Президент Трамп заявляє про скорочення присутності американського контингенту в Старому світі. Оточення американського президента слідом за ним повторює, що Європа повинна збільшити витрати на оборону - в таких обсягах, які є непідйомними навіть для локомотивів європейської економіки. Загальний консенсус країн ЄС щодо ситуації, що склалася, найкраще охарактеризувала прем'єрка Данії Метте Фредеріксен, яка в Києві заявила: "Мир більш небезпечний, ніж війна". Поки що все виглядає так, що Європа боїться дати путінській Росії перепочинок, побоюючись, що після України вона спробує атакувати одну або кілька країн, що входять до ЄС і НАТО. За поясненнями УНІАН звернувся до дипломата, експерта Центру оборонних стратегій Олександра Хари.
За оцінкою європейців Росії потрібно від двох до шести років, щоб наростити силовий потенціал, і потім напасти на країну-члена НАТО. Але це залежить від багатьох факторів. Якщо будуть зняті санкції на енергоносії, Росія отримуватиме більше нафтодоларів. Ключові партнери - це Китай та Індія насамперед. Але європейці теж купують російську нафту, змішану, і закривають на це очі.
Із ситуації, що склалася, можна зробити висновок, що росіяни можуть гострити зуби на інші країни європейські країни, крім України. Ким можуть бути ці потенційні вороги?
Якщо їм не вдається політичним шляхом когось розхитати, то їм слід готуватися до змішаної війни. Я не думаю, що вони хочуть спровокувати ядерну відповідь НАТО. Але якщо США зменшуватимуть свої зобов'язання перед європейцями і скорочуватимуть виробництво зброї, про яку говорив Трамп, це буде вигідно Росії.
У будь-якій війні для них головна мета - не захоплення територій, а новий політичний статус-кво. Для Росії об'єднана Європа або трансатлантична спільнота є загрозою. Їм потрібно зруйнувати НАТО. А щоб зруйнувати НАТО, не потрібно доходити до Лісабона або бомбити Лондон і Париж. Треба створити ситуацію, коли п'ята стаття Вашингтонського договору просто не спрацює. Підрив credibility. Якщо 5-та стаття не спрацює раз, то вона не спрацює і далі. І ми бачимо, що в лавах НАТО є "троянські коні" Росії, які гальмуватимуть ухвалення рішень. З таким підходом Трамп може одразу сказати "Я не хочу Третьої світової війни за якусь Естонію". Але якщо ми говоримо про провокації, про тестування статті 5, найкраще - це Балтійські держави. Малоймовірно, що Дональд Трамп захоче Естонію захищати.
Щось може бути в Чорному морі. Блокада портів. Це, згідно з резолюцією Генеральної асамблеї ООН 3314, вже є актом агресії. І якщо не буде реакції, Румунія сам на сам із Росією не впорається. Туреччина навряд чи прийде на допомогу. Вони розповідатимуть про Стамбул як про місце для переговорів. Це теж фактично буде показником, що від НАТО фактично залишилася оболонка, а в середині немає волі та спроможності. Велика Британія всі ці десятиліття скорочувала кількість сил і засобів. У Німеччині в запасах снарядів та іншого озброєння на максимум на кілька тижнів. А росіяни можуть швидше нарощувати, бо в них менш технологічне озброєння. Плюс, помилка, яку робили західні аналітики - вони порівнювали російський бюджет і конвертували в долари, і потім міркували, що на Заході сукупний бюджет більший, промисловість і технологій більше. Але росіяни - дешева робоча сила, їм же не в доларах платять, і менш технологічні засоби. Тому, вони можуть на порядок швидше і більше виробляти систем озброєння.
Тож те, що зараз роблять американці - велика криза безпеки в Європі. І звісно - це шок європейців. Їм потрібно вдаватися до кардинальних змін, а для цього треба спілкуватися з власними виборцями і пояснювати, що є Росія і що є загроза не тільки Україні, і не тільки на східному фланзі, а й ситій Європі, яка знаходиться далеко від російського кордону. А там різні вкрай ліві, вкрай праві рухи, які розхитують і кажуть "Росія не є загрозою", "в усьому винне ЦРУ з заколотом в Україні чи розширенням НАТО". І ми також бачимо, що американці почали загравати з крайніми правими силами в Європі. Це виступ Джей Ді Венса про Румунію, про "Альтернативу для Німеччини", і Ілон Маск підключився. Вони хочуть переформатувати політичне поле в Європі.
І звісно європейці не знають, наскільки масштабним буде вихід американців. Але в багатьох питаннях вони залежать від Сполучених Штатів критично. Це і космічна розвідка, це і системи зв'язку. Я вже не кажу про власні системи озброєння.
Ви ж знаєте, що передані нам HIMARS, ATACMS і F-16 - усе це без доступу інформаційних систем позиціонування США є мотлохом, цим фактично не можна користуватися. Або не можна користуватися ефективно. І звісно європейці про це думають. Якщо у Штатів буде сильне зближення з Росією, вони не дадуть можливість європейцям захищатися, заборонивши доступ до інформаційних та інших систем.
Що буде з російським флотом у Чорному морі? Росіяни почнуть ремонтувати свою побиті човни і повертати в Чорне море? Якою буде ситуація на морі?
