"Виробництво снарядів зростає в рази. Мова про сотні тисяч пострілів на рік", - Владислав Бельбас, гендиректор "Української бронетехніки"

Очільник найбільшого в Україні приватного виробника зброї "Українська бронетехніка" Владислав Бельбас розповів УНІАН про нові розробки та розвиток українського військового виробництва на третьому році повномасштабної війни.

Бронеавтомобілі – наймасовіший вид бойових броньованих машин (ББМ) в українських військах. А міномети та мінометні постріли – наймасовіші види, відповідно, артилерії та снарядів у ЗСУ. УНІАН поспілкувався з Владиславом Бельбасом, генеральним директором "Української бронетехніки" (УБ) – найбільшого приватного виробника озброєнь та боєприпасів в Україні – про нові розробки, розвиток, проблеми та перспективи вітчизняного приватного ОПК, про заробітки виробників та виробництво зброї спільно з країнами НАТО, а також про Курську операцію.

Пане Владиславе, розкажіть коротко про вашу компанію "Українська бронетехніка"…

Компанія постійно розвивається, але, загалом, наш "портфель" виглядає так – бронеавтомобілі, броньовані шасі для різних ракетних і артилерійських систем, а також міномети й мінометні та артилерійські постріли, які ми виробляємо спільно з партнерами з країн НАТО.  В нас є як власне виробництво, так і спільне.

Виготовляємо військову техніку та озброєння з 2015 року. Спочатку, у 2015 році, це були бронеавтомобілі "Варта", а з 2017-го почали випускати ще бронеавтомобілі "Новатор" та диверсифікували бізнес, виробляючи міномети й постріли до них. У 2019-2020 роках ми були задіяні у роботі над ракетним комплексом "Нептун", а у 2020-2021 роках – комплексу РСЗО "Вільха". З 2022-го приймаємо участь у виробництві артустановки "Богдана".

"Богдана", "Вільха", "Нептун" - у ЗМІ вони все частіше з’являються на іншій автомобільній базі, не вашого виробництва. Ви зараз все ще робите для них шасі?

Так, шасі виробляємо. Могли б і більше, звісно. Проте додам, що "Вільха" була замовлена ще до війни на експорт, а внутрішніх контрактів на таке шасі взагалі не було. А от по "Богдані" у нас зараз виробництво шасі зростає – у рази за рік.

Яку частку українського ОПК займає "Українська бронетехніка"?

Такого прорахунку немає, бо в нас немає відкритої статистики по ринку в цілому. Безпосередньо в нашої компанії минулого року товарообіг був 32 мільярди гривень. Скільки це від всього ринку – не порахувати.

Якщо вже пішла розмова про гроші, то яка у вас зараз маржа? Повідомлялося, що у 2022 році показник був лише 3%.

В нас всі ці дані відкриті. Прибуток компанії за минулий рік склав 700 мільйонів гривень. Тобто, маржа зменшилася і склала десь 2%. Це, звичайно, мало і на всі потреби не вистачає. Але додам, що всі кошти, які в нас є, ми реінвестуємо у поточне виробництво і освоєння нових напрямів.

Чи обмежує держава право на прибуток українських виробників ОПК?

Право на прибуток у бізнесу було і є. Але був скандал з Держаудитслужбою, яка проводила аудит видатків Міноборони і трактувала по-своєму нормативні акти, які регулюють прибуток постачальників під час закупівель. Вони вважали, що прибутки виробника - це збитки держави. Але це питання вже розглядала Верховна Рада і після змін законодавства це питання знялося.

Через це і кримінальні справи заводили. Виглядає так, що питання з Держаудитслужбою вже вирішене, але кримінальні справи проти приватних виробників залишилися?

Не лише проти приватних. Проти державних виробників також. Держаудитслужба мала претензії до взагалі всіх постачальників. Було відкрито близько 40 кримінальних проваджень. В тому числі були претензії й до нас.

