"Південна Корея розлютилася на Путіна і з великим задоволенням поставить Україні "протвережувач"", – політтехнолог Ростислав Мурзагулов

Політтехнолог і публіцист Ростислав Мурзагулов в інтерв'ю УНІАН розповів про те, чим може обернутися для російського диктатора Володимира Путіна прибуття військ КНДР у Росію, яку відповідь може дати Південна Корея, чому перемовини між РФ і Україною будуть гібридними, а також про саміт БРІКС і те, хто може стати новим президентом Росії після Путіна.

КНДР перекинула військових до Росії. Начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов заявив, що солдати Північної Кореї були відправлені на Курський напрямок. Насправді їх небагато, але про них дуже багато говорять. Чи переслідує Кремль якусь мету, розпускаючи такі історії? Чи так розноситься ІПСО?

Я думаю, це насправді доконаний факт. Американці б не стали підтверджувати, якби вони не були впевнені в цьому на 100%. Не треба заважати путінському режиму зламати собі шию, тому що це конвульсії рівно з цієї опери. Тут одразу кілька факторів, давайте переберемо головні.

Перше – це пряме жорстке зіткнення Путіна з Південною Кореєю, яка досі була практично нейтральною. Що таке Південна Корея сьогодні? Це велика, дуже потужна країна з дуже потужною економікою і – найголовніше – з дуже потужним військово-промисловим комплексом. Це країна, у якої 3 мільйони солдатів, і все озброєння, від маленького до найбільшого, створене південнокорейськими інженерами, які не такі рукозаді, як їхні північнокорейські колеги. У них до всього, що вони вміли самі, додалися всі технології світу – насамперед, Америка і Європа. Відповідно, це країна, у якої є все, що сьогодні потрібно Україні.

Південна Корея дійсно сильно розлютилася на Росію. Усім зрозуміло, що в закритій частині цієї угоди між Путіним і Кім Чен Ином є, найімовірніше, якась історія з ядерними бомбами, які лідер КНДР намагається зробити ефективнішими. Якщо радянські технології будуть передані Ину, тоді для Південної Кореї це серйозна небезпека. У Південної Кореї під боком сидить божевільний Ин точно так само, як в України сидить під боком божевільний Путін, і це дуже страшно. Я думаю, Південна Корея сьогодні з великим задоволенням поставить щось, що дасть моментальний протверезний ефект на Путіна, тому що їм це кров з носу потрібно, їм треба перервати цю угоду, цю спільну роботу двох диктаторів. Якщо зараз вони дадуть щось, що швидко долетить до Москви, це дасть на Путіна протверезний ефект, тому що Путін – істота полохлива. Наприклад, дадуть південнокорейці щось для "Паляниці", а у них для цього є все, і завтра ракета українського виробництва полетить, куди хочеш. Американці вже сказали, що якщо Україна зробить щось сама, то нехай летить. Це перший наслідок цього ідіотського рішення.

Друге – сьогодні голоси президентів різних країн лунають дуже голосно. Путін найняв іншу державу, щоб вона воювала за нього на території чужої для нього країни. Це кричуща, надзвичайна подія для міжнародної дипломатії. Сьогодні цивілізований світ каже: що заважає будь-якій іншій країні, яка поділяє позицію України, відправити туди свій військовий контингент?! Взагалі нічого. Путін відкрив цю скриньку Пандори – зробив це своїми дурними руками.

Третій фактор – який вплив матимуть ці 10 тисяч північнокорейців на перебіг бойових дій? Понад тисячу осіб виведено з ладу українськими військовими за вчора. Тобто це запас на 8-9 днів. Я наважуся припустити, що якщо взяти середньостатистичні показники, то це днів на 5-6, тому що північнокорейці розбіжаться при першому ж пострілі з боку України. У війні дуже важлива штука – патріотизм і мотивація. В українців є патріотизм, тому вони дуже ефективно воюють. У росіян є мотивація, тому що їм платять шалені гроші, і для них це єдина можливість побудувати теплий сортир, провести газ і закрити кредити. Яка мотивація у північнокорейців? До того ж, це люди, які живуть у концтаборі. Їх навіщось випустили з концтабору, і в Росії їх, найімовірніше, не охороняють так, як у Північній Кореї. Блакитна мрія кожного другого північнокорейця – втекти в Південну Корею і жити, як нормальна людина.

