"Найважче у питанні обходу китайських дронових обмежень – пройти українську митницю", - розробник БПЛА Андрій Липовий

Дрони – топ-тема сьогодення. Розробник розвідкомплексів Андрій Липовий зі Spaitech розповів про виробниче суперництво з РФ, переваги й вразливості сторін, а також про перспективи України закріпити домінування над РФ вже у 2025 році.

Українські снаряди та інші боєприпаси почали закінчуватися вже на третій місяць "повномасштабки", а партнери, хоч і потужно нам допомагають, але роблять це вкрай непослідовно. Буквально рятівним для України рішенням стала активізація власного виробництва дронів усіх типів, включаючи розвідувальні й ударні, у повітрі й на морі. 

А головною перевагою української галузі дронобудування над російською стало те, що в нас вільний ринок та потужна конкуренція. Натомість в РФ все вкрай централізовано та зарегульовано. УНІАН поспілкувався про всі актуальні питання галузі з Андрієм Липовим, головним конструктором Науково-виробничого підприємства Spaitech, яке було одним з перших у країні і розпочало випускати власні дрони ще 10 років тому. 

Пан Липовий розповів УНІАН про те, як українські розробники обходять китайські обмеження на постачання нам дронів та комплектуючих, як заважають виробникам митники й відсутність бронювання фахівців, і як, попри це все, Україна стане домінувати над РФ "вже протягом року". 

Розкажіть про компанію – чим займаєтеся, як давно на ринку military tech? 

Spaitech - це компанія, яка виробляє безпілотні комплекси розвідки та радіорозвідки. Інженерний колектив, на якому компанія базується, розпочав діяльність ще у 2011 році. У той час про дрони думали хіба що мрійники та окремі ентузіасти-інженери. 

Взагалі не було компонентної бази для зв’язку, корисного навантаження і всього іншого. Через це ми змушені були багато чого робити власноруч. Що й спонукало до створення Науково-виробничого підприємства Spaitech у 2015. 

І як ринок за 10 років змінився?

Ринок, на жаль, дуже відрізняється від того, що було 10 років тому. "На жаль", бо рушієм змін стала війна. Зараз, щоб отримати будь-які компоненти навіть для складного виробу, достатньо перейти в інтернеті по 1-2 посиланнях. Також раніше все було вкрай забюрократизовано. Наші перші вироби допускали до експлуатації по 1,5 року. Зараз всі питання можна закрити за пару місяців. Угоди теж підписують дуже динамічно. 

Тоді просто фантастично складною задачею було доставити оператору накопичувач з даними, потім розшифрувати їх. А ще потім потрібно проаналізувати все і знайти те, що тебе цікавить. Це вимагало багато годин. Тому ми серед перших в Україні й почали робити власні системи постаналізу зображень, системи архівування даних, прив’язки їх до мапи. 

А все ж на чому саме ви як компанія спеціалізуєтеся?

Наша специфіка - це розвідка й корегування вогню. Наш основний комплекс - "Горобець", Sparrow. Він займає близько чверті у виробництві. Загалом нами розроблено п’ять типів літальних апаратів літакового типу і один коптер. Всі вони виконані як розвідники. Також ми виробляємо різне обладнання для радіорозвідки, але деталі я не можу сказати.

Чому обрали саме нішу БПЛА-розвідки?

Ніхто спочатку не розумів, що зараз потрібно українському війську. Вже 2015-го року, коли Україна закупила перші закордонні партії дронів – а вони були ізраїльськими, - були навчені перші екіпажі й був отриманий перший досвід їх використання, українські військові почали формувати нам якісь технічні завдання.  

І тоді ми запропонували свій перший виріб – розвіддрон у вигляді "літаючого крила", який був спеціально адаптований для тоді тільки-но створених Військ спеціального призначення. Спецура була нашим першим клієнтом, і ми їм за це дуже вдячні. 

Ми пройшли з ними великий спільний шлях, разом росли й розвивалися. Разом з ними наші фахівці відправлялися у відрядження на випробування та тренування до країн НАТО. Їм потрібні були саме розвіддрони. 

