Однією з складових ідеологічної машини в рф є те, що у рф необмежений людський ресурс з великим бажанням іти на війну. Ця ідеологія потрібна як в самій країні (для того, що би казати власному населенню, що всі йдуть і ви стаєте частиною великого війська), так і на зовні. Багато країн в світі, а також їх населення, постійно кажуть, що у рф велика армія, яку неможливо перемогти, а отже допомога Україні не дасть очікуваного результату і її треба зупинити. Тобто сформована точка зору у тому, що боротьба з рф не має ніякого сенсу. Слід визнати, що ці аргументи працюють.
Проте, якщо придивитись до деталей, то не все виглядає таким, яким його подають в рф.
Вірніше сказати, все зовсім не так. І для розуміння цього достатньо задуматись над декількома аргументами.
По-перше, це те, що рф постійно шукає військових за кордоном. Ще до повалення режиму Башара Асада в Сирії, рф проводила там роботу по рекрутингу населення Сирії на цю війну. І лише зміна режиму у Сирії не дала реалізуватися цим ідеям рф. Далі була угода з Північною Кореєю, по якій вже кадрові військові Північної Кореї почали брати безпосередню участь у бойових діях проти України. Просте питання, якби у рф все було б добре з живою силою, то чи витрачала би рф ресурси (яких не так вже і багато лишилось), на це наймання військових з інших країн.
По-друге, це внутрішня складова. Якщо ще недавно, одноразові виплати за укладення контракту з міноборони рф складали менше 200 тисяч рублів, то зараз вони оцінюються в середньому в 400 тисяч рублів. Хоча вже є інформація, попри спроби рф закрити її, що в окремих Суб’єктах Федерації, вона складає 3 мільйони рублів (а є навіть інформація про 5 мільйонів рублів). І тут виникає питання, якщо всі хочуть, як каже влада рф, підписувати ці контракти, то чому ця сума так стрімко зростає? Напрошується висновок про те, що не так багато є бажаючих, а звітувати місцевому керівництву треба про велику кількість бажаючих. Отже і піднімають суму одноразової виплати. А те, що такий крок сприяє пришвидшенню інфляції, нікого не турбує.
Але ще є одна складова внутрішньої політики, яка сприяє поповненню лав армії рф. Це так звані "мікрокредити".
Посилення вимог до видачі кредитів у банках штовхає росіян брати більше "позик до зарплати" під суттєві відсотки, які за різними оцінками варіюються від 25% до 58% на місяць. Якщо в середньому перерахувати ці відсотки на річні, то виходить 292% річних. У грудні 2024 року 70% від загальної кількості нових кредитів припали на позики від мікрофінансових організацій, хоча роком раніше показник був на рівні 47,4%.
"Вага" позик також збільшилася щодо обсягів кредитування: у грудні на продукти від мікрофінансових організацій припало 13,6% від загальної суми видач. Наприкінці 2023-го показник був майже в 3,5 рази меншим — 3,9%. До цього частка продуктів від мікрофінансових організацій піднімалася до 62,7% загальної кількості позичок і до 8,7% від обсягу кредитування в перші місяці після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Згідно зі статистикою Банку Росії, за січень-вересень мікрофінансові організації надали росіянам позики на 1,26 трлн руб., Що відповідає зростанню на 23,3% рік до року.
Таким чином вибудовується дуже цікава система, де кредити надаються на таких умовах, що повернути їх досить складно. А враховуючи, що під заставу береться майно громадян рф, то за умови неповернення, всі громадяни, які набрали кредити (а за різними оцінками громадян рф з трьома і більше кредитів вже більш ніж 2 млн осіб), значна частка людей опиняється перед ризиком того, що і вони і члени їх родин будуть безхатьками і ще і у так званій борговій ямі.
І тут знов з’являється держава рф, яка пропонує амністію не тільки по злочинам кримінального характеру, а і по злочинам фінансового характеру, яким є несплати кредитів. Єдина умова цієї амністії – контракт з Міноборони рф. Тобто такий контракт є єдиним рятівним колом.
Таким чином, російська влада просто заганяє населення в кабалу, щоб було легше відправляти на фронт. Таким чином і гроші в бюджеті рф, а також її Фонді національного добробуту (який лише за грудень 2024 року скоротився на третину) економляться і розширюються лави власної армії.
І ось тут виникає потреба задуматися у багатьох людей, хто за кордоном вірить в безмежність людського ресурсу в рф, який підтримує війну і для тих, хто вірить, що путін дбає про своє населення. Бо щось ці данні свідчать про протилежне, що і треба Україні доносити до країн по всьому світу.
Іван Ус, к.е.н., головний консультант центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень
