Винищувачі шостого покоління стануть найпотужнішими у світі, перевершивши своїх попередників по швидкості, маневреності, бойовому радіусу і помітності. Втім, як не парадоксально, нове покоління може стати не тільки найсучаснішим, але й нікому не потрібним.
22 липня розпочалася одна з найбільших виставок авіації у світі - Міжнародний авіакосмічний салон у британському Фарнборо. Однією з головних новинок, що були там представлені, стала оновлена концептуальна модель винищувача шостого покоління, що розробляється по програмі Global Combat Air Programme (GCAP) спільними зусиллями Великої Британії, Італії та… Японії. Остання відмовилась від проєкту "національного" літака і вирішила приєднатись до європейців.
GCAP – не єдина європейська програма створення винищувача шостого покоління, адже існує ще франко-германо-іспано-бельгійська Future Combat Air System (FCAS). Літак, який створюють в рамках FCAS, отримав нехитру назву New Generation Fighter (з англійської: винищувач нового покоління).
Нове покоління може стати не тільки найсучаснішим, але й нікому не потрібним
Загалом перелік проектів винищувачів шостого покоління (поки що жодного такого літака "в залізі" не існує) виглядає так:
- Global Combat Air Programme (GCAP) – Великобританія, Італія, Японія;
- Future Combat Air System (FCAS) – Франція, Німеччина, Іспанія, Бельгія;
- Next-Generation Air Dominance (NGAD) – США (Повітряні сили);
- F/A-XX – США (Військово-морські сили);
- Перспективний авіаційний комплекс далекого перехоплення (ПАК ДП) – РФ.
Останній також відомий як "МіГ-41" і його позиціонують у якості заміни для радянського МіГ-31. Але загалом це доволі міфічний проект, який навряд чи коли-небудь побачить світ. За деякими даними, винищувач шостого покоління розробляє і Китай, однак про нього майже нічого не відомо.
Тож загалом маємо щонайменше 4 (без урахування росіян і китайців) реально існуючих програм.
Може здатись, що з новим поколінням все добре, і в майбутньому ми побачимо щонайменше десяток таких програм. Однак насправді ситуація набагато складніша. І справа ось у чому.
Винищувач шостого покоління розробляє і Китай, однак про нього майже нічого не відомо
Абсолютним світовим лідером як у сфері розробки винищувачів, так і у створенні бойових літаків як таких, є США. Ще у 2020 році стало відомо, що демонстратор американського винищувача шостого покоління NGAD здійснив перший політ. Як тоді заявляли в Повітряних силах, мова йде про "повномасштабний демонстраційний зразок", який "побив безліч рекордів".
Але це досить дивна заява, враховуючи те, що американці досі навіть не обрали компанію, яка буде його розробляти. Відомо лише, що серед можливих претендентів залишаються Boeing та Lockheed Martin, адже розробник Northrop Grumman зійшов з дистанції, бо зайнятий наразі створенням стратегічного бомбардувальника B-21.
Однак переживати за майбутнє програми змушує навіть не це (зрештою, можна провести конкурс та нарешті обрати виконавця), а останні заяви офіційних осіб Сполучених Штатів.
Абсолютним світовим лідером як у сфері розробки винищувачів, так і у створенні бойових літаків як таких, є США
Так, під час нещодавнього заходу асоціації Air & Space Forces Association генерал Повітряних сил США Девід Олвін заявив:
"Нам доведеться робити вибір і ухвалювати рішення щодо всього бачення (програми NGAD, – УНІАН). Можливо, це станеться в найближчі кілька років або в циклі POM (Program Objective Memorandum, - з англійської: Меморандум про програмні цілі) 2026 року".
"Ми збираємося ретельно поглянути на NGAD", – повідомив, у свою чергу, під час нещодавнього круглого столу Міністр Повітряних сил США Франк Кенделл.
Тобто, фактично, США й досі не розуміють, що саме вони хочуть отримати від програми Next Generation Air Dominance. І це з урахуванням того, що програма розпочалася ще десять років тому.
США й досі не розуміють, що саме вони хочуть отримати від програми Next Generation Air Dominance
Із ще більшими складнощами стикається американська флотська програма F/A-XX. В усякому разі, NGAD має відповідне фінансування, тоді як програма для ВМС може залишитись ні з чим. У сенаті пропонують у наступному фінансовому році зменшити фінансування F/A-XX на 90% від суми, яку раніше запропоновували для підтримки розробки літака. Тобто виділити 54 млн доларів замість 454 млн. Таким чином, перспективи програми F/A-XX, яку ініціювали ще у 2012 році, виявилися дуже туманними.