Компанії вже 10 років. Отже, ви можете розповісти про її динаміку – є з чим порівнювати… 

Виробництво активно зростає – і у нас, і по ринку в цілому. Причому зростає кратно – у багато разів. Зараз ми знаходимося у дуже сильній фазі ринку. Попри те, що вже після вторгнення були різні періоди з точки зору кількості замовлень. Найменше ж замовлень було у 2019 році, на тлі виборів, та потім на тлі ковідної кризи. 

Дуже динамічно ринок змінюється як з точки зору запитів (а завдання тепер дуже різноманітні для дронів), так і з точки зору пропозиції. На будь-яке завдання максимально швидко з’являються рішення. Якщо ти не встигаєш за змінами, то твій виріб швидко втрачає актуальність і ти, як виробник, вже нікому не потрібен. 

Вже є певна кількість стейкхолдерів, які отримують найбільше контрактів від держави та великих волонтерських фондів. Деяким виробникам законтрактували по 100 тис. виробів до кінця року. А такий виробник в Україні вже далеко не один. 

Стейкхолдери - це і приватні, і державні компанії. І довкола них гуртуються менші виробники, адже такі шалені об’єми навіть найбільші компанії не можуть виконати самотужки. Тобто в Україні зараз розвивається ринок субконтрактників. Саме це, як на мене, головний показник динаміки ринку та обсягів виробництва. 

А яка динаміка по розвіддронах?

Тут ситуація дещо інакша, адже мова про розвідкомплекси, де дрон - лише одна складова. Тут головне обслуговування, а таких комплексів в нас на постійному обслуговуванні зараз досить багато. Ми виконуємо ремонт та надаємо підтримку. Передусім для наших "Горобців", яких зараз у строю найбільше, адже ми їх випускаємо ще з 2016 року. Загалом в нас з десяток різних моделей комплексів. 

Також відносним попитом користуються наші всепогодні дрони Windhover. Це великі розвідувальні коптери вагою у 10-12 кілограмів. Вони розроблялися як корегувальники артилерії та мінометів і все ще мають свою нішу, хоча розроблялися під окопну війну. 

До речі, зараз готуємо реліз другої генерації "Горобця" - Sparrow-2. Плануємо зробити презентацію до кінця року. Адже зараз фронт має інші вимоги, і тому ми пропонуємо Sparrow-2 зі збільшеним до 30 км радіусом польоту, компактніший (переноситься у наплічнику), але має більше функцій, краще продумана безпека бійця (є, наприклад, антенні виноси). 

Чим він буде відрізнятися від інших ваших виробів? 

Це літак-розвідник поля бою. Буде просунута платформа літакового типу, яка буде конкурувати з дронами компанії DJI по якості зображення, легкості експлуатації для бійця. Головною складністю було налагодити зв’язок на рівні DJI, але це питання ми вже вирішуємо – приступили до вирішальної фази випробувань.

Перевагою "Горобця-2" буде його ергономіка у порівнянні з конкурентами. А ще важливо, що Sparrow-2 підтримує різні частоти, у тому числі незвичайні, які складніше придушити. Зараз ми у процесі створення нової виробничої лінії саме під цей комплекс. Плануємо його презентувати вже під Новий рік. Така компактна штука дуже потрібна фронту. 

Чому підтримка різних частот дроном важлива? У чому взагалі суть цієї "дуелі" між дроном та РЕБом простими словами?

На фронті відбувається "гра": "хто перший змінить частоту" – дрон чи РЕБ. Фахівці постійно шукають частоту, яку супротивник ще не встиг закрити РЕБом. Для розвідки ворожих частот в нас використовують системи "Цукорок", "Ванільний цукорок" та інші, які дозволяють швидко перемкнути портативний РЕБ на відповідні канали й швидко ворожий сигнал придушити. 

Але зараз на дрони вже часто встановлюють по два передавачі, щоб перемикатися між каналами, якщо один придушено. Підрозділи, які мають відповідних фахівців, на місці переводять модулі телеметрії й комунікації на дронах на ті частоти, які вони вважають ефективнішими на своїй ділянці фронту. 

А які частоти ефективніші зараз? Наприклад, наші військові влітку скаржилися, що ворог застосовує дрони на 500 мГц і це велика проблема. Раніше те ж саме писали про частоту 850 мГц і т.д. Чому це було проблемою?

