Радянський МіГ-23 Flogger, презентований наприкінці 1960-х років, був розроблений як універсальний фронтовий винищувач для заміни МіГ-21 і протидії літакам НАТО, проте програвав західним аналогам за маневреністю, авіонікою та надійністю. Про це пише американський журналіст Калеб Ларсон, який висвітлював війну в Україні для західних читачів, у своїй колонці для видання 19FortyFive.
"МіГ-23 був красномовною ілюстрацією радянського підходу, в якому наголос робився на кількість, а не на якість", - зазначає експерт.
Конструкція винищувача
МіГ-23 мав крило зі змінною стрілоподібністю, що давало йому змогу змінювати форму крила для різних профілів польоту; по суті, оптимізуючи характеристики підйомної сили і опору на різних швидкостях. При цьому, хоча це нововведення на папері забезпечувало експлуатаційну гнучкість, воно також було досить складною конструкцією, зазначає експерт.
"Порівняно із західними винищувачами, такими як F-4 Phantom II або пізнішим F-15 Eagle, МіГ-23 мав суттєві недоліки з погляду маневреності, бортової авіоніки та загальної надійності. Його управління на низьких швидкостях було особливо проблематичним, а нестабільна конструкція кидала виклик навіть досвідченим радянським пілотам", - пише Ларсон.
Водночас, зазначає Ларсон, у МіГ-23 були деякі помітні сильні сторони. Він був швидшим за більшість сучасних йому винищувачів, з максимальною швидкістю, що перевищує 2,3 Маха. Порівняно з іншими радянськими літаками тієї епохи, такими як МіГ-21, МіГ-23 пропонував поліпшену дальність польоту, вантажопідйомність і можливості радіолокації.
МіГ-23 був відносно недорогим і простим у виробництві у великих кількостях, що дозволило б Радянському Союзу наситити потенційні зони військових дій багатьма сотнями МіГ-23, створивши значну наступальну повітряну присутність, незалежно від недоліків реактивних літаків.
Однак винищувач так і не зміг скоротити якісний розрив з аналогами реактивних винищувачів НАТО.
"Успіхи і невдачі літака підкреслюють ширшу динаміку холодної війни, в якій Захід прагнув до якісної переваги над Радянським Союзом, а Радянський Союз сподівався досягти чисельної та, в кінцевому рахунку, оперативної переваги над НАТО за рахунок явної чисельної переваги", - пише експерт.
Раніше аналітик оцінював російські бойові крейсери класу 1144 "Орлан", такі як "Адмірал Нахімов". Він зазначав, що колись вони були символами радянської військово-морської могутності. Проте затримки в модернізації кораблів поставили під сумнів їхню актуальність у сучасних війнах.
