2 квітня Дональд Трамп назвав Днем визволення Америки, розпочавши торгові війни з усім світом (крім РФ – бо Кремлю нові мита не дісталися). Причому планувався він на 1 квітня, але Трамп передумав – бо "у День дурня ніхто б не повірив у те, що я кажу". Дарма. Старт світової торгової війни у День дурня – це було б навіть логічно.
Цікавим є нюанс, що порушення світової торгівлі в усі епохи було каталізатором "Кінця Світу". "No pressure", - як кажуть ті ж американці.
Мова не про той апокаліпсис, після якого залишаться лише "ядерний попіл", як у Мєдвєдева в голові, а про загибель цивілізації.
Але не (само)знищення людства як такого. Навіть в разі ядерної війни хтось обов’язково залишиться разом з радтарганами, якщо вірити Fallout…
Насправді, людство вже не раз проходило через "Кінець Світу", коли зникала відома глобальна цивілізація як така – зникали держави та народи, змінювалися торговельні зв’язки, технології (у бік деградації, звісно) та ін. Рівень деградації був різним, але світ докорінно змінював свій вигляд.
Як приклад – Катастрофа бронзової доби та падіння Римської імперії. В обох випадках людство настільки деградувало, що навість писемність доводилося "винаходити" майже заново, не кажучи вже про ремесла чи культуру. З більш сучасних аналогій – Перша та, як її продовження, Друга світові війни. Світ до 1914-го та після 1945 року – це вже зовсім інші реальності.
А одним з індикаторів "Кінця світу" в усі епохи якраз і був розрив торгівельних зв’язків у межах відомого цивілізованого світу. Загалом "чек-лист Кінця Світу" у дуже скороченому варіанті виглядає так:
- кліматичні зміни, які впливають на економіку країн та континентів;
- економічні, фінансові та інші кризи (пандемії й голод у тому числі) як наслідок екологічних змін, які призводять до криз соціальних;
- революції, бунти, перевороти, війни, переселення цілих народів туди, де має бути краще, як наслідок соціально-економічних змін та невідповідності старих форм управління до нових реалій;
- розрив торговельних зв’язків та фрагментація світової торгівлі, культури, науки як наслідок природних або рукотворних катаклізмів (ми знаходимося тут);
- війна всіх проти всіх як кульмінація всіх криз та протирічь, що "розчищає" простір під новий світоустрій та нову цивілізаційну систему;
- новий чудовий світ (який ще десятиріччя або навіть сторіччя буде відновлюватися після "Кінця Світу").
Візьмемо для прикладу Колапс або Катастрофу бронзової доби як найбільш показовий. Це було так давно (приблизно 3200 років тому), що мало хто з наших сучасників про це згадує. А навіть якщо й пам’ятає, то думає щось типу: "що взяти з тих дикунів – зараз світ інший". А дарма. Бо технології та "декорації" змінюються, але люди залишаються людьми зі всіма своїми інстинктами та базовими потребами. Як залишаються тими ж і закони економіки.
Тодішні цивілізації мали всі ознаки, власне, цивілізації – розвинені торгівлю, технології (для свого часу – пік епохи бронзи), культуру, архітектуру та інше. Вони мали водопровід та каналізацію. Ви здивуєтеся, але індикатором розвиненої цивілізації є не так культура, як забезпечення комфорту.
Бо виживати, забезпечувати самі базові потреби та малювати на стінах печер можуть й найвідсталіші дикуни.
А ось побудова водогону та каналізації потребує знань, технологій та самого розуміння комфорту.
Показово, що частина Москви досі живе без цих цивілізаційних благ, не кажучи вже про російську "глибинку". Але то інша історія. Вавилоняни, ассирійці, хети, мінойці та ті ж давні єгиптяни мали цілком забезпечений побут (хай і не у всього населення), культуру, та спільну глобальну економіку.
Саме торгівля в межах всього відомого тоді світу від Британії та Північної Африки до Індії й Китаю була "фундаментом" цивілізації, бо дозволяла розповсюджувати не лише товари, але й знання та новації.
Вавилонська знать користувалися бронзовими ножами, зробленими з кіпрської міді та афганського олова, грецьке вино з індійськими прянощами пили з єгипетських кубків, вироблених з африканського золота. І все це у вбранні з китайських шовків та вовни від кавказьких вівчарів, доставлене на кораблях з ліванських кедрів.
Під вино чи пиво, яке вони "пили" через спеціальні соломинки, вони обговорювали світову політику, новини з глиняних "листів", арифметику та астрономію. І трошки – про магію та богів. Погодьтеся, не такі вони вже й дикуни були.
Світ вже був глобалізованим. А в основі всього була вільна торгівля. Яка раптово зупинилася… І настав "Кінець Світу" або Колапс бронзової доби. Коли майже всі ці розвинені держави зникли, а ті, що залишилися - деградували. Півтисячоліття знадобилося на відновлення цивілізації, але вже за іншої – залізної доби.
Що ж сталося? Першопричиною був клімат, а наслідками - розрив торговельних зв’язків та спільне винищення один одного. До цього Міжріччя було не тим пустельним Іраком, який ми знаємо зараз, а зеленими рівнинами. Те ж саме було у Єгипті з Нілом. Сахара, до речі, теж була саванною. Сприятливі умови були й в індійських чи китайських давніх цивілізаціях.
А ті, хто не мав родючих земель – як мінойці та згодом мікенці на Криті – формували цивілізацію на перетині торговельних шляхів, з чого й багатіли. І могли купити все, що було у інших цивілізацій. Так і жили.