Усе радіотехнічне обладнання – і дрони, і РЕБ – до певної пори робилося на одних і тих самих чіпах, і  під одні й ті самі частоти. І з нашої сторони, і зі сторони ворога. Модулятори, доступні на ринку, мали діапазони, що відповідають частотам вільного використання у США,  ЄС та Китаї. Наймасовішими є чіпи на технології LORA. Тому, коли одна сторона використовує нетипові частоти, які потребують іншого обладнання для придушення, то це стає проблемою для супротивника. 

Вже давно не секрет, що обладнання деяких виробників дозволяє використовувати діапазон від 135 мегагерц до 1,2 гігагерц. Це фантастично широкий діапазон. Але у кожної країни є власні обмеження і дозволений лише певний окремий діапазон. Через це закладені виробником можливості обладнання не використовуються. 

Проте якщо у вас є правильний набір бібліотек для перепрошивки обладнання, то ви можете змінити активну частоту. Потрібно лише порахувати й додати підсилювачі та антени. Тому спочатку всі перейшли на діапазон 860-915 мГц, потім почали "спускатися" - на 700, 600, потім на 433 мГц. 

Але на цьому рівні з’явилися проблеми, бо вже використовується весь діапазон частот, який дозволяють чіпи доступні у вільному продажі. І тому обидві сторони почали експериментувати з іншими частотами, почали з’являтися різні унікальні кастомізації FPV. 

Що відбуватиметься далі? У чому складнощі перекрити ці частоти? 

Зараз триває "війна кастомізацій" між Україною та РФ – пошук масового доступного на ринку обладнання, яке ти можеш перепаяти трохи, змістити діапазон й отримати частоту, яку ворог не може придушити. 

Виявляється, приймач для дрону змінити значно легше, ніж випромінювач для РЕБ. Бо чіпи для дрона легко купити і змінити частоту можна просто змінивши рядок у програмному коді на комп’ютері. Бюджет цієї зміни для FPV-дрону - це 10-15 доларів на апарат, а для того, щоб закрити один такий діапазон для переносного РЕБу, це вже буде х100 від цієї ціни, а якщо якісно – то ще більше. 

Але вже з’являються нові технології. Наприклад, декілька років тому заявилася технологія SDR. Це програмовані передавачі й приймачі, які вміють змінювати частоти. Це штука, яку використовують лише найбільш круті виробники засобів зв’язку. Але такий зв’язок вкрай дорогий, а ця війна нам показує, що обладнання повинно бути дуже дешевим і надзвичайно масовим. 

Всі згадані хитрощі та особливості будуть нарощуватись нами й супротивником до тих пір, доки не станеться наступна технологічна зміна, яка змінить "правила гри". В останні місяці такими є дротові дрони, проти яких РЕБ взагалі безсилий. Поки що це рідкісне явище. Такий дрон можна лише механічно якось пошкодити або перервати дріт. Це нові виклики для нас. 

Хто активніше кастомізує свої вироби – ми чи росіяни?

У нашій царині на початку вторгнення беззаперечна перевага була на боці росіян, бо в них традиційно була потужна школа радіорозвідки й постановки перешкод. І головне – в них вже була якісна і потужна техніка. 

Але зараз ми вже знаходимось плюс-мінус у однакових з ними умовах, бо цю їхню якісну техніку поступово вибили, а ми свої можливості підвищили. Головна відмінність – в нас значна різноманітність виробів. Російська ж сторона спирається на більш однорідне обладнання власного або китайського виробництва.

Ми озброєні вже й власними системами розвідки та придушення сигналу, й європейського чи світового виробництва. В нас є безліч обладнання різних типів – і стаціонарне, і таке, що переносять бійці, і таке що встановлюється на техніку. Загалом в нас дуже великий "зоопарк" цієї техніки. 

А у росіян це все давно було поставлене на промислові рейки через держзамовлення. Але їхні виробничі потужності їх же й обмежують. Все в них більш-менш однакове. І це наша невеличка перевага. Бо з "зоопарком" дуже важко боротися. Саме різноманіття перемагає у цьому "двобої" між радіорозвідкою та придушенням.  