Але зараз ці провадження не мають руху, бо питання з правом на прибуток вирішене на рівні Верховної Ради та Кабміну. Додам, що такої ситуації у військовий час взагалі не має бути. Бо це відволікає ресурси виробників, та й люди потім побоюються співпрацювати з державою. Такі ситуації не сприяють розвитку ОПК. 

А як відбувається ваша співпраця з виробниками з країн НАТО, яких ви згадували?

Це коопераційні зв’язки – постачання за договорами поставки. Знаходимо постачальників, укладаємо довготривалі контракти. Але ми також формуємо і спільні проєкти. Наприклад, щодо виробництва мінометних та артилерійських пострілів радянських калібрів. Завдяки цьому ми стали одним з лідерів постачання цих пострілів для ЗСУ. Крім того, ми працюємо і як імпортер озброєнь. Завозимо БТРи, М113, танки і багато іншого.

Якою є динаміка постачання боєприпасів?

В нас немає довгої історії цього постачання, важко порівнювати по роках. 2022 рік – ще нічого не було. 2023 рік – лише розгортали виробництво за кордоном. 2024 рік – це рік зростання. І зростаємо ми, звісно, в рази. Мова про сотні тисяч пострілів на рік. Більш конкретні цифри говорити не хотів би. Динаміку видно і по товарообігу компанії – якщо у 2022 році було 13 мільярдів гривень, то у 2023 році вже 32 мільярди, про що я вже казав.

Ви також казали про нові розробки. Мова про щось принципово нове або лише про доопрацювання старих перевірених виробів?

Є і перше, і друге. Наприклад, ми виробляємо мінометні постріли на декількох заводах і постійно розширюємо це виробництво за рахунок інших закордонних заводів. Нещодавно в нас з’явився новий такий партнер для пострілів 120 мм. А кожен новий завод-виробник – це, фактично, і новий продукт. Адже виріб матиме новий код, його потрібно заново оформляти у кожній країні і таке інше.

Але є й дійсно нові вироби. На початку вересня на виставці MSPO 2024 у Польщі ми презентували дві нові наші розробки – це нове покоління бронеавтомобіля "Варта" та наземний безпілотний комплекс.

Розкажіть про "Варту-2"…

Це абсолютно нова машина, яка розроблялася з врахуванням десятирічного досвіду компанії, потреб військових та умов сучасної війни. Автомобіль може перевозити 10 членів екіпажу. Бронемашина оснащена бойовим модулем "Січ" з 30 мм автоматичною гарматою, що надає їй потужну вогневу міць, необхідну для підтримки піхоти та знищення бронетехніки противника.

Клас балістичного захисту бронеавтомобіля повністю відповідає натовському STANAG 3, балістичний та протимінний захист 3a/3b. Автомобіль також оснащений протимінними сидіннями та сучасними системами безпеки, які забезпечують максимальний рівень захисту екіпажу. Зокрема, в автомобілі встановлено систему підвісної підлоги, яка захищає екіпаж від перевантажень під час підриву.

Тобто, той же MRAP (Mine Resistant Ambush Protected – машина "з захистом від мін та засідок"), але з покращеними характеристиками… А що за безпілотна платформа?

Друга наша розробка, яку ми представили в Польщі, це дистанційно керований наземний робот UGV Protector. Для нас це абсолютно нова розробка і її поява продиктована часом та потребами на фронті. "Безпечне виконання небезпечних місій" – така ідеологія її створення.

Які в неї характеристики?

Вага платформи до 4 000 кілограмів, двигун 190 кінських сил. Може розвивати швидкість 60 кілометрів на годину. Балістичний захист: Stanag 4569 level 1. UGV Protector може тримати зв’язок з оператором на відстані понад 15 кілометрів. Платформа інтегрована в систему ситуаційної обізнаності ICoMWare, що дозволяє її широке застосування на полі бою.