Іншою була й прадавня Греція. Хоча до регіонів Родючого Півмісяця їм було далеко, там цілком зручно було жити з точки зору землеробства. Європа ж північніше Греції знаходилася під тиском останнього льодовикового періоду.
Але раптом почалися виверження вулканів по всій планеті, які викинули у повітря шалену кількість попелу та газів, які "розігріли" планету. Температура зростала, льодовики відступали, ріки та озера висихали, а в колись процвітаючих землеробських поселеннях починався голод.
Базовим товаром тоді й зараз є зерно. Продаючи надлишки – заробляєш. А зароблене вкладаєш у розвиток архітектури, науки, культури або озброєнь.
А якщо надлишків немає, то й торгівля слабшає, народ біднішає, а армія деградує до рівня великих банд.
Якщо людина не може виростити або купити щось, що їй вкрай потрібно, то рано чи пізно вона захоче це відібрати в більш заможного сусіда або у сусіднього народу шляхом війни. Так клімат та нестача ресурсів створює економічні та соціальні проблеми – бунти та війни.
В результаті значна частина найрозвиненіших міст бронзової доби мали ознаки розорення або повстань саме у цей період (як от Троя, яка була столицею конфедерації народів Асува, від якої пішла назва "Азія"), але більшість міст просто були покинуті мешканцями. Вони померли від голоду або пішли шукати кращої долі. Так і відбувається переселення народів, відоме у той період як "Народи моря".
Так само зараз Європа та США "задихається" від біженців з Африки, Азії, та, на жаль, з України. Адже всі біжать туди, де комфортніше та безпечніше. А це формує ще більше протиріч.
До речі, чому зараз найбільше переворотів, війн та всіляких криз саме у Африці та на Близькому Сході? Бо клімат створює там все більш нестерпні умови для життя з точки зору доступу до води, родючих земель. Це не об’язково історія про голод. Але тригером для "Арабської весни", наприклад, став неврожай зерна та значне зростання цін на їжу на тлі зменшення прибутків населення. Торгові війни ці явища поглиблюють та масштабують. Створюють умови глобального конфлікту.
Аналогічною ситуація була і з розвалом Римської імперії. Коли від голоду, бідності та під тиском інших народів розпочалося Велике переселення народів, яке поступово зруйнувало державу давніх римлян. Це була друга цивілізаційна катастрофа такого масштабу. І не треба думати, що руйнування однієї цивілізації не впливає на всіх інших. Через втрату прибутків від торгівлі та через збіднілість населення занепав й Давній Китай у ті ж самі періоди. Бо економіка завжди глобальна. Втім, якби не вона, то слов’яни та українці не виникли б на руїнах старого світу.
Але не лише дефіцит є загрозою для цивілізації. Перевиробництво також. Адже кудись все вироблене потрібно продавати. Найгірший сценарій, коли клімат, пандемії, дефіцит одних товарів та перевиробництво інших стається одночасно.
Так сталося, наприклад, у період Першої та Другої світових війн, які "поховали" або фрагментували більшість імперій, які існували ще у 1914 році. Вижили лише ті, хто виявився далеко від епіцентру кризи – США, або ті, хто краще до цих викликів пристосувався. Як от Фінляндія. А каталізатором знов стала торгівля та боротьба за ресурси й ринки збуту.
Схоже ми бачимо й зараз. Людство пройшло кілька економічних та фінансових криз, які стаються все частіше через розбалансування економіки. Одних ресурсів вже не вистачає (ті ж рідкісноземельні метали), а інших - вже забагато (перевиробництво автомобілів до прикладу).
І все це на тлі кліматичних змін, які по одних народах боляче "б’ють", а іншим дають переваги. В Україні вже починають навіть бавовну вирощувати. Що раніше було неможливо за нашого клімату. Натомість врожаї традиційних культур без зрошення родять все гірше. І таке по всій планеті. Перспектива танення полюсів загострює боротьбу за їх "законсервовані" до цього часу ресурси.
Все це формує протиріччя, які завжди втілюються спочатку у торгові війни, а потім – у гарячі. Питання лише у тому, чи дійшло людство потрібної "кондиції" для чергового "Кінця Світу". Або у Трампа стався фальстарт і Західну цивілізацію ще зарано списувати. Врешті, українці зробили ставку саме на неї та на ЄС, як головний оплот цієї цивілізації. Втім, навіть у гіршому випадку, хтось завжди займе роль "того, хто вижив".
Відповідно до "чек-листу Кінця Світу" наш світ вже пройшов етапи з кліматом та економічними кризами. У розпалі соціальні зміни, а наступним етапом буде велика війна. Але до цього буде етап фрагментації світової торгівлі та розділення планети на ворожі блоки. Що Трамп і робить. Питання не у тому, чи станеться цей "Кінець Світу", а у тому – коли саме це станеться. Вже за нашого життя чи у наступні покоління.
Виживали під час глобальних криз ті, хто першим отримував удар нових обставин, але зміг його втримати. Хай і з втратами. Бо в результаті ставав краще підготовленим до нових викликів, ніж ті, хто насолоджувався комфортом до останнього. Українці, не з власної волі, але зараз найкраще підготовлені до нових викликів. Ми навчилися виживати краще за тих, хто досі живе у старому світі.
Тому головне зараз – втримати удар. Як з боку Путіна, так і з боку Трампа. Щоб потім стати лідерами нового світу.
Андрій Попов