Україна вже опублікувала звернення до них: у нас до вас нуль претензій, мовчки переходьте на цей бік, ми вам створюємо хороші умови і відправляємо, куди скажете. Чому не скористатися цією пропозицією? Це третій фактор, чому це ідіотизм найвищою мірою, але кінці імперій характеризуються такими конвульсіями.

Днями Путін знову заговорив про мирні переговори і згадав так звані "стамбульські домовленості" – мовляв, там були хороші умови і до них треба повернутися. Але ми пам'ятаємо, що там йшлося про відведення військ РФ на кордони до 24 лютого, і розуміємо, що зараз Путін на таке не піде. Ми бачимо, що відбувається на сході України, є загрози для півдня. Навіщо весь час згадувати про переговори?

По-перше, переговори – це неминуче, і закінчення війни – це неминуче. Давайте будемо відвертими, ресурси закінчуються в обох сторін. У Путіна вони теж закінчуються. Оскільки Путін весь час розмірковує про переговори, то коли до них дійде, він скаже: "Весь час же наполягали, зараз з'явилися хороші умови". Днями про це говорив і Зеленський. Він запропонував припинити руйнувати енергетику один одного, тому що українська армія ефективно руйнує енергетику РФ – якщо порахувати, скільки спалено, це будуть шалені гроші і дуже велика діра в російському бюджеті. Це був цікавий момент. Я думаю, що якщо це станеться, це буде крок до того, що рано чи пізно якусь точку буде знайдено і все буде йти в бік зупинки боїв.

Але справа не тільки в самому припиненні – на це сторони могли б піти давно. Але в Зеленського й українців є дуже просте запитання: за що ми тоді гинули, і чому ми маємо щось віддати, коли ми ні на кого не нападали? Тут важко буде знайти якусь справедливу точку, на яку можна буде спертися владі України, тому що доведеться пояснюватися з народом, який практично в переважній більшості жорстко висловився за те, щоб чинити опір. Але зараз переговори можуть вестися по-різному. Я думаю, що це не будуть прямі переговори – ніколи в житті не сядуть один навпроти одного Зеленський із Путіним. Мені здається, у Зеленського нервів не вистачить і він просто розірве на місці цього негідника – будь-яка людина б це зробила на його місці, навіть наймирніша. Переговори будуть гібридними – хтось буде говорити з Путіним і окремо хтось буде говорити з Україною. Можливо, навіть підписано нічого не буде, будуть якісь гарантії.

Зрозуміло, що все це буде тимчасово. Жодна українська влада ніколи не погодиться з втратою Донбасу чи Криму, тому що це міжнародно визнана територія України. При цьому, всі розумітимуть, що поки Путін живий, повернути території буде дуже проблематично.

Можливо, він помре, будуть або його послідовники, Юлія Навальна нещодавно заявила, що хоче балотуватися. За таких умов, думаєте, повернуть Україні окуповані території?

Юлія Навальна президентом Росії не стане. Політиком вона не є і не стала ним за той час, за який могла. Хто буде? Буде якась не найбільш високоморальна людина. Можливо, зараз вона взагалі ходить із прапором колорадським із літерою V або Z. Або говорить щось таке, що Путіну подобається. Але коли Путін здохне, вони всі моментально перефарбуються, будуть говорити, що цей прапор несуть викидати. Буде якийсь такий перевертень.

Ця людина наплює на могилу Путіна, умовно винесе його з Мавзолею. Це буде черговий Хрущов. Будь-яка людина, яка приходить на місце Путіна, буде розуміти, що війна з усім світом – це щось неможливе в плані перспективи. Усім зрозуміло, що Росія перетвориться на смітник. Так, вони можуть оборонятися, у них є ядерна палиця, але при цьому все буде хиріти і загнивати, тому що вони нічого не можуть зробити без міжнародних технологій. Відповідно, будь-хто, хто прийде після Путіна, – дай Боже, це буде не Кадиров, і, дякувати Богу, це буде не Пригожин точно – буде перебудовувати всю цю історію. Це не буде справжній демократ, але потихеньку вони будуть відкривати кватирку.

Міжнародне право намагалося якось регулювати правила ведення воєн, ті ж Женевські конвенції, все, що Росія порушила. ООН. До речі, про саміт БРІКС у Казані – туди вдалося заманити генерального секретаря ООН, що викликало неоднозначну реакцію. Там звучали пафосні заяви, хочуть зробити мало не альтернативу Великій двадцятці. Що важливого ви побачили в цьому заході? Чи вдасться Кремлю і пропаганді показати, що все-таки Росія не перетворилася на повного вигнанця?