І ті темпи, якими ми рухаємося у порівнянні з РФ, і той напрям, куди ми рухаємося у внутрішньому виробництві, сприяє збільшенню якості та різноманітності обладнання для радіорозвідки та придушення, бо перше від другого невід’ємне. Ми маємо вже приблизно паритет з РФ і протягом року, думаю, зможемо отримати перевагу. 

Щодо технологічних змін – чого нам та світу чекати з точки зору технологій, які будуть адаптовані вже найближчим часом? Мова про штучний інтелект і донаведення? 

Давайте розділяти донаведення та штучний інтелект. Це різні речі. Донаведення - це набір алгоритмів, який робиться на дуже простих одноплатних комп’ютерах. Головна складність була у тому, як цей комп’ютер помістити на малий FPV-дрон, а не у складності самої технології. 

А ось напрямок справжнього штучного інтелекту – дуже правильний. Тут важливіше використання саме тренованих моделей машинного навчання, які б обчислювали інформацію й допомагали оператору швидко приймати рішення. 

Найголовніше, чого усі ми, розробники, дуже довго чекаємо, це врегулювання питання, яке дозволило б взагалі прибрати оператора з управління дроном. Щоб його не було там і близько. Війна повинна перетворитися на "війну роботів". 

Україна вже зараз починає домінувати у робототехнічних аспектах війни. В нас був справжній прорив щодо морських дронів. Давайте ще порахуємо скільки наших БПЛА далекого радіусу щоночі летять в бік Росії. Цей напрям потрібно розвивати, щоб воювали дрони, а не люди з нашого боку. На морі та у небі ми вже маємо перевагу по дронах, але наше першочергове завдання зараз – заміна роботизованими системами штурмовиків на землі. 

Ви згадували китайське обладнання. Чому українські виробники не зроблять власний Mavic, які масово закуповують у КНР?

Ми свого часу робили аналітику по цьому питанню, опитували спецуру, ДШВ та інших користувачів, щоб вони вказали бажані функції та прайси, за якими вони згодні це купляти. І виявилося, що ціна "українського Mavic’а" буде значно вищою, за китайський. 

Крім того, Україна наразі просто не має таких технологічних можливостей. Наша компанія володіє багатьма технологіями, які б дозволили зібрати цей "український Mavic" – автопілот, камери, підвіси, акумулятори, двигуни, гвинти, лопаті та ін. Але у нас – маю на увазі в Україні взагалі – досі немає дешевого компактного зв’язку. І ні у кого з партнерів такого аналогу немає. Є лише у Китаї. 

Ми використовуємо спеціалізований якісний зв’язок, який коштує часто як декілька таких Mavic’ів. Дешевий і якісний зв’язок – це головна перевага китайських дронів. У всіх інших зв’язок або дешевий, або якісний. І доки це питання не буде вирішено, у нас такий аналог Mavic’а коштуватиме мінімум х2 до китайської ціни. 

Яку загалом частку у ціні українських дронів займає зв’язок?

Це найголовніше у дроні. У "гармонійного" дрону це 20-30% його вартості. По Mavic’у важко сказати, бо ми не знаємо його собівартість. Відкрите питання, скільки компанія та Китай загалом інвестував у промисловість, щоб таке технологічне виробництво здешевити. 

Одна справа, якщо такий прилад розробляє велика китайська корпорація за підтримки спецслужб КНР, має всі відповідні дозволи та можливості, а інша – якщо це невеликий виробник у воюючій країні. 

Китай з вересня обмежив продажі тих же Mavic’ів та комплектуючих для дронів до України. Як українські виробники адаптувалися до цих нових обмежень?

На жаль чи на щастя, ми живемо у світі, де все вирішують гроші. Питання стоїть так – наскільки нам це буде потрібно за такі гроші. 

Найближчий приклад – Росія. Якій санкціями обмежили купівлю електроніки, але наші хлопці на фронті цього не відчули. "Орлани", "Зали", "Суперками" як літали, так і літають. Так, це на РФ вплинуло – тепер вони складають свої дрони з компонентів вкрай низької якості. Але ефект від цього не дуже потужний. 

Існує безліч країн, які є хабами електроніки. Китай не відмовіть умовним ОАЕ у продажі партії цих Mavic’ів чи комплектуючих, хто б не був покупцем. Питання буде лише у ціні. 

