Іран завдав потужного ракетного удару по Ізраїлю. Базовий сценарій після цього, який наразі має найбільше шансів, - це якийсь удар у відповідь, а далі все затихає. Так само, як і півроку тому, після 14 квітня, коли також відбувся обмін ударами.
В цілому, ми маємо поступове збільшення інтенсивності конфлікту. Близький Схід ступив на одну "сходинку" вище - відбуваються прямі удари між Ізраїлем та Іраном.
Ще після першого удару я говорив, що якщо буде другий удар – це увійде в систему, буде повторюватися частіше. Отже, частіше виникатимуть ситуації, коли обидві сторони вирішать піднятися ще на одну "сходинку".
Станом на зараз жодна сторона не хоче великої регіональної війни з багатьох причин: внутрішніх, зовнішніх, готовності, уявлень. Тому моя оцінка цієї ситуації досить консервативна.
Іранці спеціально попереджали про цей удар. І він був спеціально завданий таким чином, щоб не завдати шкоди цивільним. Принаймні, намагалися так зробити. Ізраїль теж обере якісь об’єкти, які не зачеплять мирне населення. Проте є одне "але": сторони роблять кроки, залежно від оцінки екзистенційного виклику.
Ліквідований Ізраїлем лідер руху "Хезболла" Хасан Насрала був не просто союзником Ірану. Це людина, яка мала право голосу в регіональній політиці на рівні з президентом Ірану, або навіть більшим, до якої дослухалося військово-політичне керівництво Ірану. "Хезболла" забезпечує стратегічні задачі виходу Ірану до Середземного моря та створення загрози для Ізраїлю. Її втрата - це фактично руйнування всього, що КВІР робив сорок років.
З іншого боку, внутрішньополітична ситуація в Ірані дуже складна. Два роки тому вперше відбулися протести, під час яких звучали гасла: "Геть Ісламська республіка". І хай ці протести були придушені, але опозиційний до режиму потенціал нікуди не дівся. Він чекає свого часу. Якщо і коли режим зрозуміє, що його виживання поставлене під загрозу, частина Корпусу [вартових Ісламської революції] може піти на ескалацію. І це не залишить Ізраїлю, США, світу іншого шляху, як збройна відповідь…
Отже, базовий сценарій: відбувається поступова ескалація, яка поки контрольована, прогнозована та відбувається в межах.
Однак ситуація може вийти з-під контролю, і тоді ми побачимо не війну Ірану з Ізраїлем, а спроби іранців зірвати регіональну ситуацію. Швидше за все, КВІР вже розповсюдив своїми каналами погрози, що в разі, якщо удар Ізраїлю по Ірану буде непропорційним, то у відповідь буде обстрілюватися інфраструктура країн Перської затоки. І це "дзвоник". Звичайно, зараз цього не буде, але такі думки є, вони лунають.
Цікавою є й заява ізраїльського посольства у Москві: що вони розглядають Росію як важливого партнера і завжди готові до конструктивного діалогу. Це означає, що тестується варіант залучення Росії в якості посередника для потенційних перемовин з Іраном. Своєю чергою, Росія може торгувати своїм міфічним впливом на Іран з метою стати безальтернативним перемовником. Але для цього їм потрібна подальша ескалація, аби загроза припинення мореплавства і, відповідно, колапс нафтового ринку через проблеми у Перській затоці стали більш реальними.
Ще один варіант розвитку подій під час регіональної війни – іранський режим колапсує, і одна зі складників Вісі зла випаде з розкладу. Зрозуміло, що після зміни режиму в Ірані до влади можуть прийти ті ж офіцери КВІР, але з іншими гаслами, які вони швидко змінять…
Щодо впливу цього всього на нашу ситуацію, є різні варіанти. Від банального, що передача іранських ракет до Росії (якщо вона взагалі була) зупиниться, до більш складних комбінацій.
Всі говорять, що увага США буде перенесена на Близький Схід, а увага – це ресурс, який конвертується у голосування за виділення допомоги Україні. Хоча ми бачили, як після 7 жовтня 2023 року увага швидко переключилася на Ізраїль, однак вже за чотири місяці обидва конфлікти були співставними по увазі.
Сергій Данилов, заступник керівника Центру близькосхідних досліджень