Це універсальний багатоцільовий наземний дрон, який може використовуватися у логістиці – підвезення боєприпасів, різноманітних вантажів на лінію зіткнення, може використовуватися для евакуації поранених. Але його також можна використовувати як робот-розвідник, як платформу, яка перевозить та запускає дрони з небезпечного місця. Також можливе використання Protector’а як бойового робота, встановивши на нього озброєння для знищення бронетехніки чи живої сили противника.

А серед попередніх розробок – який виріб став для вас ключовим? Тобто - найбільш масовим та базовим з точки зору задіяних виробничих потужностей?

120 мм міна, певно, найбільш масова. Але в нас дуже широкий спектр виробів і в нас немає перекосу у бік якогось одного продукту. Ми також працюємо як імпортер – це теж дуже широка лінійка постачання.

Ви зараз більше працюєте як імпортер чи як виробник?

Імпорт займає зараз більшу частину нашого товарообігу. Але це паралельні процеси, незалежні один від одного.

Наскільки ваші вироби "українські"? Мова про локалізацію виробництва...

Скажімо так, імпортозалежність українського ОПК значна, хоча частка українських комплектуючих є у кожному нашому виробі. Найбільш "український" в нас - це 120 мм міномет.

Але зараз важливіше не хто зброю зробив, а в яких обсягах вона потрапляє на фронт. А друге – її фінальна вартість для українського бюджету. Якщо виріб український, але значно дорожчий від закордонного, то військові отримають менше озброєнь чи військової техніки. Тому наша стратегія не концентрується виключно на внутрішньому виробництві. Зараз важливіші обсяги.

Тобто імпорт дешевший, ніж українські вироби?

Залежить від виробу. По "Варті", наприклад – в нас вона мала шасі МАЗ (виробництва Білорусі, - УНІАН). Тоді, до великої війни, в нас не було підтримки Заходу і ми використовували просту та надійну платформу, яка вже стояла на озброєнні ЗСУ. Робили недороге бронювання на прохання замовника. Але тепер ми можемо це шасі використовувати хіба що взявши Мінськ. Ця машина, до речі, бере участь у операції зі звільнення Курщини від влади Кремля.

"Варта" значно дешевша за MaxxPro, Kirpi та інші західні MRAP’и. І зараз ми оновили цей продукт, змінили шасі, посилили захист, але машина залишилася значно дешевшою за конкурентів.

Це, по-перше, зекономить кошти бюджету, а по-друге – залишить ці кошти працювати всередині нашої країни. Так, зараз ми змушені більше закупляти імпорту, але стратегічно важливо залишати виробництво, кошти та технології в Україні.

До речі, нас критикували за високий профіль машини, бо так було не прийнято у радянській інженерній школі. Але по західних MRAP’ах бачимо, що захист від мін та бронювання важливіші, ніж низький профіль машини.

Щодо Курської операції. Наскільки активно ваші вироби там використовуються та які є відгуки?

Я не знаю яка кількість нашої техніки там задіяна, що є правильним з точки зору секретності. Але досвід використання наших бронеавтомобілів був позитивним, виходячи з відгуків з Курщини. З боку замовника, наприклад, зросло бажання здійснювати такі закупівлі у нас.

Тут найважливіше – порівняльний досвід. Бо в нас на озброєнні "зоопарк" різної техніки і ми можемо порівняти українські вироби з імпортними. І у порівнянні з іншими виробниками в нас доволі непогані відгуки. Кращі, ніж мають західні аналоги.

Особливо по показнику, який на Заході називають Integrated logistic support. Тобто – сервісна підтримка виробника та логістика, метою якої є здешевлення виробу та швидкість ремонту. Ми як виробник знаходимося в Україні, маємо мобільні ремонтні бригади й цілу мережу постів для ремонту, систему навчання, що дає нам перевагу перед конкурентами.

Також ми вже 10 років у війні. Можемо швидко тестувати вироби, швидко вносити зміни, завдяки чому по надійності виграємо у західних конкурентів. І не лише по надійності техніки.

