Росіяни хотіли вдихнути нове життя в свою БМПТ "Термінатор", однак історія з її перейменуванням все більше нагадує передсмертну агонію цілого класу колись "перспективної" бронетехніки.
У лютому в черговий раз нагадав про себе "Уралвагонзавод" (УВЗ) – єдине російське підприємство, яке виробляє танки з нуля (інші тільки ремонтують та модернізують подібну техніку). Саме він виготовляє Т-90 та "Армату", хоча в останньому випадку слово "виготовляє" можна використати лише умовно через мізерну кількість побудованих машин.
Мабуть, через провал "Армати" росіяни і дістали з полиці свій "Термінатор", який свого часу позиціонували у якості вундерваффе.
Як заявили в УВЗ, машина може змінити ім'я на "більш звичне для російського слуху". У березні "Ростех", до складу якого входить "Уралвагонзавод", представив одразу три можливі назви:
• "Добриня";
• "СТІМ" або "С-ТІМ" (Союз танка і машини);
• "Пересвіт" (рос. – "Пересвет").
Дехто звернув увагу на те, що варіант "СТІМ" співзвучний з назвою відомого американського сервісу Steam, що займається цифровою дистрибуцією комп'ютерних ігор. Ще більш дивним виглядає варіант "Пересвіт". Справа в тому, що саме таку назву має новий лазерний комплекс, яким так активно всі останні роки хвалились росіяни.
Втім, "погане" ім'я (нове чи старе) – лише вершина айсберга проблем, пов'язаних із БМПТ.
Розробка "Термінатора" на основі морально застарілої "протипартизанської" концепції 80-х почалась більше 20 років тому. Планувалось створити бойову машину з бронюванням танка, яка могла б нищити піхоту при супроводі танкових підрозділів.
Тобто, незважаючи на схожу назву, БМПТ – це зовсім не БМП. "Термінатор" не має десантного відділення і може виконувати на полі бою функції, які традиційно виконують ОБТ (основні бойові танки).
Головною ж відмінністю "Термінатора" від ОБТ стало те, що основою його озброєння виступає не гармата калібру 125 мм (радянські зразки) або калібру 120 мм (зразки НАТО), а автоматичні 30-мм гармати.
Загалом озброєння "Термінатора" включає до себе:
• Дві 30-мм гармати 2А42;
• Один 7,62-мм кулемет ПКТМ;
• Чотири протитанкові ракети "Атака";
• Два гранатомети АГС-17.
На перший погляд, це доволі загрозливий арсенал, однак насправді він не дає майже ніякої переваги перед озброєнням "звичайних" танків.
Адже осколково-фугасні гармати калібру 125 мм мають набагато більшу фугасну дію, ніж 30-міліметрові, тоді як протитанкові ракети "Атака" морально застарілі.
Варто також додати, що озброєння "Термінатора" встановлено на дуже вразливому бойовому модулі, елементи якого можна вивести з ладу навіть кулеметним вогнем, не кажучи вже про FPV-дрони. Простіше кажучи, влучання чого завгодно по бойовому модулю робить "Термінатор" небоєздатним.
Приблизно рік тому РФ дещо посилила захист БМПТ. Мова йде про "мангал", який простіший за схожу захисну конструкцію для танків та не має динамічного захисту. По боках конструкції можна було помітити ланцюги, які, в теорії, повинні дати більший захист від FPV-дронів. Якщо казати про лобову проекцію, то тут нічого не змінилось, однак в даному випадку захист машини і так є цілком прийнятним. На думку фахівців, корпус "Термінатора" забезпечує захист на рівні танка Т-90А, що можна вважати непоганим результатом по мірках російської бронетехніки.
Непримітні бойові якості в сумі з невеликою кількістю побудованих машин призвели до того, що ми бачили лише поодинокі випадки застосування "Термінаторів" під час російсько-української війни. Та навіть попри мізерну кількість машин були зафіксовані випадки їх знищення. Наприклад, в лютому 2023 року ЗСУ знищили артилерійським вогнем один "Термінатор" під Кремінною.
Не меншим провалом закінчились спроби росіян вивести машину на міжнародний ринок.
Хіба не єдиним відомим партнером РФ став Казахстан – казахи закупили "цілих" 10 "Термінаторів" (хоча не можна виключати, що згодом їх кількість зросла).
У 2010-х Росія створила орієнтований на експорт "Термінатор-2" (БМПТ-72), виконаний на базі танка Т-72. Від першої моделі його можна відрізнити по двом броньованим кожухам, встановленим з обох боків бойового модуля. Головною ж відмінністю стало скорочення екіпажу машини до трьох осіб замість п'яти.
В тепер вже далекому 2017-му алжирський ресурс Menadefense писав, що Алжир нібито придбав понад 300 бойових машин "Термінатор-2". Важко сказати, чи відповідає це дійсності. На фотографіях, які є у мережі, можна бачити лише кілька алжирських "Термінаторів". Причому на одному зі знімків помітні зразки, які дуже схожі на першу версію бойової машини.
Однією з причин краху експортних амбіцій стало те, що машина погано уніфікована зі звичними танками або БМП, являючи собою принципово інший тип бронетехніки. Який майже ніхто ніколи не використовував – а отже, і досвіду роботи з такою технікою у партнерів РФ немає.
За кілька років до початку повномасштабної війни в РФ заговорили про "Термінатор-3", який хотіли побудувати на базі платформи "Армата" та озброїти потужною 57-міліметровою гарматою. Але, вочевидь, це вже давно не актуально. У нових економічних реаліях налагодити серійне виробництво техніки на базі вкрай складної та дорогої платформи практично неможливо.
Тому зараз росіяни роблять ставку на виробництво та модернізацію добре знайомої радянської бронетехніки.
Мабуть, найбільш цікавим в усій цій історії є те, що свій власний "Термінатор" могла отримати… Україна. І мова не про трофейний зразок.
Ще десять років тому було представлено українську дослідну бойову машину підтримки танків на шасі Т-64Б, яка отримала назву "Азовець". Вона мала масу близько 41 тонни. Озброєння складалось з двох 23-мм авіаційних гармат ГШ-23, які розміщувались у двох бойових модулях. Машину побудували у єдиному екземплярі – росіяни знайшли і відкопали її у минулому році. Оптика та озброєння у "Азовця" були відсутні. Так закінчилась історія не тільки української БМПТ, але й мабуть всього класу бойових машин підтримки танків.
Останнім часом до всіх вищезгаданих проблем (в першу чергу, відсутності переваг перед звичайними танками) додалася ще одна. Мова про радикальне здешевлення виробництва і, як наслідок, збільшення кількості протитанкових засобів. В першу чергу – FPV-дронів.
Як показав досвід бойових дій в Україні, навіть сучасні танки часто виводяться за ладу ще до виходу на рубіж застосування свого озброєння.
Це актуалізує питання про місце важко броньованих машин в нових умовах війни.
Ані танки, ані БМПТ поки що не можуть дати на нього відповідь. Можливим виходом може стати оснащення бронетехніки комплексами активного захисту (КАЗ), схожими на ізраїльський Trophy або Iron Fist.
Поки що ані Україна, ані РФ не мають практичних досягнень у цьому напрямку, хоча нещодавно росіяни показали Т-90М з комплексом "Арена-М". Витрачати час на інтеграцію КАЗ до "Термінатора", вочевидь, не стали. І з урахуванням всього вищесказаного – це правильне рішення.
Ілля Ведмеденко