Безумовно, перше, що їм потрібно буде зробити, це наситити системами ППО Кримський півострів, тому що зрозуміло, що ми їх знищуємо. Друге - їм потрібні будуть ракетні катери і кораблі.
Україна зробила велику дурість, коли погодилася на будівництво корветів у Туреччині. При тому, що була затверджена дуже хороша концепція москітного флоту - велика кількість маленьких платформ, які можуть нести ракети. І звичайно, в нашому випадку це залишається пріоритетом. Плюс стратегія передбачала спочатку захист територіальних вод - 12-мильну зону, потім далі вихід у виключно економічну зону, а ще далі, якщо ми наростимо економіку, вихід у світовий океан. Популістське рішення і фактично витрачання великої кількості грошей на ці корвети, тому що для них немає систем озброєння та інших систем. І якщо турки нам їх передадуть, це буде жирна ціль для російських ракет. Корвети нічого не зроблять. Там ППО немає.
У росіян схожа ситуація. Їм потрібні ППО, ракетні катери і кораблі. І вони повторять ту саму історію, яка була після незаконної анексії Криму. Усі тоді думали, що росіяни щось почнуть робити в Балтійському морі, а вони фактично кинули ресурси для того, щоб зміцнити чорноморський флот. А ми пам'ятаємо, що згідно з угодами базування [російського флоту в Автономній республіці Крим - УНІАН], ми використовували ці угоди, щоб блокувати переозброєння і модернізацію чорноморського флоту Російської Федерації. І з 2014 року вони дуже активно нарощували це. Тим паче, що їм чорноморський флот потрібен, щоб постійно загрожувати Україні, відрізати нам лінії комунікації і забезпечити присутність на Близькому сході та в Північній Африці. Зараз після того, як Росія зазнала стратегічної поразки в Сирії, вони переміщуються до Лівії.
З огляду на війну Росії з Україною, європейські країни не дають можливості російським військовим кораблям користуватися інфраструктурою портів, відновлювати запаси. І якщо це зміниться, їм буде краще. Але найголовніше, що для того, щоб бути присутніми на Близькому сході і в Північній Африці, їм потрібен Крим, їм потрібен флот. Тобто це точно буде пріоритетом.
Але їм потрібно думати і що робити з Балтикою і північними морями. Тому що Швеція і Фінляндія в НАТО - це ще більша стратегічна поразка Росії. Перш за все, вступ Фінляндії, яка межує з Кольським півостровом, де знаходиться фактично найбільша частина ядерного кулака Росії.
Якщо з Росії знімають санкції і вона починає активно озброюватися, чи не перетворить це шлях Дональда Трампа не до Нобелівської премії, а навпаки, до Третьої світової війни?
Воно так і виглядає. Альберт Енштейн казав, що проблеми, які виникли на одному рівні, можна розв'язати тільки на рівні вищому. Той рівень війни та ескалації, який зараз є у РФ з Україною та опосередковано Заходом, не дає можливість вирішити проблему Москви. Тобто, треба йти сходинками ескалації аж до загрози застосування ядерної зброї, тобто, шляхом Карибської кризи, щоб Захід показав рішучість, що вони не збираються терпіти Росію, і тоді, звичайно, Путін зупиниться. Він не самогубець. Він створив собі такий імідж, що він може йти на ризиковані, непрораховані кроки. Але він іде, оскільки він знає, що Захід слабкий. Ситі європейці й американці не хочуть війни. А отже, їх можна шантажувати і потихеньку створювати нову реальність.
І тому, якщо Україну кинуть американці, а дуже схоже, що вони збираються зробити примирення нашим коштом, стійкого, тривалого, а найголовніше справедливого миру точно не буде. А це означає, що і ми будемо готуватися до наступної війни: щоб звільнити території і через те, що ми будемо розуміти, що Росія не зупиниться - вона не буде виконувати свої зобов'язання. Тому, схоже, ми йдемо до такого конфлікту. "Мир через силу" для Трампа є фактично гаслом, а не справжньою діяльністю. Якби він розумів загрозу з боку Росії, йому не потрібно було б робити ці нападки на європейців, а навпаки, треба було об'єднуватися.
Їх треба критикувати за те, що вони розслабилися, бо вони не платять достатню ціну за власну безпеку, не здатні допомагати американцям в інших частинах світу. Тобто, це легітимна критика. Але одна справа - тиснути і вимагати збільшення допомоги, включення в стратегію США зі стримування Ірану, Північної Кореї та Китаю, а інша - повчання і торгові війни. Це фактично неприйняття ліберально-демократичних режимів у Європі, спроби розхитати Європу зсередини, фактично втручання у вибори. Ці всі речі точно показують, що Трамп не розуміє, що відбувається і наскільки серйозна загроза від Росії.
А це означає, що Росія буде нахабніти. Їхнє бачення західного світу, як слабкого, і Америки, яка занепадає, виправдовується.
Олександр Хара — дипломат, експерт Центру оборонних стратегій.
Протягом 2008-2011 років був заступником керівника департаменту зовнішньополітичних аспектів національної безпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони України.
Пізніше, з 2014 по 2019 рік — директор департаменту багатостороннього міжнародного співробітництва аналітичного центру «Майдан закордонних справ». Також з 2015 року — заступник голови правління «Інституту стратегічних чорноморських досліджень». З 2020-го – радник міністра оборони України.
З січня 2021-го – експерт Центру оборонних стратегій.
