Коли всі спостерігали за виборами у США, мало хто міг здогадатися, що "фірмове" трампівське "Зробимо Америку Великою Знову" (MAGA) розпочнеться не з обіцяного "drill, baby, drill" (планів зі збільшення видобутку власної американської нафти), а з погроз … анексії Канади. Або Гренландії та Панамського каналу, до яких Дональд Трамп навіть "не виключив" можливість застосування військової сили. А, і ще з перейменування Мексиканської затоки на Американську в якості "вишеньки на торті".
Самі ці розмови натякають на "девальвацію" діючого міжнародного права, до якого ми, як держава, апелюємо щодо наших українських кордонів. А також про повернення до реалій 19 сторіччя, коли агресивний імперіалізм набув піку. І який потім призвів до Першої, а згодом і Другої світової війни, яка той імперіалізм, здавалося, й поховала. Доки "з-під землі" не "постукали" - любитель історії Путін з купкою інших диктаторів відкрив "скриньку Пандори". І ось тепер на "збирання земель", поки що лише на словах, "замахується" президент країни – лідера демократичного світу. Дожилися…
Пригадується гра Fallout 1997-го року, яка вже стала класикою. У вигаданому ігровому світі Третя світова війна розпочалася саме після анексії Канади Штатами у боротьбі за арктичні природні ресурси (щоб не дісталися китайцям). Прообразом до гри послугував реально існуючий план "War Plan Red", який американський Генштаб розробляв після Першої світової війни по захопленню Канади та всієї Британської співдружності в разі конфлікту з Британією (де тоді набирали популярність ліві та праві політики). План, звісно, ніколи не було реалізовано, хоча й було підписано 1930-го року.
Але в нас тут, наче, все серйозно, і це зовсім не іграшки. Принаймні Reuters публікує інсайди, що Гренландія для Трампа - це справді "пріоритет", а не пусті балачки. Цікаво, що Трамп пояснює свої претензії на Гренландію китайською та російською загрозами. Він точно колись грав у Fallout…
Навіть за межами США багато хто симпатизував Дональду Трампу. Зокрема і багато українців, які були розчаровані нерішучістю адміністрації Байдена, яка навіть щодо свого останнього траншу допомоги Україні не змогла до кінця виконати обіцянки, залишивши невикористаними ще 5,8 мільярдів доларів. І тепер питання, коли ми цю допомогу отримаємо.
Однак часи кволої "деескалації", схоже, замінюються на занадто динамічну "ескалацію" - просто "другий фронт" у Європі обговорюється зовсім не там, де всі чекали, а по Гренландії. Жарти жартами, але нам це "болить", бо сама Данія віддала нам для спротиву росіянам чи не всю свою зброю, і тепер має ще менше шансів на якийсь опір будь-яким військовим зазіханням США. Навіть гіпотетичним.
З цього радіють хіба що кремліни, сподіваючись, що знайшли однодумця у Трампі, з яким зможуть поділити світ. І вже прямо порівнюють гіпотетичний контроль США над Гренландією з "новими регіонами" - тобто захопленими українськими теренами. Забуваючи, що США - це не лише президент, і там достатньо важелів, щоб уникнути найбільш помилкових рішень. Власне, тому всі рішення там так довго й важко приймаються, що ми, українці, на собі сповна відчули.
Американські прореспубліканські ЗМІ прямо вже кажуть про "імперіалістичну жагу" та "бажання вторгнутися". У соцмережах завірусилося мемне відео про "супернацію" C.U.M. – Canada, USA, Mexico.
Натомість у Мексиці відповіли Трампу його ж мовою: почали малювати власні мапи та вимагати повернути їм "Мексиканську Америку" - а це майже половина США, весь Південь. Публікацію такої карти та цю заяву зробила не аби-хто, а президент Мексики Клаудія Шейнбаум.
