Заяви міністра оборони Росії Андрія Бєлоусова на колегії відомства за участю російського диктатора Володимира Путіна - продовження старої риторики росіян.
Коли з Кремля вчергове лунає про можливість військового конфлікту з НАТО в Європі в найближчі 10 років, важко сказати, чи Європа усвідомлює посил Росії: наступною після України може бути якась з країн ЄС. Певно, до схожих слів треба було дослухатись ще тоді, коли понад 15 років тому Путін оголосив свою ворожу позицію до Заходу та країн НАТО. І якби Захід адекватно діяв в Грузії та пізніше в Україні, коли відбувалася анексія Криму та окупація частини Донбасу, зараз ми б не говорили про загрозу для Європи, якщо Росію не зупинити.
Разом з тим, заяви Путіна, що Захід "доводить Росію до червоної межі" і Москва не може не відповідати, привід для чергових жартів. По-перше, знову нічого нового - ще радянські пропагандисти лякали суспільство "капіталістами", страшними США та їх "прихвостнями". По-друге, врешті, треба було б показати, де проходять ті придумані "червоні лінії", бо РФ на всі дії проти неї не давала очікуваної реакції. Втім, окремі залякувальні меседжі Росії мають відгук у світі, зокрема, заходять деяким учасникам БРІКС.
Розповіді ж про серійний випуск ракети "Орєшнік", який розпочнеться найближчим часом, виглядають дивними і демонструють тотальну брехливість Путіна. Нагадаю, він недавно заявляв, що ракета, яка була запущена по Україні, це серійний зразок. І що надалі бомбардування будуть продовжуватись. Причому, під загрозою таких ударів перебувають ті, хто підтримує нашу країну. Тепер виявляється, що виробництво "Орєшніка" тільки має відбутися… Ще один привід нагадати світу, що не варто сприймати за правду те, що говорить Путін.
Така сама брехня прозвучала й щодо серйозного поповнення російської армії - щодня на понад тисячу осіб. Так, нам є, проти кого воювати, бо ворог продовжує лізти на наші території. Але це - дуже умовна цифра, в різний період кількість мобілізованих різна. І треба ще розуміти, якими методами в РФ залучали "добровольців".
Приміром, зеків в збройних силах Росії зараз стало менше, бо більшість тих, хто хотів, могли воювати, були забрані ще "Вагнером". Крім того, частина тих, кого росіяни називають добровольцями, то солдати строкової служби, яких вони маніпуляціями та обманом змушують підписувати контракт. Та навіть зважаючи на те, що територія РФ доволі велика і населення в кілька разів чисельніше, ніж в Україні, в Росії, як в СРСР малюють красиві цифри "добровольців".
Але з усіх цих заяв керівництва Росії варто зрозуміти одне: Кремль не готовий до перемовин.
Для цього ще не склалися умови.
Тож боротьба продовжується. І для України вона полягає в тому, що або ми збережемо свою незалежність і виживимо, або переможуть росіяни і більшості населення просто не буде - частина буде знищена в ході бойових дій, частина виселена, а лояльні будуть не жити, а виживати. Життя на окупованих територіях України показує, що ніяких перспектив замиритися на російських умовах немає. Тому - або ми підкоряємося і Кремль робитиме з українцями, що захоче, або воюємо до кінця.
Також для нас важливо, щоб Україну не почали забувати через події в Сирії, як це було торік під час терористичного нападу на Ізраїль.
На мій погляд, щонайменше до березня ситуація не зміниться. Заклики окремих світових політиків, щоб Україна поступилася територіями Росії задля миру, сприймаються далеко не всіма. Та й ця пропаганда не розв’язує питання. Росіяни продовжуватимуть тиснути на всіх фронтах, особливо в найближчий місяць - до інавгурації Трампа. Умовно, в кінці січня Росія може сторгуватися на якесь умовне перемир’я, щоб Трамп міг показати себе "миротворцем". Проте це не зупинить бойові дії.
З 25 березня в РФ зміняться правила мобілізації - будуть жорсткіші вимоги до бронювання, не мобілізуватимуть тільки силовиків і працівників ВПК. Але посилення призову в Росії - ще одне підтвердження, що ніякі "червоні лінії" не існують - РФ не планує зупинятись.
Ярослав Чорногор, директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру "Українська призма"
