Мала впасти за "три дні": чому Україна дратує тим, що не погоджується на "мир"

Три роки тому здавалося, що російське бажання взяти Київ "за три дні" - недалеке від реальності. Зараз складається враження, що українці багатьох у світі дратують лише тим, що досі живі й продовжують чинити агресору опір.

Війна в Україні була спровокована, "і не обов’язково росіянами". Таку "цікаву" думку висловив нещодавно спецпосланець президента США Дональда Трампа Стів Віткофф.

"Тоді було багато розмов про вступ України до НАТО. Президент говорив про це. Цього не мало відбутися. Це стало загрозою для росіян", - сказав він в ефірі CNN, вочевидь натякаючи на події трирічної давнини.

Те, що війна Росії з Україною почалася в лютому – факт. Та факт і те, що відбулося це ще у лютому 2014 року. Правда, світ у своїй більшості (разом із США) волів тоді майже не помічати анексію Криму та окупацію частини Донбасу. І це дало РФ змогу роками згодовувати Заходу байки про те, що український півострів "добровільно приєднався" до Росії, а квазіутворення "ДНР" та "ЛНР" "виборюють незалежність", відкопавши сучасну російську зброю в донецьких шахтах чи придбавши її у "воєнторгах".

Поки світ заплющував очі на очевидну брехню, Москва готувалася до наступного кроку, прикриваючи свої дії розмовами про "червоні лінії". Наглядно це було так: ще з літа 2021 року Росія стягувала свої війська до українських кордонів, при цьому російські високопосадовці, в тому числі Путін особисто, на усіх медійних майданчиках відкидали натяки на можливість вторгнення, й навіть висміювали побоювання Заходу щодо такого сценарію.

У грудні 2021 року Росія надіслала США та НАТО пропозиції щодо безпеки у Східній Європі, які чомусь включали заборону Україні приєднуватись до Альянсу, вето Москви на розміщення військових сил НАТО в колишніх радянських республіках та припинення військових навчань поблизу російських кордонів. До чого призвела така антинатівська стратегія Кремля й вторгнення в Україну, УНІАН розповідав у цьому матеріалі. Якщо коротко, то до НАТО у найкоротші строки приєдналися Фінляндія, яка не вступала у військові блоки і дотримувалася нейтралітету з часів Другої світової війни, а також Швеція, яка була нейтральною понад два століття.

Тож зараз доволі дивно, що російські та американські високопосадовці, згадуючи "червоні лінії" РФ, пов’язані з НАТО, чомусь говорять лише про Україну. Виходить, безпосереднє наближення Альянсу до російських кордонів вже не таке загрозливе, як гіпотетичне приєднання до НАТО України колись  майбутньому?

Як війну не називай, "конфліктом" вона не стане

Наступний крок Кремля - 21 лютого 2022 року російський диктатор Володимир Путін заявив про визнання квазіутворень "ДНР" та "ЛНР". Причому, в адміністративних кордонах Донецької та Луганської областей, які приблизно втричі більше площі, яку контролювали російські маріонетки (те саме відбувається і зараз: РФ зазіхає на українські території, які і близько не контролює).

"Ми думаємо, це початок вторгнення", - зазначив тодішній радник з національної безпеки президента США Джо Байдена Джонатан Файнер і пообіцяв… безпрецедентні санкції.

Та вже за кілька днів – 24 лютого 2022 року, Росія продемонструвала, що ніякі обмеження її не хвилюють, і спробувала "за три дні" захопити Київ.

Цікаво, що проголошуючи цілі цього дійства - "демілітаризація" та "денацифікація" України, Путін не спромігся назвати війну війною. Але, схоже, за три роки "СВО" - спеціальна воєнна операція - все ж добігає кінця. І мова не про те, що Росії насправді не вдалося досягти заявлених цілей – пропаганда працює так, що заявити про їх досягнення нічого не вартує.

