Зневіра, образа, сарказм (як захисна реакція психіки) – це топ-3 реакцій українців на новини зі США у соцмережах та поза ними. Дійсно, а як ще реагувати на заяви Трампа, які важко назвати інакше ніж проросійськими й антиукраїнськими? Бо "перемир’я" без повернення Україні територій, "вибори" (звісно, з "камбеком" російських маріонеток) та потуги показати "конфлікт" (а не військову агресію РФ), який нібито "розпочала" Україна, а не Кремль – це все тези саме російської пропаганди.
Реагувати потрібно спокійно, без зайвих емоцій. Не плачте – розізліться. Бо це надає рішучості. А ще – читайте УНІАН, бо ще у лютому 2024 року – рівно рік тому – вийшла стаття "Мюнхен у "тіні" Трампа", де, хай і без деталей (за деталями щодо майбутнього – це до тарологів), ми описували ймовірний тренд, який зараз спостерігаємо. Тоді акцент був на реакції Європи. І зараз для України саме Європа та інші країни G7 є "оплотом проукраїнськості" та гарантією того, що ми не підемо на поступки альянсу Трампа-Путіна.
Насправді, для тих, хто давно спостерігав за діями й заявами Трампа, шокуючими є лише підходи та цинічність нової адміністрації США, де відбувається "victim blaming" (це коли звинувачують жертву нападу, а не нападника). Але не сам курс новообраного президента США та його команди.
Бо він є логічним продовженням ще першого президентського терміну Трампа та його заяв під час передвиборчої кампанії.
Втім, це справи минулого. Як на це все реагувати сьогодні? Вже час лягати у помиральну яму чи ще трошки почекати (хоча б до виборів у Німеччині)? Чи є взагалі "світло" у кінці цього "тунелю тотальної зради"? По-перше, слід акцентувати увагу не стільки на словах, скільки на діях Трампа та його оточення. По-друге – дивитися на результативність цих дій, яка часто наближається до нуля. А по-третє – на протидію, яку чинять інші сторони процесу, і яких Трамп та Путін намагаються винести "за дужки".
Давайте проведемо короткий факт-чекінг заяв, дій та результатів Трампа після першого місяця шаленої "треш-дипломатії". Почати слід з Гренландії, яку Трамп спробував "купити". Було багато розмов. Були навіть певні дії й перемовини. Але після телефонної розмови з данськими посадовцями Трамп… забув про Гренландію. Точніше – перестав про неї згадувати взагалі. Й перемкнувся на інші теми.
Ні, звісно, він не відмовився від цієї "ідеї-фікс". Але наразі він, як бізнесмен, просто "зафіксував" збитки й пішов робити хаос далі. Як це вплинуло на ЄС та Україну? ЄС, де зараз головує якраз Данія, консолідується у протидії "трампізму". І проявом цього став "найбільший" пакет військової допомоги для України від Данії.
Бо якщо хочеш "насолити" Трампу з його спробами "переділити" світ, то кращої можливості ніж посилити Україну просто немає.
Адже "наріжний камінь" усієї його стратегії експансіонізму є "мирна угода" з Кремлем та розподіл сфер впливу. Немає "мирної угоди" - не буде й експансіонізму у Європі. Все просто.
За підсумками нещодавньої зустрічі у Саудівській Аравії РФ та США домовилися про "геополітичне партнерство", тому всі ці наміри Трампа більше не є таємницею. Тепер це офіційна позиція Білого дому.
"Те, що ви бачите, є підтвердженням американського лідерства в Західній півкулі, від Арктики аж до Панамського каналу. І це те, про що ми говоримо, від Гренландії до безпеки в Арктиці і повернення Панамського каналу під контроль США. Америка занадто довго уникала нашої власної півкулі, де ми маємо енергію, їжу і найважливіші корисні копалини", - повідомив 10 лютого радник президента США з національної безпеки Майкл Волтц.
Далі – Канада, яку Трамп називає "51-м штатом США", і проти якої навіть намагався збільшувати мита. Але "відклав" їх на місяць, "обмінявши" відмову від цих намірів на посилення контролю канадців за наркотрафіком та нелегальною міграцією. Тобто, пусті балачки обміняв на те, що й так було (чи ви думаєте, канадці дійсно вільно пропускали той фентаніл до США?).
Цю стратегію "торговельного булінгу" вже ретельно розбирали фахівці.
Проте погрози Трампа призвели до ще більшої політичної єдності Канади з ЄС та Великою Британією.
Проявом цього є, наприклад, "перекличка" українських друзів, яку оголосив французький президент Макрон, і де активну роль відіграють – сюрприз-сюрприз – Канада та Данія. Тобто поки що заяви Трампа дають прямо протилежний результат.
Ще можна згадати про Мексику, яку американський президент "об’єднав" разом з Канадою у першій хвилі свого "торговельного шантажу". І отримав той же результат, шо й з Канадою (тобто – його відсутність). Хоча ні, спроби торгових війн з усіма сусідами вже призвели до перших результатів для США – зростання цін на продукти для американців. Адже місцевий ринок на 70% складається з імпортних товарів.