ООН як Ліга націй може існувати ефективно і для чогось потрібна, коли мирний час. Архітектура ООН сьогодні така, що вона не може ухвалювати якихось власних рішень, вона не є політичним гравцем. Ця організація є писарем, який фіксує все, що у світі сталося. У ті довгі повоєнні роки ООН була цікавою інституцією, гарним майданчиком для дискусій. Фізично керівники країн перебувають в одній великій кімнаті й один з одним розмовляють – це вже дуже круто.

Але коли вони поговорили, зрозуміли, що не домовилися, один мерзотник - чи то Гітлер, чи то Путін – починають діяти проти правил, усі розуміють: нормальна ситуація закінчилася. Треба приймати чиюсь сторону, або приймати нейтралітет, або вдавати, що приймаєш чиюсь сторону, а самому тихесенько бігати до іншої. Країни діляться на клуби. Є клуб покидьків, у ньому мало людей: Путін, Аятолл, Кім Чен Ин. Тому що, якщо серйозно міркувати, Китай з Індією не входять у цей бандитський гурток Путіна. Вони не будуть діяти сильно наперекір західному світу, вони не можуть розірвати відносини зі своїм головним партнером. Сьогодні Китай бере і руйнує свої відносини з Америкою –  і Китай просто потопає в злиднях, а значить, у соціальній нестабільності. Китай ніколи не піде на розрив дружби, яка насправді є у них з Америкою. Дочка глави Китаю не вчиться в МДІМВ, вона відучилася в Америці і залишилася там працювати.

А те, що приїхали на БРІКС – забрали свої контракти на майже безкоштовний російський газ, найдешевшу російську нафту, щось іще. Продали всякий мотлох під виглядом китайських автомобілів, цей мотлох купують. Чого не з'їздити-то? Але, приїхавши туди, вони відразу заявили: терміново потрібен мир. Що в підсумку Путін отримав? Так, є картинка, де вони сидять за одним столом. Але зараз же почнуться дії, і ні Китай, ні Індія не будуть працювати на Путіна в його війні. Тому я всім кажу, що не треба сильно переживати з приводу цього казанського збіговиська. Що буде насправді – ви найближчими днями слідкуйте за новинами, які будуть приходити з цих країн. Вони будуть хорошими для України.

Скоро будуть так звані вибори в Білорусі. Не можу не запитати про Лукашенка, у якого виходить бігати між краплями. Північнокорейські солдати вже воюють, а білоруських військових немає. У якому становищі перебуває Лукашенко? Здається, про нього призабули, але чи варто?

Лукашенко сьогодні – це хороший песик при Путіні. Його в принципі не повинно б було вже бути, якби не Путін. Білорусь сьогодні – провінція Росії. Це те, чого Україна уникла. Так, шляхом величезних жертв тощо, але українці залишилися вільними. Білоруси не вільні сьогодні. Лукашенко правитиме стільки, скільки сидить на троні цей недоцар Путін, вони нічого з цим не можуть зробити. Якщо вони спробують заперечувати, приїдуть путінські бандити у формі ФСБ, ОМОНівців, космонавтів, Росгвардіі і будуть там вбивати людей, якщо вони будуть виходити на вулиці проти Лукашенка.

Що оголосив Лукашенко – взагалі неважливо. Поки сидить Путін, у нього біля ніг сидить його дворняжка.

Скоро вибори і в США, проходять вибори в Грузії. Чи залежить від того, що відбувається навколо, як швидко похитнеться Російська Федерація і почне сипатися, як картковий будиночок?

Насправді, ні. Смерть Кощія знаходиться не ззовні, а всередині Росії. Хтось може щось спровокувати з боку, але країни у справи одна одної лізуть неохоче. Без кротів, сплячих агентів країнам важко організовувати протестні штуки, тому в Росії все трапиться саме. Це станеться внутрішньоелітарно, внутрішньоелітарним буде перше постпутінське призначення. Це буде людина, яка буде відкривати ці кінгстони, після чого остаточно затоне путінський імперіалізм, путінізм. Це буде через 2-3 керівники, які змінюватимуть один одного, найімовірніше, за допомогою палацових переворотів. Шість років для чергового Хрущова – це занадто. Не дадуть йому стільки сидіти, і наступному не дадуть.

УНІАН в Google News