. Китай та Бразилія презентували власну мирну ініціативу і активно займалися її просуванням на полях Генеральної асамблеї ООН. Напередодні міністр закордонних справ Китаю Ван І розповів, що КНР та інші країни Глобального Півдня створюють платформу "друзі миру" щодо "кризи в Україні".

Попри те, що радник президента Бразилії Селсу Аморім заявив, що "друзі миру" готові організувати саміт за участю Росії та України, цікаво, що на презентацію "мирного плану" в Нью-Йорку не запросили ані українську, ані російську делегації. Натомість в якості спостерігачів там були Швейцарія, Угорщина та Франція.

Черговий план на користь РФ

Про що ж цей китайсько-бразильський план? Фактично, це модернізована версія китайських мирних пропозицій 2023 року, які були відкинуті Україною.

Зараз йдеться про те, що, по-перше, ворогуючі сторони дотримуватися "трьох принципів" для охолодження ситуації: припинення бойових дій, незагострення конфлікту та нерозповсюдження його на нові території.

По-друге, вони також мають визнати, що діалог і переговори — єдиний можливий спосіб вирішення "кризи".

По-третє, сторони конфлікту мають уникати нападів на цивільних осіб і цивільні об’єкти, захищати жінок, дітей та інших жертв конфлікту, а також поважати основні права військовополонених.

По-четверте, всі мусять протидіяти використанню ядерної, біологічної та хімічної зброї, запобігати поширенню ядерної зброї й уникати ядерних криз. Окремо - протидіяти збройним нападам на мирні ядерні об’єкти.

По-п’яте, спільно підтримувати міжнародне співробітництво в енергетиці, фінансах, торгівлі зерном, транспорті тощо, безпеку ключової інфраструктури (нафто- та газопроводів, енергетичних об’єктів і підводних оптичних кабелів), а також забезпечувати стабільність глобальної системи постачання. Останній пункт вкрай важливий для Китаю, який, як відомо, є одним із імпортерів українського збіжжя.

"Пропонуючи свій мирний план, Китай хоче отримати статус країни-гегемона у міжнародній політиці та показати себе як начебто нейтральну країну. Йому важливо диктувати альтернативний порядок денний на міжнародній арені", - пояснює кандидат політичних наук, член-кореспондент Української академії геополітики та геостратегії Станіслав Желіховський.

Багаторічні запевнення Китаю про повагу до територіальної цілісності України здиміли наче пил після осіннього дощу. У теперішньому плані немає жодної букви про виведення російських військ з території України. Не знайшлося у ньому й місця для пункту про компенсацію завданих російськими окупантами збитків. Тобто, фактично пропонується перемир’я чи замороження бойових дій на невизначений час на підставі тієї ситуації, яка буде "на землі".

Інфантильні уявлення про мир з РФ

Але не лише Піднебесна налаштована "залишити все як є", тобто віддати на невизначений час під фактичний контроль РФ більшу частину чотирьох областей України. На іншому геополітичному полюсі, в США, обидва претенденти на президентське крісло, схоже, теж не проти фіксації ситуації "на землі".

Кандидат від Республіканської партії Дональд Трамп, як відомо, неодноразово хвалився швидко завершити війну, бо у нього, мовляв, "гарні стосунки" з Путіним. Але, якщо аналізувати заяви, які раз по раз звучать під час передвиборчої кампанії, виглядає так, що для досягнення цієї цілі команда Трампа натисне на Київ, погрожуючи припинити поставки зброї.

Та й кандидатка від демократів Камала Гарріс хоча і заявила, що відмова України від окупованих РФ територій є "пропозицією до капітуляції", насправді під час своєї передвиборчої кампанії часто ігнорує Україну. Приміром, журналісти The Telegraph повідомляють, що нещодавно вона відмовилася прямо заявити про підтримку прийняття України до НАТО.

"Це все питання, які ми вирішимо, коли і якщо настане цей момент", - сказала Гарріс.

Зважаючи на те, що в західних медіа періодично проливається дощ з нових і нових "мирних планів", а конкретики щодо чітких безпекових гарантій "не на папері" - немає, все це виглядає не як спроба знайти реальні важелі для досягнення сталого миру, а як намагання примусити саме Україну будь-що зупинити війну.

"Активне просування російською пропагандою й західною журналістикою ідеї про те, що домовленість вже фактично досягнута, є лише тиском на українське суспільство й політиків", - вважає громадський діяч, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар.

За його словами, по-перше, якщо воюють дві країни й обидві потребують перерви, то замирення можливе.

"Але якщо одна сторона має гроші на переозброєння, а інша не має грошей на переозброєння, то кому перерва вигідніша? Очевидно, тій стороні, яка має гроші. Вона переозброїться й продовжить", - зазначає він.

