Після саміту "коаліції охочих" в Парижі наприкінці березня в західних ЗМІ з’явилась інформація про те, що найближчими днями відбудеться зустріч військового керівництва України, Великої Британії та Франції. "Коаліція охочих" також збереться у першій декаді квітня – попередньо, це відбуватиметься у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі.
Радше за все, йтиметься про перспективи можливого розгортання військових контингентів європейських держав на території України. Принаймні про підтримку такої ідеї та готовність брати участь у так званій миротворчій місії вже заявляли президент Франції Еммануель Макрон та прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер. Можливо, після того, як вони – у якості ініціаторів та як потужні армії в Європі – обговорять це з українською стороною, до них будуть готові приєднатись й представники інших європейських держав.
Зараз європейці готові окреслити контури так званих європейських гарантій безпеки для України.
Ймовірно, йтиметься про варіанти того, де іноземні військові сили можуть бути дислоковані, яким чином, їх потенційні кількісні характеристики, логістичні моменти. Можливо, йтиметься про морське патрулювання, про задіяння у якихось завданнях повітряних сил тощо.
Чи варто при цьому говорити про якесь зведене, об’єднане представництво європейських збройних сил? На мою думку, це зарано.
По-перше, через те, що наразі не існує збройних сил Європи. Це не швидкий процес, а розмови про це всередині Європейського Союзу ведуться десятиліттями. І, до речі, саме Франція часто була ініціатором пропозицій про необхідність об’єднання якщо не усіх збройних сил, то принаймні сил швидкого реагування. Але згоди щодо цього жодного разу не дійшли, в тому числі й тому, що завжди покладалися на ядерну парасольку Сполучених Штатів.
Зараз, як-то кажуть, припекло, і європейці розуміють ризики для власної безпеки, тому й згадалася стара тема єдиних збройних сил.
По-друге, в Україні війна ще не завершена. Тому будь-які обговорення будь-яких можливостей – це про те, що відбудеться усе це (якщо відбудеться) після сталого припинення вогню. Так, Україна дає Європі час на посилення власних армій, на координацію можливостей та зусиль. Але дискусія ще на початковому рівні. Прогнозувати щось конкретне в такій ситуації – справа невдячна.
По-третє, навіть можливість обговорення ймовірного розгортання так званих миротворчих сил з Європи в Україні вирішується на полі бою. І тема так званих миротворців є дуже гіпотетичною. Так, вікно можливостей відчинилося. Україна оголосила про готовність припинення вогню, але інша відповідь – за Росією. Якщо президент США Дональд Трамп зможе дотиснути Путіна, щоб РФ теж припинила, а далі справді почнеться перемир’я і у перспективі, згодом, підписання мирних домовленостей, то якраз на цей період розглядається введення в Україну іноземного військового контингенту з Європи у якості миротворчих сил.
Максим Ялі, кандидат політичних наук, академік Академії політичних наук України