Напередодні президент США Дональд Трамп провів телефонну розмову з російським диктатором Путіним. Попри очікування, сторони не дійшли згоди щодо конкретних кроків стосовно повного припинення вогню в Україні.
Низка західних ЗМІ відзначає, що Путін наразі не готовий йти на перемовини щодо України. Зокрема, The New York Times пише, що Путін відмовився від ідеї Трампа про 30 денне припинення вогню. А журналісти Financial Times відзначають, що мирні плани Трампа зазнають краху, адже США ведуть переговори самі з собою.
Як Україні ставитися до результату перемовин між Трампом та Путіним і які наслідки вони матимуть, УНІАН запитав у політолога, викладача КНУ ім. Тараса Шевченка Петра Олещука.
У західній пресі вийшов ряд текстів, які свідчать, що Путін відмовився від пропозиції Трампа. Що думаєте ви?
По-суті, так воно і є. Пропозиція Трампа була чітка та однозначна – він пропонував припинити вогонь на 30 днів. А після завершення розмови, що б там Путін і Трамп не стверджували – вони оголосили зовсім про інше. Припинення вогню в контексті ударів по енергетичній інфраструктурі та планування зупинки вогню в Чорному морі. Але не більше.
Сама розмова між Трампом і Путіним, як заявлялося, тривала близько двох з половиною годин. Чи може це свідчити про те, що певних домовленостей все ж вдалося досягти. Але наразі їх треба узгодити перед офіційним оголошенням?
Такий варіант цілком можливий. Але те, про що було заявлено – воно занадто абстрактне та не відповідає масштабам цієї розмови. Тобто, якби якісь домовленості були – треба було заявити хоча б щось масштабне. Але очевидно, що вони нічого такого не змогли заявити. І свідченням цього є оголошення хокейного матчу між США та Росією. Це явно не відповідає масштабам такої розмови. Тому не схоже на те, що якихось домовленостей все ж було досягнуто.
Ви згадали про питання припинення ударів по енергетичній інфраструктурі. Вчора Зеленський заявив, що Україна готова піти на таке рішення. Втім, в контексті постійних ударів по російських НПЗ цікаво, хто від цієї домовленості буде у більшому виграші?
Останнім часом це рішення може бути навіть більше вигідно саме Росії. Тому що ми бачимо, як успішно працюють санкції СБУ. Як ледь не щоденно завдаються удари по російських НПЗ. Це великі видатки для Росії. До того ж не факт, що все це вони зможуть швидко відновити.
Те ж саме можна сказати й про безпеку в морі. Всі бачили ефективність українських надводних дронів. Завдяки цьому Україна змогла суттєво відсунути російський Чорноморський флот.
Тому я вважаю, що Росії це може бути навіть більш вигідно. Адже вони вже неодноразово завдавали ударів по українській енергетиці. І змогли багато обʼєктів наших знищити, зокрема це стосується газової інфраструктури. А тепер для них це залишається достатньо серйозною проблемою.
Інше питання, наскільки вони готові дотримуватися цього. Адже ми памʼятаємо, як працювало так зване "Зернове перемирʼя" - Росія все одно завдавала ударів по відповідних обʼєктах.
Але узагальнюючи, вся ця історія з припиненням вогню по енергетиці – це в першу чергу про необхідність показати, що Трамп і Путін до чогось таки домовилися. Хоча це й вигідно Кремлю.
Але Росія зараз подає це рішення як черговий "крок доброї волі". Мовляв, вони йдуть на поступки Україні.
Так, це правда. Але вони завжди все будуть подавати таким чином. Втім, усі бачать, чиї НПЗ зараз горять.
Після перемовин сторони також заявили про плани створити "експертні" групи між Росією та США щодо мирного врегулювання в Україні. Що це означає? І чому там, власне, немає української сторони? Адже виглядає так, ніби концепція "нічого про Україну без України" вже остаточно похована…
Від цієї концепції відмовилася адміністрація Трампа ледь не з самого початку. Але в контексті цих експертних груп, я думаю, що перемовини між ними будуть радше стосуватися не завершення війни, а перезавантаження стосунків з Росією. Про що вони постійно і говорять.
Натомість питання війни в Україні – воно більш супутнє, додаткове. Інше питання, що такий підхід, під час якого Україну ставлять перед фактом про домовленості, він в Україні та Європі сприймається негативно. Адже Європа за великим рахунком з цих процесів виключається.
А чи може в такому випадку Україна "стати в позу" та відмовитися від тих рішень, яких досягнуть США та Росія?
Так, це можливо, якщо будуть якісь рішення, які зазіхають на суверенітет України. Адже з одного боку, це важливе питання співпраці з США. А з іншого боку, це великі ризики для майбутнього України. І знову ж таки тут дуже важлива позиція Європи. Адже від неї також багато що залежатиме.
Серед заяв після перемовин також пролунала спільна думка про те, що Іран ніколи не повинен мати змогу знищити Ізраїль. Чи може це означати, що Україна стала розмінною монетою в контексті більш глобальної угоди?
Так, дуже схоже на це. Адже для Трампа, очевидно, це питання є найбільш важливим, значущим. І, розуміючи це, Путін сам пропонує Трампу свій вплив на Іран в якості аргументу. Що, наприклад, Трамп йде на певні поступки щодо України. А Путін, відповідно, забезпечує переговори з Іраном і якісь домовленості.
Тобто ми можемо дійти до висновку, що Трамп відмовляється від своєї ідеї "миру через силу", тиснучи, зокрема, і на Росію?
Поки що він прямо про це не стверджує. Трамп намагається зберегти гарне обличчя при поганій грі. Він продовжує розповідати, як усе прекрасно, як Путін його поважає. Але факти свідчать про зворотне. Очевидно, що Трамп наразі не готовий змінювати свої підходи. Він не демонструє відповідної рішучості та сили.
Петро Олещук - політолог, доктор політичних наук. У 2006 році закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
З 2008 року Олещук працює викладачем. Є автором понад 50 наукових праць, серед яких - видана 2018 року монографія "Новітні політичні технології інформаційного впливу", а також міжнародні наукові публікації.
З 2006-го року в якості політичного консультанта Олещук неодноразово брав участь у виборчих кампаніях.