Те саме можна сказати і про європейські GCAP та FCAS. Щоб зрозуміти ситуацію, достатньо назвати дві дати: 2035 і 2045 роки. Це приблизні терміни вводу літаків у експлуатацію. Зрозуміло, що за цей час може трапитись що завгодно. До речі, франко-німецькі протиріччя вже спонукали свого часу поставити на паузу FCAS.
І тут ми підійшли до головного – що саме робить ці програми такими невизначеними та розтягнутими у часі? Звісно, кожна з них має свою унікальну історію, однак у всіх випадках головна перешкода одна – це гроші.
У всіх випадках головна перешкода одна – це гроші
Останні десятиріччя вартість розробки нових винищувачів невпинно зростала. Так, ціна розробки винищувача п'ятого покоління F-22 перетнула позначку у 32 млрд доларів. Водночас вартість розробки FCAS оцінюють у більш ніж 100 млрд доларів, і це далеко не остаточні оцінки.
А скільки буде коштувати сам винищувач шостого покоління? Тут ситуація також складна.
"Це дуже дорога платформа, – заявив нещодавно Франк Кенделл, коментуючи ціну NGAD. – Вона приблизно втричі дорожча за F-35, і ми можемо дозволити собі її тільки в невеликих кількостях".
А ціна одного F-35 перевищує 80 млн доларів. Тобто один винищувач шостого покоління Next Generation Air Dominance обійдеться щонайменше у 250 млн доларів, однак, скоріш за все, цю цифру можна сміливо "округлити" до 300 млн (звісно, експортна ціна з урахуванням обслуговування літака і навчання пілотів буде ще вищою).
Один винищувач шостого покоління Next Generation Air Dominance обійдеться щонайменше у 250 млн доларів
А що замовник отримає за такі гроші?
Поглянемо на історію. Зазвичай кожне наступне покоління винищувачів пропонувало нові, без перебільшення революційні можливості ведення бою порівняно з попереднім. Наприклад, літаки четвертого покоління відрізняла від третього прекрасна маневреність і потужні радіолокаційні системи, а перехід на п'яте ознаменував собою широке застосування технології стелс.
Тоді як проблема шостого покоління полягає в тому, що воно не пропонує майже нічого нового, являючи собою не стільки революцію, скільки еволюцію ідей, які були закладені в літаки минулих десятиліть. Тобто мова йде про покращену стелс-технологію, нові датчики, більшу швидкість, кращу маневреність, тощо.
Звісно, за сумою характеристик той же NGAD або FCAS перевершить F-35 або F-22. Питання лише в тому, а чи треба це військовим?
Близький повітряний бій, який вимагав переваги у швидкості та маневреності, давно став частиною історії. А ефективність сучасних винищувачів майже повністю визначає їхня зброя - в першу чергу, ракети класу "повітря – повітря" середньої та великої дальності. У поєднанні з технологією стелс та новітньою авіонікою вони дають майже повну перевагу у повітрі.
Проблема шостого покоління полягає в тому, що воно не пропонує майже нічого нового
А інтегрувати нові системи озброєнь набагато легше до вже існуючи літаків, таких як F-35, аніж створювати з нуля новий винищувач. До речі, саме цим шляхом пішли американці у випадку зі старими ударними вертольотами Apache і основними бойовими танками M1 Abrams.
Втім, "ховати" шосте покоління поки що зарано: скоріше за все, ми побачимо демонстратори технологій, а може і прототипи цих літаків. А от якщо говорити про перспективи серійного виробництва таких винищувачів, то тут ситуація може бути непередбачуваною.
Багато буде залежати від геополітичної ситуації. Наприклад, поява літака нового покоління у КНР (якщо це дійсно станеться) практично зі стовідсотковою гарантією призведе до чергової гонки озброєнь.
Те ж саме стосується і гіпотетичного випробування росіянами свого міфічного ПАК ДП/МіГ-41. При чому його реальні можливості в цьому випадку будуть не важливі, адже США керуються принципом: "якщо ворог каже, що створив кращу зброю в світі, треба йому вірити". І у відповідь на цей виклик вони можуть створити щось своє.
Ілля Ведмеденко
