Два тижні тому стало відомо, що Сили оборони ліквідували шістьох північнокорейських військових на Донбасі. Після цього почала з'являтися інформація про можливу участь військ з КНДР у війні проти України. За даними очільника ГУР Кирила Буданова, до 1 листопада перші військовослужбовці Північної Кореї вже будуть відправлені на фронт, а загалом до участі у бойових діях готують 11 тисяч північнокорейських бійців. Як це вплине на фронт, наскільки далеко може зайти співпраця Москви та Пхеньяну та до чого тут Захід – в інтерв’ю УНІАН розповів військовий аналітик, ветеран АТО Євген Дикий.
Пане Євгене, публічно докази перебування північнокорейських військових в Україні з'явилися лише після ліквідації перших бійців. Однак, наскільки відомо, вони й до того вже брали участь у війні на боці РФ?
Так, дійсно. Це будуть не перші північнокорейські військові, які з'являться на нашій війні. Кілька місяців тому, коли Північна Корея почала постачати Росії балістичні ракети, вже в комплекті з ними поїхали і їхні екіпажі. Щонайменше виконувати роль радників, інструкторів, аби розповідати росіянам, як користуватися цими корейськими вундерваффе. А, швидше за все, і безпосередньо напряму виконувати пуски цих ракет.
Тут було декілька причин. З одного боку, КНДР треба було отримати фідбек, як їхні ракети поводяться в реальних бойових умовах. А з іншого боку, наскільки ми вже знаємо з наших розвідданих, показують себе ці ракети дуже погано. І мало того, що вони летять не туди, куди треба. Але в них великий відсоток вибухів прямо на пускових. І тому російські ракетники, швидше за все, просто відмовляються самі з ними працювати і кажуть, що хто таке криве зробив, хай сам запускає.
Але це, звичайно, йшлося про участь, скажімо, десятків людей. Тепер ми говоримо вже про участь тисяч людей. Зараз вже озвучені цифри 10-12 тисяч. І треба розуміти, що це, швидше за все – пробний варіант.
Тобто, якщо ці військові покажуть себе добре на фронті, Кім Чен Ин відправить і нову партію?
Так, для нього це зовсім не проблема. Якщо використання цих 11-12 тисяч себе виправдає, то для товариша Ина не проблема поставити ще 10, 20, 30, хоч 100 тисяч.
Адже армія Північної Кореї в мирний час нараховує 1 мільйон 300 тисяч осіб. От при загальному населенні країни 26 мільйонів. Тобто, 5% населення країни – це армія. Це фантастичні цифри, але так воно є.
Тому для Ина поставити товаришу Путіну хоч сотню тисяч бійців - не проблема. Але, звичайно, це вже йдеться не про фахівців, це вже йдеться саме про піхоту, про гарматне м'ясо.
Фактично, ми можемо побачити схожу ситуацію до тієї, яка була з північнокорейськими снарядами? Коли відразу відправили невелику частину, а потім активно нарощували постачання?
Саме так. Вони, щоправда, відразу починали не з контейнера, а відправляли цілими залізничними ешелонами. Наразі вже, наскільки відомо, поставлено 3 мільйони снарядів. От схожа історія може бути з гарматним м'ясом.
Ви гадаєте, що росіяни будуть долучати північнокорейські війська саме як гарматне м'ясо? Для штурмів українських позицій?
Так, насправді ситуація досить серйозна. Адже корейська піхота – це потенційно дуже якісне гарматне м'ясо. Це саме гарматне м'ясо, яке придатне тільки на одне – гнати на м'ясні штурми. Адже вони всі навчені за статутами 40-х років.
У Північній Кореї з часів товариша Сталіна технологічного прогресу не було. Але ж у нас і війна значною мірою схожа на Другу світову. Це теж, на жаль, треба визнавати. І роль гарматного м'яса, яке можна просто отак от гнати на штурми, на жаль, дуже висока.