Зараз ми, наприклад, облаштовуємо свої нові машини засобами РЕБ для боротьби з дронами на замовлення Національної гвардії. Ставимо вітчизняний РЕБ фірми "Квертус". Обрали їх після порівняльних випробувань з імпортними аналогами. Зараз виробництво машин з РЕБ розширяємо та уніфікуємо.

Давайте по технічних характеристиках зробимо невеличкий "бліц" - що є перевагою українських MRAP`ів, а що потребує доопрацювання. Наприклад, підтримка виробника - це "плюс". Далі – наявність РЕБ на машині. Це наша перевага чи у західних аналогів вони теж є?

Однозначно наша перевага. У тих машин, які нам дає Захід, РЕБу від FPV-дронів взагалі немає. Ніхто такі системи там у автомобілі не інтегрує.

По бронюванню яким буде порівняння?

У різних моделей захист різний. Але, в цілому, якщо мова про MRAP’и, то нам переважно передають машини з балістичним захистом натівського класу STANAG-2. Це середній рівень – всього їх три. В наших машин подібного класу захист аналогічний.

Але практика показала, що протимінний захист в нас кращий. У "Новатора-2" офіційно клас захисту STANAG-2 – тобто витримує під колесом та днищем вибух міни еквівалентом 6 кг тротилу. Але наші машини витримували й підрив на протитанковій міні – 8 кілограмів тротилу. "Витримували" - це означає, що не була порушена цілісність бронекапсули, де знаходиться екіпаж – люди не отримали травматичних ушкоджень.

Нова "Варта" вже має посилений 3-й рівень захисту - вищий, ніж у конкурентів.

Також ви згадували ціни…

Якщо ми беремо українських виробників саме бронеавтомобілів, то в країні два великі виробники – наша "Українська бронетехніка" та НВО "Практика", які здатні забезпечити більшість потреб війська, якщо завчасно робити замовлення. І ціни будуть значно нижчі, ніж у імпортерів – на 20-30%. Мені важко себе хвалити…

Та давайте. Самі себе не похвалите – ніхто не похвалить…

Саме так [сміється]. Отже, мені не хочеться хвалитися, але по співвідношенню ціна-якість ми дуже виграємо у закордонних виробників бронеавтомобілів. За цим показником та за результатами експлуатації наш "Новатор-2" рангують як найкращий у своєму класі.

А яка ситуація з озброєнням?

Ми можемо встановлювати різні бойові модулі – турецькі, ізраїльські, вітчизняні. З різним озброєнням – ДШК, КПВТ (моделі кулеметів, – УНІАН), гранатомети і не тільки. Зокрема, є й з протитанковими комплексами виробництва КБ "Луч". Також комплекси від БМД (бойових машин десанту, - УНІАН) ставили, які показали себе досить ефективно на легкоброньованій техніці. Українські бойові модулі ставимо з 2023 року і вони показують себе більш надійними за закордонні.

Але потрібно розуміти, що це дороге задоволення і на всіх машинах модулі будуть різні – відповідно до запиту замовника. Також додам, що ми робимо універсальну турель з кріпленнями під чотири типи озброєння, але безпосередньо зброю зазвичай не ставимо – це робить замовник. В Міноборони багато кулеметів на складах, тому їх встановлено найбільше. Бувають, однак, виключення. Наприклад, на замовлення Нацгвардії ми поставляємо бронеавтомобілі вже з кулеметами.

Підсумуємо – вітчизняні бронеавтомобілі мають перевагу перед імпортом по сервісній підтримці, ціні, надійності, захисту та наявністю РЕБ. А по бронюванню та озброєнню – співставні. Тоді те, що в нас так багато чудових MRAP’ів, це перевага ЗСУ перед росіянами чи лише вимушене рішення?

