У Казані завершився саміт БРІКС, на який Путін покладав колосальні надії. Ще б пак, адже ще й рік головування РФ в організації. Для Російської Федерації необхідно було продемонструвати "підтримку" з боку цього утворення і, за можливості, нав'язати свій порядок денний всередині БРІКС. Серед ключових напрямків:
1) Боротьба з санкціями і вибудовування на основі організації економічної системи, яка свідомо не реагує на спроби США і ЄС вводити санкції щодо низки держав.
Для Путіна було вкрай важливо отримати щось на кшталт різкої антизахідної декларації.
2) Сформувати договірну базу кредитування і системи передання технологій всередині БРІКС. Простіше кажучи, спробувати погрожувати створенням "берлінської стіни" в економіці, де незахідні держави використовуватимуть насамперед власну технологічну базу, яка з роками віддалятиметься від умовно "західної". Що створить передумови для умовної "берлінської стіни" і у світовій політиці.
3) Заявити про дедоларизацію і, за можливості, анонсувати нову "цифрову валюту". Причому в цьому напрямку активно працювала й інформаційна машина, переконуючи аналітиків і політиків, що це справа вирішена.
4) Важливе і політичне - зіграти на треку розширення БРІКС для того, щоб включити в організацію нових членів. Передусім тих, хто голосуватиме синхронно з Росією. Тобто, посилити власну вагу в структурі. Тим більше, що сумний досвід втрати контролю над ШОС у Путіна вже є.
5) Отримати демонстрацію підтримки у війні проти України.
У реальності сталося дещо інше. Пройдемося по пунктах у зворотному порядку.
Згадка у фінальних документах про неприпустимість масштабування війни. Частина аналітиків в Україні сприйняла це як заяву про неприпустимість ударів по території РФ. Але давайте згадаємо, як працює РФ перед важливими переговорами. А саме концепцію "ескалація заради деескалації" і так звана флангова дипломатія та периферійні кризи.
Росія з радістю створює додаткові проблеми в інших регіонах, щоб у разі переговорів запропонувати "вирішити все в комплексі", де поступки в другорядних для себе напрямках обміняти на поступки за ключовим. Африка, Ємен, Хамас, Хезболла, Іран - поставте запитання про терміни, коли почалася ескалація. Потім почитайте самого Путіна і його оточення, які говорять про ризик масштабування війни, фактично (як і ядерною зброєю) намагаючись лякати партнерів України (і не тільки).
І тут ми маємо скоріше заяву, не надто приємну для Путіна, ніж дотримання його лінії. Для країн БРІКС, наприклад, проблема Ємену багато в чому важливіша, ніж війна в Україні. Загроза дестабілізації Близького сходу теж.
Сюди ж додамо відсутність у документах згадки про "російські пропозиції". Є заява про необхідність врегулювати відповідно до статуту, цілей і принципів ООН. А це, на хвилину, і територіальна цілісність.
Посилення РФ у БРІКС - із цим велика біда. Кремль розраховував на Білорусь, Сербію, країни Центральної Азії, Венесуелу, можливо, Африканські держави із зони російського впливу. Усі ці країни могли створити пул голосів, що дає РФ можливість диктувати свій порядок денний. Але ще перед самітом Казахстан раптом заявляє, що членство в БРІКС на даному етапі не є ключовим завданням. Решта держав регіону теж досить холодні до ідеї (що може здатися дивним, якщо врахувати досвід попереднього саміту). Білорусь заявляє про намір вступити, але задовольняється завданням отримання статусу партнера.
Чому? Відповідь у позиції КНР та Індії. Китай зайнятий трансформацією ШОС у свою і тільки свою структуру, обмежуючи вплив Росії. І створювати на цьому етапі проблеми в БРІКС у вигляді "російської фронди" не має наміру. Тому держави-партнери Пекіна (навіть ті, де є істотний вплив Кремля) різко стримали апетити.
Фінансова сфера: кредити і своя валюта. Найбільш хайпова тема. У реальності сторони анонсували збільшення взаємного кредитування в національних валютах. Що і так відбувається, і є політикою КНР, Індії та ПАР (в Африці) щодо посилення своїх валют і політичного впливу. Де-факто, анонсовано, що грошей буде більше.
"Священна корова" Кремля у вигляді "нової цифрової валюти" так і залишилася мріями Путіна і політичними галюцинаціями тих, хто сидить на російських нібито "інсайдах". Ну, і символічною купюрою, яку російський президент намагався дарувати учасникам саміту.
Це не означає, що ідея не має права на життя. Вона може бути реалізована. Але лише по завершенні політики посилення впливу національних валют КНР, Індії, ПАР. Або провалу такої настільки, що знадобиться новий механізм забезпечення взаємних розрахунків. Забаганки Кремля на цьому етапі партнерів не цікавлять.
Те саме стосується і світової торгівлі, санкцій. Держави БРІКС, природно, заявили про проблему, але не стали підвищувати ставки.
Таким чином, БРІКС дійсно поступово трансформується в міжнародну структуру, аналогічну за своїм потенційним впливом із G-7. Але при цьому країни-учасниці не горять бажанням створювати "антизахідний блок".
Вплив держав БРІКС зростає. Але організація не перетворюється на "політичний блок" (як цього хотілося б Путіну) хоча б тому, що вона об'єднує досить різні за своєю політичною системою держави.
БРІКС дійсно поступово підходить до моменту перетворення на потужну систему економічної взаємодії. Але при цьому не горить бажанням виступати в ролі "політичного противника" для країн умовно "західної цивілізації". Тут ідеться, швидше, про спільне просування інтересів країн-учасниць.
І, нарешті, казанський форум БРІКС показав, що країни-учасниці не горять бажанням надавати Росії майданчик для свого геополітичного посилення.
РФ - частина організації, і на сьогодні це один голос із дев'яти (ну, або 2 на 7, якщо РФ голосує синхронно з Іраном). Змінювати баланс і посилювати можливості Кремля ключові учасники БРІКС не поспішають.
А ось розширювати організацію на наступних етапах, коли РФ уже не зможе формувати "пул залежних" під час голосування, найімовірніше, будуть.
У 2025 році головування в БРІКС відійде, ймовірно, Бразилії. І це буде вже зовсім інший порядок денний.
Ігар Тишкевич, політичний аналітик Українського інституту майбутнього