Для вітчизняних виробників поки що просто подовжилися й стали дорожчими логістичні ланцюжки. Як буде далі, сказати важко. На жаль, ми позбавлені можливості робити аналітику наперед, хоча б на півроку. Живемо одним днем і однією угодою. Кожен контракт обговорюється окремо, під кожну угоду шукаємо нову логістику, через що збільшується час та накладні витрати.

Чи можливо знайти альтернативи у партнерів чи виробляти комплектуючі самим?

Вже багато чого виробляється в Україні або купляється в інших країнах, але по деяких комплектуючих Китай не має повноцінної альтернативи. 

Загалом, "мобільність" та адаптивність нашого ринку дуже велика. В Україні вже з’явилися нові виробничі лінії, де збирають багато різної електроніки. Деякі компанії вже "клепають" тисячами двигуни на коптери та літачки. Раніше ж збирання відбувалося переважно за кордоном по кресленнях українських компаній. Це шалене просування за такий короткий період. 

Про прості комплектуючі я взагалі мовчу, бо у країні дуже висока культура виробництва й обробки металів. З композитними корпусами теж нема питань. Ми вже носії багатьох технологій і нам залишилося вирішити лише два питання – оптика і зв’язок. В українців руки ростуть правильно. Але ми все одно не зможемо потягнути їх виробництво. 

А чіпи та акумулятори ми й не будемо виробляти, бо це потребує великих інвестицій та інфраструктури. Через загрозу обстрілів подібні великі виробництва просто не мають сенсу в Україні. Потрібно шукати їх у партнерів. 

Ми вже дуже сильно знизили "цінник" війни й військового виробництва, а отримання дешевого масового зв’язку та оптики забезпечить нам домінування над РФ. Також потрібна спеціалізована продукція, а не з масового ринку. Тому потрібно, щоб держава налагодила прямий контакт з закордонними виробниками через партнерів. 

Але знаєте, що найважче у питанні обходу китайських обмежень? 

Не знаю… Підкажіть.  

Пройти українську митницю. Митники дуже потужно "допомагають" з логістикою українським виробникам дронів. Можна десять разів посивіти, доки доведеш їм, що замовлено це саме для українських військових. Розмитнення та оформлення вантажу досі фанстатично ускладнені. Це надзвичайно велика проблема. Ще виробництво обмежують загрози обстрілів та тривоги по декілька разів на день. 

Як ви в цілому оцінюєте вітчизняну Military Tech з точки зору переваг та недоліків для бізнесу? 

Держава дуже допомагає і з тестуванням зразків, і з іншими питаннями. Вже немає такого, коли ми лише дозволи та чергу на полігон для випробувань чекали по декілька місяців. Військові одразу надають якісний фідбек.  

Дуже допомагають також менторські платформи, такі як Brave1. Якщо в тебе робочий прототип, то тебе просто "підхоплять" і з усім допоможуть. Зараз Україна №1 у світі як MilTech-інкубатор, я вважаю. На світових виставках за минулі 10 років не бачив стільки новинок, скільки генерується у тому ж Brave1 за рік. Ми теж інколи консультуємо новачків щодо технічних питань чи оформлення виробів.

Головне – все вкрай різноманітне. Це ознака конкуренції. Саме ця різноманітність як головна перевага України над РФ дає впевненість у завтрашньому дні. Але нам ще є куди рухатись. 

Треба просто йти і робити – все необхідне для цього зараз в українському Military Tech вже є. Ринок відкритий для всіх рішень та ідей.

Невже все так добре? Інші підприємці скаржилися, наприклад, на проблеми з отриманням кредитів, з бронюванням співробітників, на підвищення податків... 

Ми кредити ніколи не брали, бо компанія вже 10 років на ринку і сама себе окуповує. Щодо податків… Нашу галузь стимулює те, що перекриває будь-які витрати – бажання вижити. 

Але величезна проблема – бронювання співробітників. Це найболючіше питання. Бо є дуже загрозливою та швидкість, з якою зараз "вибивають" кадри з українських підприємств. 

Наприклад, наша компанія через мобілізацію втратила біля 20% персоналу лише цього року. Декількох людей спіймали просто на вулиці в Одесі. Ми "ростили" цих фахівців роками, тому для нас це невідновлювані втрати. 

Андрій Попов

УНІАН в Google News