І от в цій якості це гарматне м'ясо дуже непогане. По-перше, воно дуже невибагливе стосовно клімату, побуту: північнокорейці здатні жити на мисці рису на добу і вважати, що їх нормально годують. Адже вдома у них усе так само. По-друге, вони дуже слухняні і дисципліновані. Це пов'язане з тим, що в них промиті мізки пропагандою, але головне якраз не це. Насамперед вони просто знають, що буде з їхніми родинами, якщо вони не виконують наказ. І саме тому, я боюсь, що це гарматне м'ясо буде більше дисциплінованим, ніж росіяни, яких вони приїздять змінити.
То ж не варто очікувати, що ці бійці будуть менш вмотивовані, активно тікатимуть з поля бою чи здаватимуться в полон?
Ми побачимо це в реальному бою. Наприклад, як вони поводитимуться, коли вперше побачать дрон. Бо вони про таке навіть не чули у своїй країні. Але, базово, на жаль, так. От є оцей страшний фактор, що вони знають, що якщо вони, наприклад, масово почнуть здаватися в полон, то їхні родини так само масово підуть в концтабори.
Зараз багато наших медійних військових жартують на цю тему. Кажуть, змагаються за те, хто перший задвохсотить північнокорейського військового. Це недооцінка ворога, чи нормальна реакція?
Це якраз хороша, здорова реакція. У стилі "тільки вас тут не вистачало". Або ж "двохсотити росіян вже стало нудно, вони однакові, давайте щось новеньке". Це якраз показує, що наші хлопці в хорошому моральному стані, слава Богу. Це правильна реакція. Але об'єктивно так, в нас з'являється додаткова проблема.
Росіяни намагаються приховати участь північнокорейських військових у війні проти України. Юридично – ці війська входять до складу Російської Федерації, але просто приїхали з іншої країни як найманці. Чим ця участь відрізняється від прямого вступу країни у війну?
Дійсно, тут треба чітко розуміти, що формально це оформлюється, ніби корейці зараховуються до російської армії. Але насправді, це зовсім не так. Йдеться про відправку саме готових підрозділів зі своїми командирами, зі своєю штатною структурою, які підрозділом приїжджають в корейській формі, перевдягаються в російську і так само підрозділом вирушають воювати.
Тобто це фактично вступ ще однієї країни в нашу війну. Це те, чого уникла навіть Білорусь. От з Лукашенка видавали всю техніку, всі боєприпаси, територію, але жодний білоруський солдат у війну не вступав. Тим більше Іран. Були іранські фахівці, які запускали по нас "шахеди". Були інші іранські фахівці, які робили лінію збирання цих "шахедів" в Алабузі. Але іранські підрозділи на війну не приїздили.
А от Північна Корея перша вступає саме в цю війну організовано. Хоча формально це робиться за гібридною схемою, нібито корейські громадяни вербуються до російської армії, але насправді це не так. Насправді ж, це відправка саме армійських підрозділів, це північнокорейська піхота.
Ми вже побачили, як Захід реагує на ці новини – чергова "глибока стурбованість". Чи можемо ми побачити якісь реальні кроки натомість?
Саме через реакцію Заходу вони й затіяли таку виставу, щоб фактично приховати той факт, що ще одна країна вступила у цю війну. Адже юридично поки що ця війна лишається війною двох країн – України і Російської Федерації. Участь тих самих корейських ракетників або іранських шахедників не змінювала характеру війни.
Ще з часів холодної війни існує певний консенсус про те, що участь радників і технічних спеціалістів не вважається прямою участю у війні. Він не прописаний в законах, але де-факто він тримається вже пів сторіччя. Тому поява тисячних контингентів піхоти – це абсолютно інша історія. Це саме безпосередній вступ в бойові дії. І ми дуже сподіваємось, що це стане ще одним потужним аргументом в наших переговорах з нашими дорогоцінними союзничками.
Поява в Україні підрозділів корейської національно-визвольної армії - це вже навіть для тупих зрозумілий доказ, що так звана політика "не ескалації", яку ведуть наші союзники, є абсолютно хибною. Що у своєму прагненні уникнути ескалації конфлікту та не дати цьому конфлікту розростатися із регіонального в глобальний, Захід насправді просто допомагає Москві виграти цю війну. А якраз запобігти перетворенню цього конфлікту на глобальний Захід все одно не зміг.