На жаль, це наш недолік та наслідок того, що держава до повномасштабної війни не пріоритезувала розвиток ББМ. Так було і до 2014 року, і після нього. Тому ми змушені заміщувати бронеавтомобілями нестачу БМП та БТРів. Росія теж не створила за оці всі роки після розвалу СРСР нових БМП чи БТРів, лише модернізувала старі, але вона мала значні їх залишки ще з часів Радянського Союзу.

Росіяни, певно, плануючи напад на Україну, перед війною бронетехніку хоч якось закуповували та оновлювали. Ми ж тоді нічого не закуповували й не розробляли. Хіба що для експорту трохи. І тому потім вимушені були переорієнтуватися на бронеавтомобілі, бо їх виробництво простіше налагодити, ніж гусеничної техніки.

До речі, ми працювали над створення власної БМП. Ще у 2018-2019 роках ми приймали участь у тендері Міноборони по цьому запиту, але, на жаль, той проєкт був "заморожений". Але ми про нього не забули. Бо це вірна стратегія – мати власну БМП.

Тому паралельно вже зараз працюємо з нашими закордонними партнерами над постачанням та локалізацією в Україні австрійсько-іспанської БМП ASCOD (Austrian-Spanish Cooperative Development), яку зараз виробляє консорціум на чолі з General Dynamics European Land Systems (США).

З боку держави є сприяння цим намірам?

Міноборони вже проводило випробування БМП ASCOD. Вони надавали свій звіт керівництву Генштабу та Міноборони стосовно технічних характеристик та доцільності закупівель таких БМП. Ми ще надавали пропозиції стосовно локалізації виробництва ASCOD, що зможе знизити вартість машини. На мою думку, головна задача Міноборони зараз – створити конкуренцію між постачальниками щоб знизити вартість.

Тобто, інтерес держави є?

Так, є, але сам проєкт локалізації БМП трохи "завис". Для подальших випробувань держава повинна закупити пробну партію обраної БМП. Але поки що не купує.

Держава загалом зараз більше підтримує приватного виробника ОПК чи заважає? Бо є різні думки…

На жаль, держава постійно заважає. Але така в неї функція. Ні, звісно, хотілося б якоїсь програми підтримки – у минулі роки такі спроби були. Наприклад, колись держава намагалася допомогти профінансувати виробництво "Вільхи". Проте зараз помітної допомоги немає.

Насправді, нам було б достатньо від держави прогнозованості – зрозумілих незмінних правил. Щоб не було постійної зміни постанов, аудиторів та подібного. Це самій же державі заважає, призводить до зайвих втрат бюджетних коштів.

Втім, ми і без програм збільшуємо виробництво, та, відповідно, зменшуємо собівартість окремого виробу. Головне щоб держава не заважала і функціонувала однаково справедливо до всіх гравців ринку ОПК.

Уявімо, все ж, що держава пішла вам на зустріч. Чого приватний ОПК потребує найбільше? Можливо якийсь "мілітарний 5-7-9" для отримання обігових коштів?

Про "5-7-9" для ОПК – оце ви "влучили" прямо у серце… Бо це програма підтримки малого та середнього бізнесу. Але на третій рік війни бізнес від ОПК такої підтримки не має. Виглядає так, що оборонна промисловість не є пріоритетом держави.

Кредити – це те, що наповнило б "судини" галузі "кров’ю", тобто - грошима. І це у той час, коли банки мають надлишкову ліквідність, не маючи змоги виводити дивіденди за кордон. Вони б охоче з цих грошей кредитували виробництво військової техніки і зброї. 

Що ще заважає приватному ОПК?

Проблеми з бронюванням є. Але для себе ми їх вже вирішили. Безпосередньо процес бронювання простий – через "Дію" це дуже швидко робиться. Проте проблеми були з оновленням даних співробітників та на етапі ВЛК.

Були випадки, що людина, подана на бронювання, йде на ВЛК, і назад з ТЦК вже не повертається. Тому ми зосередилися на юридичному супроводі співробітників. Довелося звертатися та писати листи до Міноборони, навіть до Головкома, щоб забронювати фахівців.