І все це насправді через те, що свого часу Путіну не надавали по руках (декоративні санкції не рахуються) і дозволили анексувати український Крим, створивши прецедент у нові часи. Проте саме історичні прецеденти можуть нам показати, наскільки слова Трампа є лише словами.
Власне, Сполучені Штати Америки як держава з’явилися в результаті національно-визвольної боротьби європейських колоністів Нового Світу проти Британської імперії. Однак повстало лише 13 колоній, які сформували довкола себе штати. Які одразу ж перейшли до експансії, маючи досить потужні військові сили порівняно з сусідами.
"Штат" англійською це "держава". А імперія це і є "надбудова" над державними об’єднаннями у її складі. То США - це "імперія"? Ні, оскільки у США не було "імператора" (монархії), але був республіканський устрій, який, після громадянської війни, остаточно став федеративним. Проте певні "імперські" підходи ця держава перейняла. Зокрема й схильність до "збирання земель" протягом усього 19 сторіччя.
Перші "захоплення" були мирними – сусідні колонії, які перебували під послабленою владою Британії або Іспанії, просто оголосили себе "штатами" після повстання (тобто "державами") та просилися у склад Сполучених Штатів. І колишні метрополії нічого не могли з цим вдіяти, адже у Європі тоді йшли Наполеонівські війни, і всі боєздатні війська були там. Так, наприклад, першою до складу вже визнаних США попросилася самопроголошена "Республіка Вермонт".
Причому французи та іспанці на початку активно підтримували молоді США щоб "насолити" Британській імперії. На тлі цих досить дружніх відносин послаблені війнами європейські імперії легко продавали американцям свої колонії у Америці. Власне, на цей досвід і посилається зараз Дональд Трамп у питанні Гренландії, оскільки цей підхід дозволив США зрости у декілька разів порівняно з землями 13 колоній.
Проте вже по завершенні війн з Наполеоном цей "медовий період" почав проходити, а ставлення до сили США, що зростала, почало змінюватися. Особливо воно змінилося після того, як американці примусом анексували території Західної Флориди у іспанців. Тим не менш, не маючи сил на спротив потужній армії США, їх ніхто не міг зупинити у колоніях і усі їхні земельні "надбання" були визнані після перемовин.
Власне, на такий "гібридний" підхід сьогодні натякають і "інсайдери" у західних ЗМІ, а влада Данії вже навіть офіційно допускає отримання незалежності Гренландією, хоча й заперечує передачу території до США (але хто їх питатиме, якщо Гренландія дійсно стане незалежною?).
Вже до 1840 року територія США подвоїлася майже без війн, а лише шляхом узаконення повстань та через пряму купівлю територій. Проте вже з 1840-х можливості мирної експансії були майже вичерпані й почалися затяжні війни. Головним чином з Мексикою, про що зараз і згадала мексиканська президентка.
Все почалося з "шаблонного" повстання місцевих колоністів, які проголосили "Республіку Техас" та заявили про свій намір увійти до складу США. Проте Мексика, яка теж нещодавно оголосила про свою незалежність, не була імперією і теж намагалася розширити території за рахунок сусідів, цьому опиралася. Конфлікт довкола Техасу тривав з 1835 по 1845 рік, коли Техас увійшов до складу США.
Паралельно з Техасом у 1840-ві проголосила незалежність "Республіка Юкатан", потім – Каліфорнія, які теж були мексиканськими. Сутички між США та Мексикою завершилися лише на межі 19 та 20 сторічь.
Це все робить заяви Трампа не таким вже й абсурдом, а цілком "робочою моделлю". Щоправда, у 21 сторіччі підходи 19 сторіччя викликають подив. Втім, ще 15 років тому й у російсько-українську війну мало хто вірив.
Повертаючись до історії, вже 1846 року війна між США та Мексикою поновилася і йшла на користь Вашингтону – війська США навіть захопили столицю Мехіко. Після чого у 1848 році Мексика визнала втрату половини своєї території на користь Вашингтону, через що у самій Мексиці почалася криза та громадянська війна.