По-друге, якщо дві сторони хочуть домовитися, й одна вимагає від іншої чимось поступитися, а сама нічим не готова поступитися, то яка ймовірність домовленості? Або якщо третя сторона схиляє до домовленості ці дві, але не готова сама нічого дати від себе, то чи збільшує це ймовірність домовленості?

"Від України зараз вимагають поступитися територіями (й людьми), можливим членством в НАТО, різними іншими речами (на кшталт статуту російської мови або щось нове придумають). Натомість Росія не готова поступитися нічим. Захід не готовий поступитися нічим, не готовий фінансувати переозброєння під час нетривалого миру, не готовий дати якісь безпекові гарантії. Це не мир, це визнання поразки, бо перерва триватиме недовго, й переозброєна російська армія рушить далі", - резюмує Валерій Пекар.

Директор недержавного аналітичного центру "Українські студії стратегічних досліджень" Юрій Сиротюк нагадує, що десять років тому Україна вже вибрала "мир" як спосіб залагодити російську агресію. Врешті, постійні перемир’я, законодавче визнання "особливого статусу Донбасу", мінський переговорний процес і… повзуча окупація Росією Донбасу та повномасштабна агресія РФ проти України в лютому 2022 року.

"Скориставшись заморозкою українського театру дій, Путін наростив впливи в Африці, спробував понервувати США активністю в Латинській Америці, фактично інкорпорував Білорусь. Зрештою, відчув себе великим і вголос почав пропонувати поділити світ, як мінімум, на трьох… Тобто, так чи інакше, замороження війни в Україні дало Путіну можливість серйозного геополітичного стрибка", - нагадує він.

Юрій Сиротюк додає, що на початку 2022 року, коли Путін приступив до "остаточної реалізації Мінських домовленостей", міжнародні партнери України прибрали з Києва посольства і "були готові сприйняти нову геополітичну реальність".

Що далі?

Фактично, у світі  триває змагання, хто збере найбільше голосів довкола своїх мирних ініціатив по Україні.

Кандидат політичних наук, член-кореспондент Української академії геополітики та геостратегії Станіслав Желіховський зазначає, що Росія зацікавлена у підтримці китайсько-бразильського варіанту "миру". Ба більше, навіть готова взяти участь у гіпотетичних перемовинах, якби на них були присутні Китай, Бразилія, Індія та інші держави.

Тоді, на його думку, були б розкриті всі карти. Адже реалізація китайського "мирного плану" фактично означала би, що зміна міжнародно визнаних (зокрема і РФ) кордонів держав стає нормою.

"З одного боку, безпосередньо Китаю це не має бути вигідно у ситуації з Тайванем. Однак це може бути вигідно у суперечці з Індією (країни мають довгий спільний кордон у Гімалаях, великі ділянки якого остаточно не демарковані, через що кожна сторона заявляє власні претензії на території в таких районах, - УНІАН)", - розповідає Станіслав Желіховський.

Своєю чергою, керівник Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик констатує, що західні партнери України дійсно підштовхують нас до заморозки війни. Проте, на його думку, це не означає, що остаточне рішення вже ухвалене. Тож Україна й Росія надалі намагатимуться отримати вигіднішу переговорну позицію для себе.

"РФ буде намагатися захопити якомога більше територій на сході України. Ми ж будемо намагатися розширити свою присутність на Курщині. Потім спробуємо в якійсь точці домовлятися, - зазначає він. - Але обмін територій РФ не влаштовує. І, я думаю, це розуміють наші західні партнери".

Звісно, Китай міг би стимулювати Росію бути поступливішою, проте такий сценарій, на думку Віталія Кулика, малоймовірний: "Китай зацікавлений в конфлікті низької інтенсивності, в який втягнута РФ та Захід. Адже такий конфлікт їх послаблює".

За його словами, КНР влаштує ситуація, коли перемовини ведуться навіть роками. Аби тільки війна "звелася до перестрілок, і не переросла в континентальну". Втім, в російсько-українській ситуації, навіть початок великих переговорів не означатиме припинення бойових дій.

"Навпаки, я вважаю, що початок переговорів може збігатися з черговою ескалацією. Тобто, вона буде відбуватись, коли так звані великі переговори стартують", - вважає Кулик.

А поки битва "мирних планів" триває. В західних медіа знову говорять то про "корейський", то про "німецький" сценарій для України. Розмірковують про контроль РФ над окупованими територіями України (без юридичного визнання окупації) в обмін на часткове приєднання до НАТО (що виглядає як фантастика) та юридичні безпекові гарантії для Києва. Але не враховують двох принципово важливих моментів.

Перший – чи готові будуть держави-гаранти цієї безпеки, у разі повторення російської агресії, в прямому сенсі включитись у війну на боці України. Другий - Росія обов’язково скористається паузою для відновлення. І нападе.

Ярослав Конощук, Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News