Ці всі складнощі для підприємств ОПК виглядають дивно. Адже, забираючи кваліфікованого фахівця, ви можете отримати або чергового штурмовика, щоб рити окопи, або діючу лінію збірки бронеавтомобілів. Кожен має робити свій внесок у перемогу на своєму місці. 

Як щодо електроенергії?

Електрика теж болюча тема. Наше виробництво отримало статус "критичної інфраструктури", і вже не повинні були відключати. Але нас як відключали з усіма, так і відключають. Проте тепер ще вимагають якісь шалені гроші на підключення нової лінії.

Побічним результатом такого статусу стало те, що наших людей перестали на кордоні випускати. Себто, наші співробітники тепер стоять на контролі як представники критично важливого підприємства. Тобто, бенефітів від цього статусу поки нуль, а нові обмеження з’явилися.

Що ще?

Також проблема – форс-мажори. Через знищення обладнання в нас сталася затримка по контракту, а наш "найчесніший" суд вирішив, що ракетний обстріл не є форс-мажором. Штрафні санкції через це рішення коштували нам декілька мільйонів гривень.

Ще одна дуже велика проблема приватного ОПК – відкритість даних. В нас всі реєстри відкриті – про земельні ділянки, адреси та інше. Будуючи будь-яке оборонне виробництво ви одразу зможете знайти про себе всю інформацію в інтернеті.

Останнє вже призводило до якихось наслідків з боку росіян?

На жаль, так, призводило. І призводить не лише до прямих загроз ударів. Наприклад, жоден банк не дасть кредит оборонному виробнику, якщо є ризики втрати майна. А ризики є у кожної компанії, бо в Україні всі дані відкриті. Державі потрібно над цим працювати. Вже третій рік війни, а реєстри все ще відкриті.

Ваша компанія - один з найбільших приватних виробників зброї, а отже, певно, цікава ціль для російських шпигунів, хакерів та просто конкурентів (промислове шпигунство теж ніхто не відміняв). Ви якусь таку "зайву" увагу відчуваєте?

Ні, поки що нічого такого не було. На щастя, ані цілеспрямованих ударів, ані шпигунів чи диверсій на виробництві не помітили. Хоча ось ви сказали – може і не так вже й на щастя, і десь серед нас зараз ховається російський шпигун. Його ж доки не спіймаєш, то не дізнаєшся.

Якщо серйозно, то ми дуже уважно ставимося до питань безпеки. В нас всі етапи виробництва і наші "центри прийняття рішень" рознесені й диверсифіковані. Навіть враження якоїсь однієї ланки на вихід готової продукції тепер не дуже вплине.

Промислового шпигунства також не відчули. Просто в нас немає якогось-такого унікального ноу-хау. Наші вироби, зокрема снаряди та міни, базуються, переважно, на ще радянській документації, якою користуються всі охочі у світі.

Наостанок, яку б пораду ви дали тим підприємцям, які хочуть увійти у галузь ОПК й працювати на користь оборони, але не знають з чого почати?

"Секрет успіху" тут простий – робота, робота і ще раз робота. Також не потрібно боятися пропонувати щось нове. Ті ж FPV-дрони як приклад. Хтось же додумався встановлювати туди боєприпас. І тепер це розійшлося по всьому світу як "game changer". З російською сторони таким успіхом були "Шахеди", які ми тепер також копіюємо.

Чому їх згадав? Бо це відносно прості та дешеві вироби. Але щоб знайти й собі таку нішу, потрібно мати відповідну кваліфікацію, підтримувати зв’язок з військовими (а діалог з ними буває складним). І потрібно бути готовим, що успіх не прийде одразу. Нам знадобилося 10 років важкої праці щоб стати тими, ким ми є сьогодні.

Андрій Попов

УНІАН в Google News