"Пригожин сказав по телебаченню, що захищає велич Росії в усьому світі. Це була остання крапля", - політолог Ярослав Чорногор

Увечері 23 серпня у Росії загинув один з лідерів "ПВК Вагнер груп" Євген Пригожин. Директор програми російські та білоруські студії центру "Українська призма" Ярослав Чорногор розповів УНІАН про те, що могло стати останньою краплею, яка призвела до загибелі Пригожина, а також про можливі наслідки цих подій.

Пане Ярославе, кому було вигідно те, що сталося з Пригожиним?

Пригожин собі дозволив виступити проти Путіна і Кремля взагалі. Зрозуміло, що діяв він не самостійно. Хтось його підтримував і використав, щоб якимось чином тиснути на Путіна, зокрема для нейтралізації угрупування Шойгу-Герасимова. І Пригожин свою роль відіграв…

Він чомусь, швидше за все, розраховував на якісь гарантії, які йому начебто надані. Але які гарантії можуть бути у грі з Путіним? Україна про це знає прекрасно: домовленості з Путіним та Російською Федерацією взагалі не варті навіть того паперу, на якому написані. Однак Пригожин чомусь розраховував, що має такі гарантії (хоча внутрішньополітичну кухню знає прекрасно).

Можливо, у нього був шанс протягнути довше, якби він не виїхав з Африки. Але з Африки він чомусь повернувся в Росію. І не просто повернувся, а перед цим виступив по телебаченню, де говорив, що захищає велич Росії в усьому світі. Я думаю, що це була остання крапля, яку йому не пробачили.

Наскільки Пригожин був популярний у РФ, щоб мати якийсь вплив?

Певну популярність в Росії він здобув, ми повинні це розуміти. Колишній в’язень, який досягнув певного успіху в бізнесі (звичайно, умовного успіху). Був обласканий Кремлем. "Вагнерівців" рекламували ледь не як билинних витязів. Все це спрацьовувало на широкі маси…

Але важливо розуміти, що пропаганда діє як в один бік, так і в інший. В той момент, коли російські ЗМІ підтримували Пригожина, він був героєм. Потім його почали дискредитувати, і… вже не таке гарна картинка. Врешті-решт зараз, якщо підтвердиться, що він загинув (все одно існує якась частка ймовірності, що це підлаштовано), в нього вже немає засобів, щоб публічно захищатися.

Думаю, що про нього врешті-решт забудуть. Забули ж про генерала Лебедя (колишній кандидат в президенти РФ та екс-секретар Ради Безпеки РФ, учасник війни у Чечні, - УНІАН). Поточна інформація затирає те, що було в минулому.

Чи можлива внутрішньополітична дестабілізація у РФ через загибель Пригожина, як дехто зараз говорить?

Зрозуміло, що за перше крісло в державі завжди буде точитися боротьба. Вона буде явна чи прихована, але хтось завжди хоче на себе приміряти, як в Росії кажуть, "шапку Мономаха". Зараз її тримає Путін, але, в силу свого віку, я думаю, не так довго йому залишилося. Який би жорсткий режим він не впроваджував, суто фізіологічно він не може ще багато років правити.

Зрозуміло, що якийсь протестний елемент після всіх цих подій залишиться. Як російські спецслужби його зачистять, чи зачистять взагалі, чи вони, навпаки, сконцентрують на чомусь, підконтрольному собі?... Це питання.

Демарш Пригожина продемонстрував внутрішньополітичну боротьбу між баштами Кремля. Зараз ми побачили, так би мовити, кому й три крапки. Ці три крапки ми ще будемо спостерігати. Побачимо, що буде далі, яке угруповання зможе перебрати на себе цих людей ("вагнерівців"), яке зможе створити щось нове…

Чи можна зараз сказати, що буде з "Вагнером"?

Підрозділи, які залишилися, підпорядкують іншим структурам. Не знаю, будуть змінювати назву, чи ні, просто трансформують, чи увіллють у так званий Редут (ПВК "Редут"), або ж створять щось нове… Як структура, як гравець це утворення вже не буде відігравати таку роль, як раніше. Чи з’явиться на його місці щось нове? Прогнозувати важко. Ми ж не знаємо планів Кремля.

Ярослав Конощук

УНІАН в Google News