Світ входить в епоху неоімперіалізму. Під час інавгураційної промови президент США Дональд Трамп пообіцяв, що Штати "знову будуть вважати себе зростаючою нацією – тією, яка збільшує наше багатство, розширює нашу територію".
І надії на те, що ці розмови були порожньою риторикою, вже розвіялися. Адже новий президент США надто часто згадує про його бажання придбати території інших країн, аби це можна було ігнорувати чи відкидати, пише Financial Times. Трамп впевнено заявляв, що Америка "отримає Гренландію", пообіцяв "повернути" Панамський канал, говорить про те, що Канада має стати 51-м штатом. А минулого тижня американський лідер несподівано заговорив і про Газу.
Така риторика лякає навіть деяких прихильників Трампа. Проте щоб зрозуміти його експансіоністські амбіції, розглядати їх варто через призму глобальної тенденції. Лідери РФ та Китаю – Володимир Путін і Сі Цзіньпін – також розглядають територіальну експансію як ключову національну мету і частину своїх особистих претензій на велич.
"Російські речники часто посилаються на національну безпеку як на виправдання війни проти України. Але сам Путін нав'язливо повертається до ідеї, що Україна є не повноцінною країною, а частиною "русского мира"", – акцентує видання.
Сі Цзіньпін також вважає, що отримання контролю над Тайванем є ключовим для національної долі Китаю і для його власної історичної спадщини.
Імперські інтереси Трампа почали проявлятися нещодавно. Як і у випадку з Путіним, перше, до чого вдаються ті, хто намагається "відмити" таку риторику президента США – це пошук пояснення, пов'язаного з національною безпекою. До прикладу Гренландія має критичні корисні копалини; китайці "винюхують" Панамський канал. Проте у випадку з Канадою і Газою раціональних пояснень немає, тож альтернативна причина – особиста велич Трампа.
Надії Трампа на захоплення Канади чи Гази все ще здаються неправдоподібними. Але Панамський канал і Гренландія є більш вразливими: американська військова сила була б переважною, якби її розгорнули проти панамців чи данців.
"Оскільки США, Росію і Китай очолюють люди з експансіоністськими амбіціями, наслідки для нинішньої міжнародної системи є похмурими. Можливо, світ переходить від епохи, коли невеликі країни могли претендувати на захист міжнародного права, до епохи, в якій, за словами Фукідіда (давньогрецький історик, – ред.), "сильні роблять те, що можуть, а слабкі страждають від того, що мусять"", – наголошує автор.
Такий світ міг би бути сумісним з непростим миром між великими державами, заснованим на розподілі сфер впливу. Так, США би зосередилися на Західній півкулі, Росія – на Східній Європі, а Китай – на Східній Азії. Але такий розподіл був би нестабільним.
До того ж, імперіалістичні амбіції впливають на внутрішню політичну кухню. Поглянути на Китай і Росію – там експансіоністська зовнішня політика Путіна і Сі йде пліч-о-пліч з культом особистості всередині країни і політичними репресіями. Водночас закордонні амбіції Трампа поєднуються з інтенсивним фокусом на знищенні "ворога всередині".
Мільярдер Ілон Маск, який тепер відіграє не останню роль у цих процесах, сказав, що щодня думає про долю Римської імперії. Він навіть припустив, що Америці може знадобитися "сучасний Сулла". Йдеться про римського диктатора, який вбив сотні своїх опонентів, одночасно реформуючи державу.
Територіальні амбіції Трампа
Дональд Трамп неодноразово говорив про те, що Канада має стати 51-м штатом США. За словами американського президента, у такому випадку канадці матимуть "значно нижчі податки та кращий військовий захист".
Він також висловлював претензії на Гренландію. У Данії вже говорили, що готові дозволити США збільшити свою присутність у Гренландії. Премʼєрка Данії Метте Фредеріксен акцентувала, що там вже знаходиться американська військова база, яка спостерігає за космосом та виявляє ракетні загрози, тому США "можуть мати більше можливостей".