Показовою є ситуація з яйцями, наприклад. На тлі епідемії пташиного грипу у США та відсутності адекватного постачання з-за кордону, ціни на яйця з початку року зросли в середньому на 20% (а у деяких штатах злетіли удвічі, де епідемія вдарила найбільше). Бо без Мексики та Канади подібні проблеми вирішити вкрай складно. І так буде й з іншими продуктами, якими США себе не може забезпечити.
Таким чином, це не Трамп "відклав" мита на канадські та мексиканські товари – це він самому собі та американцям проблеми відклав.
Також багато було розмов про нові мита проти продукції з КНР. Дійсно, певні кроки вже були проти китайців. Але вони були дуже обережні та не торкалися стратегічних для США товарів. Як от чіпи, наприклад. Чому? Бо США від Китаю залежить не менше, ніж Китай від США.
Далі можна згадати Панаму, яка у відповідь на "словесні інтервенції" Трампа так само, на словах, пообіцяла не співпрацювати з китайцями. "За що купив – за то продав", - як то кажуть. Все на словах.
Агресивні торговельні наміри у Трампа є й щодо ЄС. І, як і минулої каденції, є висока ймовірність, що ці плани таки будуть реалізовані.
Бо ЄС є головним "хвилеломом" взагалі всіх планів Трампа – від тієї ж Гренландії до більш близької нам теми України. ЄС - це "точка збірки" "протитрампівського" Заходу. І при цьому, ЄС не "вкусиш" і не залякаєш, бо це 28 країн, і хоч одна з них та виступить проти.
А, ще можна згадати про "4%-й рейтинг Зеленського", про який розповідає Трамп (в нього взагалі якось погано цифрами – поки що жодного разу не вгадав правильно). Останні місяці рейтинги українського президента зменшувалися, але зараз рейтинг довіри складає 57%, за даними КМІС.
І знаєте що? Навіть політичні опоненти та критики українського президента у соцмережах та у тролейбусах почали – небачене! – висловлюватися на підтримку Зеленського під тиском Трампа. Тобто тут може вийти така сама "Гренландія" - коли спроби США дотиснути й переобрати когось більш "зручного" в очільники України навпаки призведуть до посилення Зеленського й збільшення його рейтингу. Він знов може стати символом спротиву – тільки тепер не лише Кремлю, а ще й Вашингтону.
Повернемось до того, як українцю потрібно реагувати на весь цей інформаційний спам довкола перемовин. Намагайтеся не фіксуватися на окремих заявах лише однієї сторони – дивіться ширше. Так, за повільними й нудними європейськими бюрократами спостерігати ніякого терпіння не вистачить. А розбиратися в їх формалізованих заявах – ще нудніше. Але це зараз наша "база". Це той фундамент для всіх країн, до яких "докопався" Трамп.
А ще – не забувати, що за словами повинні йти дії. Як з боку європейців, так і з боку самого Трампа та його оточення, які, наразі, більше балакають, ніж роблять. Жодна вимога Трампа поки що не була повністю виконана. Та й державна система у США - це не російська диктатура: американський "deep state", який зараз деморалізований, але все ще доволі потужний, буде трохи "нормалізувати" весь той хаос з заяв та погроз. Як, наприклад, у випадку з USAID, який начебто "заблокували", але потім "трошки" розблокували назад.
Або з постачанням американської зброї до України – на словах все погано, але постачання, хай і за старими ще байденівськими контрактами, все ще відбувається.
І Байден, і європейці (більшість) розуміли ризики президентства Трампа і трохи "підстелили соломки" для України та для себе. Грошей від донорів в нас наразі достатньо щонайменше на рік. Зброї ніколи не буває достатньо, але й не жебракуємо, як у 2022-му.
На цьому тлі дуже важко комусь буде нас примусити до того, чого ми, як країна та народ, робити не хочемо. А суспільна думка – це головний аргумент для влади у будь-якій демократичній державі. Те, що суперечить думці більшості, український президент не підпише.
Звісно, все для нас складно. Адже США та ЄС забезпечували нам підтримку майже 50/50 і один ЄС та Британія з партнерами нам частку США повністю не замістять. Але наразі все не так й катастрофічно, як це намагаються показати нам "словесними інтервенціями".
Так і прорвемося – через єднання між собою та з Європою, з холодним розумом та розумінням, що всі "швидкі угоди" завжди найгірші, і їх потрібно відкидати, роблячи контрпропозицію. Зараз не час для відчаю. Це час для консолідації та "домашньої роботи" для формування міцного тилу. Тримаємо удар спільно та тягнемо час, доки весь світ і сама американська спільнота втомляться від провалів Дональда Трампа, результативність якого зараз протилежна до його "потужних" заяв.
Саме до єднання призвів тиск Путіна у 2022 році. І саме до такого ж єднання неодмінно призведе тиск Трампа 2025-го. І саме провали Трампа за минулої каденції призвели до його поразки на попередніх виборах. Йому лише потрібно дати час на помилки.
Андрій Попов
