Чисте небо: далекобійні ракети "‎повітря-повітря"‎ змінюють правила гри

За останні роки відбувся стрімкий розвиток ракет класу "‎повітря-повітря"‎ великої дальності: це стосується як країн Заходу, так і нової "‎Вісі зла"‎ – Росії та Китаю. Поки що зарано казати остаточно, хто переможе у новій гонці озброєнь, однак деякі висновки вже вимальовуються.

У вересні цього року ми стали свідками дивовижної картини – польоту американського палубного винищувача F/A-18E/F Super Hornet з одразу чотирма величезними ракетами класу "повітря-повітря", розробленими на базі корабельної ракети RIM-174 Standard ERAM. Окрім них літак ніс кілька ракет середньої та пару ракет малої дальності. 

Про розробку авіаційної версії RIM-174 було відомо давно, однак саме останні випробування із залученням великої кількості таких ракет демонструють здвиг у філософії повітряного бою. 

Про що саме йде мова? У двадцятому столітті повітряний бій еволюціонував від звичайних гармат і кулеметів до ракет класу "повітря-повітря". Спочатку це були відносно прості ракети типу AIM-9 Sidewinder малої дальності, а згодом з’явились ефективні ракети середньої дальності, такі як AIM-120 AMRAAM. 

Якщо перші, використовуючи інфрачервону систему самонаведення, можуть вражати повітряні цілі на дальності приблизно 20 км, то останні модифікації AMRAAM здатні збивати цілі на відстані до 160-180 км, використовуючи радіолокацію. 

• Російська Р-37М – з оглядкою на СРСР 
• Американська AIM-174B – коли чекати немає часу
• Китайська PL-17 – загадковий "звір" 
• Європейський Meteor – інновації замість модернізації
• Найкращий вибір – те, що дійсно працює 

Таким чином, сучасний повітряний бій відбувається далеко за межами прямої видимості цілі на відстані десятків кілометрів. Та судячи з усього, це лише початок, адже ракети класу "повітря-повітря" наступних поколінь зможуть збивати цілі на відстані у сотні кілометрів. Зараз такі розробки є щонайменше у США, Росії та Китаю.

Російська Р-37М – з оглядкою на СРСР 

Характеристики: 

• Розробник: КБ "Вымпел";
• Максимальна дальність: до 300 км (за непідтвердженими російськими даними);
• Швидкість польоту: 6М (7350 км/год);
• Стартова вага: 600 кг;
• Наведення: інерційне та активне радіолокаційне;
• Носії: МіГ-31БМ, Су-35С, Су-30СМ2. 

Авіаційні ракети великої дальності – одне з найулюбленіших вундерваффе російських пропагандистів. Раніше вони писали про загадкову КС-172, однак вона, вочевидь, спочила в бозі, тому зараз роль "чудо-зброї" взяла на себе ракета Р-37М. 

Росіяни не скупляться на епітети, називаючи її найдальнобійнішою ракетою у своєму класі. 

"Російський винищувач встановив рекорд, збивши літак ЗСУ на дальності 213 кілометрів!", – повідомляли росіяни влітку, зазначавши, що носієм Р-37М тоді виступав Су-35С, а жертвою нібито став український МіГ-29.

Чи варто говорити, що підтвердити цей "рекорд" немає жодних можливостей (як, втім, і заперечити). Зазначимо лише, що українські "МіГи" та "Су" як виконували бойові завдання, так і продовжують це робити через три роки після початку повномасштабної війни. 

Не варто забувати, що хоча росіяни позиціонують Р-37М як "нову", насправді мова йде про модернізовану версію старої радянською ракети Р-33, розробленої ще у 70-ті. Остання була призначена для перехоплення бомбардувальників і крилатих ракет та мала суттєве обмеження щодо ураження високоманеврових цілей. 

Ще однією проблемою може бути дальність виявлення цілей радіолокаційними станціями самих російських літаків. 

"Якщо б росіяни казали про 170 кілометрів, то ще можна було б погодитись, а коли вони кажуть про 300, то точно ні, – говорить УНІАН авіаційний експерт Анатолій Храпчинський. – Взагалі-то ракети класу "повітря-повітря" розраховані на засоби радіолокації, які є на борту літака. Коли росіяни розповідають, що у них Су-35 "бачить" на дальність понад 300 км, то це все брехня, тому тут є купа питань до цієї ракети".  

Та навіть якщо дальність Р-37М складає 170-200 км, це все одно робить її надзвичайно небезпечною. Адже це значно більше дальності радянських та західних зразків, які стоять на озброєнні України. 

Американська AIM-174B – коли чекати немає часу

Характеристики: 

• Розробник: Raytheon;
• Максимальна дальність: щонайменше 240 км;
• Швидкість: 3,5М (4287 км/год);
• Вага: 860 кг;
• Наведення: інерційне та активне/напівактивне радіолокаційне;
• Носії: F/A-18E/F Super Hornet. 

Як вже зазначалось, AIM-174 являє собою модернізовану версію зенітної ракети RIM-174 Standard Extended Range Active Missile (ERAM, Standard Missile-6 або SM-6). 

Останню прийняли на озброєння ще у 2013-му. Вона призначена для боротьби як з пілотованими літаками і гелікоптерами, так і з протикорабельними крилатими ракетами та БПЛА. 

З моменту зняття з озброєння ракети класу "повітря-повітря" AIM-54 Phoenix у далекому 2004-му, ВМС США не використовували спеціалізованих ракет класу "повітря-повітря" великої дальності, а основною ракетою для їх винищувачів виступала керована ракета середньої дальності AMRAAM. 