На тлі кризи мексиканці у 1850-ті продовжували продаж своїх земель американцям. І не лише мексиканці. 1867 року США купили у Російської імперії Аляску, яка, однак, до складу США в якості штату увійшла лише 1959 року. Продали росіяни Аляску тому, що на тлі Кримської війни з Великою Британією (а Аляска межувала з британською Канадою) росіяни просто не могли б її втримати. Там взагалі не було російських військ. Вибір був або безкоштовно віддати британцям, або за гроші – американцям. Цар обрав друге, щоб "насолити" Лондону.
Не лише за рахунок "повстань" та грошей американці розширювали території. Колонію на острові Сан-Хуан та ще шматок Аляски, наприклад, вони просто відсудили у британців через арбітраж. Все, що втратили США за останні два століття на континенті - це 2 акри поверхні прикордонного озера, які вони визнали територією Канади.
Але це все на континенті. Морська експансія США проходила інакше і пряма анексія територій там відбувалася рідко. Цікаво, що морська експансія США розпочалася з боротьби за… пташиний послід або гуано. 1856 року було прийнято закон, за яким всі острови "без власника", але де є поклади гуано, потрапляють "під захист" США.
Частіше мова була про неофіційний контроль через розташування військових баз (яка вже розташована у Гренландії, до речі) або про економічну залежність. Як, ось, на Філіпінах або у Японії після Другої світової. Колоніями вони не були, але цілком залежали від США, доки Вашингтон сам не вирішив дати їм "волю" під тиском виборців, хоча потужні зв’язки є і сьогодні.
Втім, США досі володіє цілою низкою "заморських територій", які не є штатами, але підпорядковуються Білому дому. Це колонії за формою, але не по суті – зі збереженням всіх прав місцевого населення. Вони перебувають під владою США з власної волі. Тому називати їх "колоніями" не є коректним.
Зараз такими "неінкорпорованими територіями" у складі США є Пуерто-Ріко, Гуам, Американські Віргінські острови, Північні Маріанські острови, Американське Самоа та ще з десяток інших островів. Такі острови найчастіше є військовими базами та знаходяться на торгівельних шляхах. Таким були й Гаваї, які визнали штатом лише 1959 року – це було останнє розширення США. Останнє до Трампа…
Але поки що це лише слова. Хоча це показує на тлі чого президент США так "потоваришував" з Путіним – обидва схильні до експансії. Але країни зовсім різні – у РФ диктатура, а у США "отці-засновники" заклали безліч важелів для запобігання "різких" рухів президента. Тому 2016 року Трамп, після першої спроби, Гренландію так і не отримав. Як не вийшло в нього зі "стіною" на кордоні з Мексикою або з виходом США з НАТО.
Але мала ймовірність війн за Гренландію чи Канаду ще не означає, що подібні абсурдні ідеї президента США не стануть подразником у міжнародних відносинах та не призведуть до "торгових війн" та інших конфліктів, які будуть послаблювати і США, і Європу. Від яких залежить виживання України.
Якщо Європа почне накопичувати зброю та ресурси перед гіпотетичною загрозою з боку США, а не відправляти Україні, то це буде справжнім "подарунком" для Кремля. І ми повинні думати, як оптимізувати власні тили вже зараз, щоб підготуватися до будь-яких негараздів.
На цьому тлі цікаво, що у Верховній Раді 7 січня (у день заяв Трампа) зареєстрували законопроєкт про направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав. Звісно, це напряму ніяк не пов’язано, але, схоже, ми теж потроху готуємося до нової колоніальної епохи, де нам доведеться захищати свої інтереси далеко за межами України. Це гарний шанс для всієї Європи нарешті осягнути необхідність до власного посилення. Як у тому ж Fallout, де існувала Європейська співдружність як єдина військова потуга.
Андрій Попов
