Китай купив у Росії 24 винищувачі Су-35, що спричинило припущення про можливий намір Пекіна використати передові російські технології для розробки власних літаків. Подібна ситуація вже мала місце з J-11, створеним на основі Су-27, пише у статті для 19FortyFive експрацівник Пентагону, експерт з озброєнь Кріс Осборн.
Су-35 є модернізованою версією Су-27, що має вдосконалення, призначені для конкуренції з винищувачами п’ятого покоління, хоча сам залишається літаком четвертого покоління "плюс". Він може досягати швидкості Маха 2,35 та має "суперкрейсерську" здатність, подібну до F-22, що дозволяє йому підтримувати надзвукову швидкість без використання форсажу.
Ці характеристики зробили Су-35 привабливим для Китаю, і не виключено, що придбання могло мати не лише оборонний характер, а й технологічні мотиви. Як зазначалося в есе 2018 року в Diplomat, угода на постачання 24 Су-35 вартістю 2,5 мільярда доларів була укладена у 2015 році.
Винищувачі постачалися Китаю поетапно, і багато хто припускав, що Пекін намагався отримати доступ до технологій Су-35 для застосування у власних авіаційних проєктах. Китай став першим міжнародним покупцем Су-35 у листопаді 2015 року.
Проте є думка, що основною метою Китаю було не використання цих літаків у власних військово-повітряних силах, а доступ до передових технологій, що збігається з його загальною стратегією модернізації через адаптацію іноземних розробок.
Не завжди можливо просто скопіювати отримані технології, але Китай уже має досвід у цій сфері. Як зазначено в одному з есе, "китайський винищувач J-11 4-го покоління з’явився незабаром після того, як Китай придбав російський Су-27". Придбання Су-35 може бути лише черговим кроком у цьому напрямку.
Технологічні аспекти Су-35, що могли зацікавити Китай
КНР традиційно адаптує передові іноземні розробки для власних потреб. Наприклад, ВПС PLA створили власний двигун WS-15 для J-20, поступово відмовляючись від російських двигунів. Враховуючи це, логічно припустити, що Китай був зацікавлений у вивченні авіоніки та інших технологічних рішень Су-35.
Однією з можливих причин такого інтересу може бути те, що хоча Су-35 не є повноцінним стелс-літаком, він має конструкційні особливості, які зменшують радіолокаційну помітність. Фюзеляж літака має більш округлу форму порівняно з іншими винищувачами 4-го покоління, що допомагає знижувати рівень відбиття радіохвиль.
Ще один важливий фактор — модернізація, що включає вдосконалене озброєння, датчики, авіоніку, а також засоби радіоелектронної боротьби. Як зазначалося в The Diplomat у 2019 році:
"Су-35 — це модернізований двомоторний багатоцільовий винищувач четвертого покоління для підвищення переваги в повітрі, оснащений двома турбовентиляторними двигунами AL-117S і оснащений соплами вектора тяги, що дозволяє літаку досягати "надманевреності". Крім того, літак має "радіолокаційну систему експортного стандарту — радар з пасивним електронним скануванням Ірбіс-Е, здатний одночасно відстежувати до 30 цілей і нібито здатний вражати до восьми — засоби електронної боротьби та зв’язку, а також новий інтегрований приймач для супутникової навігаційної системи BeiDou, створеної в країні", — йдеться в есе.
Чи зміг Китай отримати вигоду з цих технологій? Час покаже.
Су-35 для Китаю
Нагадаємо, що Китай придбав 24 винищувачі Су-35 у Росії в 2015 році за 2,5 млрд доларів. Це модернізований варіант Су-27 із покращеною авіонікою, маневреністю та можливістю "суперкрейсерського" польоту. Су-35 не є стелс-літаком, але має конструктивні особливості, що зменшують радіолокаційну помітність.
Є припущення, що Пекін використовував ці літаки не стільки для експлуатації, скільки для вивчення та інтеграції їхніх технологій у власні розробки.