""Спеціальною воєнною операцією", де всім керує Генштаб, їм не перемогти, а витрати великі. Тому йдемо в КТО – контртерористичну операцію, де більше на себе забирає ФСБ", - зазначає аналітик Центру ініціатив "Повернись живим" Марія Кучеренко.

За її словами, підготовка РФ до цього полягала у тому, що українців систематично намагалися виставити "недоговороспроможними жебраками", терористами, а Україну – не державою, а терористичною організацією. Паралельно з Росії підживлювались теми про "нелегітимності влади в Україні", "відсутність виборів" тощо. І, на жаль, російські закиди дійсно працюють.

"Росія була й лишається у цьому досить успішною, - вважає Марія Кучеренко. – Через це, приміром, у темі переговорів (у разі нашої недоговороспроможності в російському розумінні) викладатиметься "компромат" - реалістичний і не дуже, дорожче і дешевше зроблений… Якщо буде потрібно, знайдуть три джерела, які особисто бачили як сам Сатана давав нам брудні долари за тероризм".

Також РФ працюватиме на дестабілізацію всередині України, тож варто очікувати спроби терактів: "Мирних міст в Україні немає та найближчим часом не буде. Противник буде робити все, щоб ми вирішили, що "краще жахливий кінець, ніж жах без кінця"".

Однак морально капітулювати перед світоглядом бандитів-рекетирів з 90-х українці просто не можуть, впевнений керівник Інституту Чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко.

"Врешті, за три роки ми перемололи військові спроможності РФ: її нікчемний флот боїться вийти в море, з ракетами "Калібр" - проблема, танків і БТР вже скоро майже не буде зовсім, гарматних стволів майже нема, ресурс авіадвигунів ТУ-95 закінчується... До кінця 2025 - початку 2026 років їхня військова промисловість і вся економіка почне падати. Саме тому Путін зараз поспішає щось порішати з Трампом".

Цю думку поділяє очільник ГУР Кирило Буданов. За його словами, він особисто бачив плани РФ до 2045 року: "І там написано: якщо Росія до 2026 року не виходить з цього конфлікту, вона на найближчий розрахунковий термін точно випадає з можливості стати наддержавою і навіть регіональним лідером".

Своєю чергою, головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський нагадує, що сьогодні, як і три роки тому, кінцевий задум росіян - захоплення всієї України: "Станом на зараз вони прагнуть відтіснити підрозділи ЗСУ за межі східних і південних областей, вийти на їх адміністративні кордони. Щоправда, прагнуть вони до цієї проміжної для них цілі вже не один рік. Але через три роки повномасштабної агресії російські плани залишаються нереалізованими, що не дозволяє російському керівництву оголосити так звану перемогу".

Мир за будь-яку ціну. Коштом України

На жаль, зараз ситуація складається так, що, не маючи можливості дотиснути на фронті, Кремль грає в дипломатію. І найбільше РФ підігрують США, з якими, як вже три роки переконують російські пропагандисти, і воює в Україні російська армія.

Штати зараз не лише дають можливість міжнародному злочинцю Володимиру Путіну вийти з ізоляції, а й намагаються укласти "мирну угоду" будь-що – навіть коштом України.

"Після заяви спецпосланця президента США Дональда Трампа Стіва Віткоффа про те, що "Стамбульська протокольна угода" може стати "орієнтиром для укладення мирної угоди між Україною та Росією", як кажуть, маски скинуті. Так званий мирний план Трампа - це капітуляція України на московських умовах. Нас очікує дуже важкий час, коли дві великі ядерні країни будуть ламати Україну", - вважає заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь.

Пікантність ситуації й у тому, що РФ та США стали гарантами безпеки України, коли вона відмовилась від свого ядерного арсеналу в 90-х. РФ та США зобов’язувались поважати її незалежність, суверенітет та наявні кордони, а також утримуватись від економічного тиску, спрямованого на підкорення власним інтересам. Ба більше, в Будапештському меморандумі йшлося про те, що ніяка зброя підписантів документа не буде використовуватись проти України. Чи важать щось зараз ці "гарантії"? І чи будуть щось важити нові? Риторичне питання.

