Головна проблема миру в Україні по-американськи

Партнери України продовжують шукати єдину формулу примирення Києва з Москвою. Президент США Дональд Трамп навіть визначився з людиною, яка має завершити російсько-українську війну. Але не все так просто.

Обрання президентом США Дональда Трампа дало новий імпульс мирному процесу у російсько-українській війні. Інформаційним простором знову прокотилася хвиля "мирних планів". Та поки що головною ідеєю Трампа залишається та, яку він озвучив ще під час виборчої кампанії.

"Якби я був президентом, я б закінчив цю війну, і це зайняло б 24 години. Я добре знаю Зеленського. Я добре знаю Путіна. Я зможу закінчити її за цей час ... 100%", – заявляв він у травні 2024 року.

Трамп, схоже, дійсно хоче покласти край російсько-українській війні. Але не стільки тому, що передвиборчі обіцянки в США - не порожній звук. Мова, скоріше, про те, що американські інтереси точно не зосереджені виключно на Україні та Росії. І, щоб вести діалог з іншими геополітичними гравцями, зокрема "головним ворогом" - Китаєм – США прагнуть швидше розв’язати російсько-українське питання.

Мир через силу

Саме в цьому контексті варто розглядати призначення на посаду спеціального представника щодо України відставного генерал-лейтенанта Кіта Келлога, який під час першого президентства Трампа виконував обов’язки радника з Нацбезпеки.

"Разом ми забезпечимо мир через силу, зробимо Америку й світ знову безпечними", - зазначив Трамп, коментуючи це призначення.

Та бачення того, як припинити війну Росії проти України від теперішнього спецпредставника, ще влітку в Україні не критикував тільки лінивий. "Мирний план" від Келлога (та Фреда Флейца, який також працював керівником апарату Ради нацбезпеки за першого президентства Трампа) – аналітичний звіт для America First Policy Institute, оприлюднений Reuters у червні, можна звести до кількох ключових тез. Серед них – двостороння безпекова угода України з США, але не членство в НАТО; фактичне погодження України повертати окуповані Росією території дипломатичним, а не військовим шляхом;  посилення України зброєю, якщо Київ погодиться на переговори з Москвою…

Якщо простіше: відмова України від переговорів призведе до зупинки американської допомоги, а відмова Росії від переговорів призведе до посилення озброєння України з боку США. 

"Трамп передасть кровожерному експолковнику КГБ, який керує Росією, таке: ти сядеш за стіл переговорів негайно, або та допомога, яку ми вже надали Україні, видасться "квіточками". Ось яким чином він змусить цих джентльменів дійти згоди, яка закінчить це кровопролиття", - зауважив в ефірі Times radio американський журналіст, республіканець Себастіан Ґорка, який в 2017-му був заступником помічника президента США.

Не кінець, а пауза

Розмови про наповнення цієї потенційної угоди (принаймні на рівні обміну думками) за зачиненими дверима тривають. На думку політолога Вадима Денисенка, питання заморозки конфлікту в Україні Трамп спробує вирішити до своєї інавгурації, проте ймовірність того, що це вдасться, наразі невисока (та й ситуація змінюється щодня).

"Зараз ми можемо говорити, що наше питання буде вирішуватися як частина великих угод Трампа по всьому світу", - зазначив він.

Та позиції сторін, як виглядає, буде дуже важко узгодити. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга під час слухань у Конгресі США вже заявив, що Україна не піде на жодні домовленості з Москвою в обмін на території.

"Україна не прийме жодних пропозицій, які передбачають компроміс щодо нашого суверенітету чи територіальної цілісності. Ми не приймемо жодних ініціатив, розроблених без нашої участі… Ми не приймемо угод "земля в обмін на мир"", – заявив Сибіга.

Вашингтон не зміг переконати й Москву хоча б знизити градус бойових дій та атак на Україну. Маючи час до інаугурації Трампа (20 січня 2025 року), РФ намагається загарбати якомога більший шматок України, наполягає на визнанні анексії тимчасово окупованих територій України та претендує на всю Запорізьку та Херсонську області. Не кажучи вже про збільшення масованих ракетних атак.

"До інаугурації Дональда Трампа росіянам потрібно зробити максимум. Вони й так діють на максимумі, починаючи з травня, коли почали безперервний м’ясний штурм", - пояснює завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак.

В таких умовах – однобічний тиск на Україну без серйозного тиску на Росію – матиме не той ефект, на який, певно, може розраховувати Трамп. Адже розмежування сторін – це не рішення. За цим не стоїть розв’язання проблеми, а лише створення тимчасового статус-кво.

Підвищення ставок

До того ж, заради досягнення своїх цілей, Росія готова на все, включно з "останнім аргументом" - черговим ядерним шантажем. І хоча застосування міжконтинентальної балістичної ракети "Орєшнік" по Дніпру не вразило Захід, ця показова атака – один з факторів того, що РФ не планує завершувати війну.

На підтвердження цієї думки, на саміті ОДКБ в Казахстані російський диктатор Володимир Путін заявив, що наступною ціллю для ураження "Орєшніком" можуть стати "центри ухвалення рішень" у Києві. Мовляв, Росія нібито була "змушена" піти на бойове випробування балістичної ракети у відповідь на удари ATACMS/Storm Shadow по території Курської та Брянської областей, а зараз Міноборони РФ разом з Генштабом підбирають нові цілі.

Політолог Вадим Денисенко звертає увагу, що Росії не вдалося досягти цілей, на які вона робила ставку в лютому 2022-го. На його думку, проти продовження війни говорять кілька факторів. По-перше, Росія стає технологічно залежною від Китаю, і має, максимум, два-три роки, щоб не перетворитися на країну, яка не може взагалі будувати свою економіку без КНР. По-друге, Росія боїться обвалу ціни на нафту, якою її лякає Трамп. Адже це може спричинити внутрішні проблеми - грошей не вистачатиме ні на що.

"Простіше кажучи, в переговорному процесі у Путіна є дилема: продовжити війну і спробувати добитися поставлених в 2022 році цілей, що практично нереально, або ж відступити на крок назад і добитися зняття санкцій. Поки відповіді на це питання немає, перш за все, в самого Путіна", - зауважує Денисенко.

Врешті, у Росії все ще достатньо грошей на ведення війни. Принаймні на рік-два – ще вистачить. Але, як зазначає кандидат політичних наук, член-кореспондент Української академії геополітики та геостратегії, член-кореспондент академії геополітики та геостратегії Станіслав Желіховський, якщо Путін продовжить демонструватиме впертість, то нова "кузькина мать" не залишиться без відповіді.

"Буде значно посилений тиск на РФ та посилено Україну. Окрім додаткових санкцій стосовно РФ, Трамп може також, наприклад, вплинути на ціни на енергоносії, що може підірвати економіку РФ. Крім того, може посилитись тиск на країни-військові союзники РФ. Таким чином, Трамп виконає зобов’язання щодо роз’єднання Вісі зла", - зауважив він. 

Врешті, підтвердження керівництвом Республіканської партії в Сенаті США скасувати обмеження для України щодо застосування далекобійних ракет ATACMS по цілях вглибині Росії вказує, що навіть "ядерні" ультиматуми РФ США відкидають. Але наскільки нова адміністрація Білого дому буде готова до реалізації своїх планів щодо зупинки російсько-української війни та чи стоїть за цими планами ціль -  досягнення миру – це питання наступних тижнів і місяців.

Тетяна Урбанська, Ярослав Конощук

УНІАН в Google News