Та приблизно десять років тому ситуація почала змінюватись із шаленою швидкістю, адже Китай не тільки створив свій винищувач п’ятого покоління, але й почав розробляти нові ракети надвеликої дальності класу "‎повітря-повітря"‎. 

Аби не програти "гонку озброєнь", американський флот вирішив піти шляхом найменшого опору, випробувавши усі основні технічні рішення на перевіреній ракеті SM-6, замість створення радикально нового зразка.

Такий підхід має очевидні недоліки, адже через величезні розміри колишню зенітну ракету неможливо розмістити у внутрішніх відсіках винищувача F-35, а при розміщенні виробу на зовнішніх пілонах втрачається головний козир літака – малопомітність. Мабуть, саме тому єдиним носієм AIM-174B є F/A-18, який ніколи не був "невидимкою". 

Китайська PL-17 – загадковий "звір" 

Характеристики: 

• Максимальна заявлена дальність: 300 км або більше;
• Швидкість польоту: 4М (до 5000 км/год);
• Довжина: 6 м;
• Наведення: інерційне та активне радіолокаційне;
• Носії: J-16. 

У минулому році Китай опублікував фото одразу кількох винищувачів J-16, оснащених гігантськими ракетами класу "повітря-повітря" великої дальності PL-17, також відомих як PL-XX або PL-20. 

Сам J-16 – це одна з численних китайських версій радянського Су-27. За своїми можливостями літак знаходиться приблизно на рівні російських Су-30/Су-35, також побудованих на базі старої "Сушки". 

Щодо нової ракети, то про неї невідомо практично нічого, хоча звертає на себе увагу просто гігантська заявлена у ЗМІ дальність виробу у 300 (дехто навіть каже про 400!) км. 

На думку західних аналітиків, при такій дальності наведення на ціль буде здійснюватись за допомогою літаків ДРЛС, які можуть "бачити" набагато далі, ніж винищувачі. 

Зазначається, що зброя призначена для знищення літаків-заправників і ворожих літаків ДРЛС. Тобто, великих цілей, які не є маневреними. 

Втім, не можна виключати, що китайці хочуть використовувати PL-17 і для знищення більш маневрених літаків, зокрема, американських палубних винищувачів. В цьому випадку дальність ракети буде набагато нижча.  

Європейський Meteor – інновації замість модернізації

Характеристики: 

• Розробник: MBDA;
• Максимальна дальність: 200 км;
• Швидкість польоту: понад 4М (близько 5000 км/год);
• Вага: 190 кг;
• Наведення: інерційне та активне радіолокаційне;
• Носії: JAS 39 Gripen, Dassault Rafale, Eurofighter Typhoon.

На відміну від російської Р-37М та американської AIM-174B, нова європейська ракета являє собою дійсно нову розробку, без всяких "‎але"‎. Звертає на себе увагу те, що вона значно менша тієї ж Р-37: 190 кг проти 600 у російського виробу. 

Тобто Meteor фактично не відрізняється за своїми габаритами від звичайних ракет середньої дальності типу AMRAAM. Це означає, що один літак зможе взяти більше ракет великої дальності. 

Та головною перевагою Meteor є навіть не це. Відомо, що ракета отримала прямоточний повітряно-реактивний двигун, який дозволяє їй мати в три-шість разів вищі кінетичні характеристики, ніж звичайні ракети класу "повітря-повітря". Іншими словами, у противника буде менше шансів вижити у бою. 

Втім, і тут є підводні камені, адже Meteor – зовсім свіжа розробка, і її ще не встигли по-справжньому протестувати в реальних військових операціях. 

Зазначимо також, що Meteor – зовсім недешева ракета. На момент 2019-го вона коштувала близько 2 млн євро за одиницю. Тобто приблизно стільки ж, скільки коштує сучасна крилата ракета типу Storm Shadow. 

Найкращий вибір – те, що дійсно працює 

Визначити найкращу ракету великої дальності наразі практично неможливо, адже даних щодо бойового застосування цих виробів або нема, або зовсім мало. Окрім цього, існують секретні розробки, які ми ще не бачили "в залізі". 

Загалом, саме американців можна назвати лідерами в розборці озброєння класу "‎повітря-повітря"‎, в тому числі, ракет великої дальності. 

"Якщо ми говоримо про розробку і використання ракет великої дальності типу "повітря-повітря", то варто сказати, що на сьогодні найбільшу дальність і ефективність демонстрували саме американські ракети, – говорить УНІАН авіаційний експерт Богдан Долінце. – Розробляються навіть ракети так званої надвеликої дальності, які за розрахунками американців мають вражати цілі на відстані до 1000 км. Але це прототипи, які тільки можуть бути розроблені. Якщо ж говорити про серійні зразки, то зараз основна дальність - це порядку 200 км. Це пов’язано не стільки з обмеженнями самих засобів ураження, скільки з обмеженнями бортових радарів самих літаків". 

Що стосується України, то у нас, на жаль, немає ракет класу "‎повітря-повітря"‎, дальність яких перевищувала б показники російських виробів.  Основне озброєння винищувача F-16 – ракети середньої дальності AIM-120 AMRAAM, показники яких у залежності від версії складають 100-180 км (дальність російської Р-37М, нагадаємо, дорівнює 200-300 км). 

Те саме стосується і ракет MICA для Mirage 2000-5, які має отримати Україна. У них дальність не перевищує 80 км. Тому Києву вкрай потрібні як нові літаки, так і сучасне озброєння класу "‎повітря-повітря", яке можна було б порівняти з кращими зразками РФ. 

Ілля Ведмеденко

УНІАН в Google News