США відмовляють Україні у приєднанні до НАТО навіть у майбутньому. США тиснуть на Україну, щоб Київ підписав угоду про корисні копалини в невигідному українцям варіанті, який не обіцяє жодних справжніх гарантій безпеки. США наполягають на проведенні в Україні виборів під час війни (до речі, коли за таких умов і під тиском США вибори провів Південний В’єтнам, все це закінчилось для країни дуже погано). США вустами свого президента називають диктатора (про вибори в Росії мова не йде десятиліттями, адже цар постійно міняє під себе Конституцію і перепризначається) Володимира Путіна "другом", а президента України Володимира Зеленського "диктатором". Врешті, США намагаються перетворити в агресора саму Україну.

Зокрема, американський лідер заявив, що Україна не має ображатись, що про неї говорять без неї, адже могла протягом трьох років владнати конфлікт з Росією – "укласти угоду". Натомість Росія, за його словами, "хоче щось зробити, зупинити цю дикість", адже її солдати (а також корейські солдати) щотижня гинуть тисячами.

Та хотіти щось зробити (чи обіцяти це Трампу) і дійсно зробити – дві великі різниці. В ЄС ще у 2022 році підкреслювали, що, аби покласти край загибелі людей та руйнуванням міст, Володимир Путін просто має вивести російські війська з української території. Але Путін чомусь досі цього не зробив. Чекав на Трампа?

Вісь Зла: чи стануть США на один бік з Росією

Щороку міжнародна спільнота засуджує російське вторгнення в Україну. Так мало би бути і 24 лютого 2025-го. Але у цей понеділок Генеральна асамблея ООН розглядатиме як колективний проєкт резолюції щодо війни РФ проти України, так і окремий – від США. У першому, за підтримки держав-членів ЄС, Канади, Південної Кореї, Японії тощо, засуджується війна ("повномасштабне вторгнення Росії"), та йдеться про те, що РФ мусить "негайно, повністю і беззастережно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів".

Натомість в американському проєкті йдеться про "мирне врегулювання конфліктів", жаль з приводу "трагічної загибелі людей під час російсько-українського конфлікту" і звучить заклик до "якнайшвидшого припинення конфлікту" та встановлення миру між Україною та Росією. Сама ж Росія навіть має нахабство пропонувати в цю резолюцію свою правку: додати після слів про "припинення конфлікту" фразу "зокрема шляхом усунення його корінних причин". 

Але і це ще не все. США, за даними FT, виступають проти того, щоб називати Росію агресором у заяві Великої сімки, присвяченій третій річниці повномасштабного вторгнення РФ в Україну (хоча формулювання "російська агресія" G7 використовують з 2022 року).

"Перед Путіним стояла велика проблема: що казати народу на третю річницю початку війни, яка мала закінчитися через три дні. Трамп йому цього разу допоміг. На тлі останніх подій, Москва може надувати щоки і святкувати віртуальну "перемогу" - якщо не над Україною, то над Заходом і НАТО, які усвідомили велич Путіна-Росії і присоромлені відповзають назад", - зазначає політолог Максим Розумний.

На щастя, далеко не всі на Заході поділяють позицію Сполучених Штатів. Европейці за місяць фактичного керівництва Америкою Трампа почали щось підозрювати. І, схоже, готові чинити опір ідеям "мир за будь-яку ціну". Притомні політики в Європі мають плани дій для підтримки України – коштами, зброєю, санкціями проти агресора. Адже наївно думати, що РФ вдовольниться падінням Києва і не продовжить. Апетит приходить під час їжі. Та й "людожери" - завжди голодні.

УНІАН в Google News