Ласкаво просимо до пекла: знаряддя війни-2024, що змінюють баланс сил на полі бою

Цей рік був без перебільшення проривним для української оборонки. За 11 місяців вдалось не тільки суттєво збільшити виробництво, але й почати серійно виготовляти нові зразки. Деякі з них можна порівняти з кращими світовими аналогами.

На початку грудня Міністерство оборони повідомило, що лише протягом листопада цього року було кодифіковано (тобто стандартизовано та описано, що необхідно для подальшого постачання до лав ЗСУ) понад 120 нових зразків озброєння та військової техніки. Причому приблизно 90% з них є новими зразками.

Мова, зокрема, про мобільні реактивні установки, бронебійний патрон та вітчизняний санітарно-евакуаційний бронеавтомобіль. Абсолютна більшість нових зразків – БПЛА, роль яких у війні зростає з кожним роком.

"‎Така кількість нових кодифікованих зразків озброєння та військової техніки упродовж лише одного місяця свідчить про значну динаміку розробок озброєння в Україні за окремими номенклатурами. Окремі зразки української зброї мають унікальні характеристики. Працюємо над тим, щоб вони якнайшвидше опинились у наших військових"‎, – заявив заступник міністра оборони України Дмитро Кліменков.

І це лише мала частка озброєнь, що були розроблені в Україні з початку року. УНІАН поспілкувався з фахівцями, оглянув основні новинки та проаналізував основні здобутки вітчизняного військово-промислового комплексу, що здатні змінити ситуацію на полі бою.

Обіцянки і реальність

За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, цьогоріч Україна наростила виробництво зброї вдвічі (від 2023 року), тоді як у минулому році виробництво зброї зросло аж втричі порівняно з 2022-м. Проте, попри позитивну динаміку, деякі напрямки української оборонки продовжують стикатись із систематичними труднощами. Але розповімо про усе по порядку.

Для початку поглянемо, які завдання стояли перед українським ВПК, і що з цього було виконано.

Безпілотники. Ще минулого року Володимир Зеленський пообіцяв, що у 2024-му наша країна виробить один мільйон БПЛА.

"І це мова тільки про FPV-дрони", – зазначив тоді колишній міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишін.

"Ми вже спроможні виробити в наступному (тобто 2024-му, – УНІАН) році більше 10 тис. ударних дронів середньої дальності (сотні кілометрів), та 1000+ дронів з дальністю за 1000 км", – додав державний діяч.

Позитивну динаміку можна було спостерігати ще у 2023-му – тільки в грудні минулого року Україна виробила понад 50 тис. FPV-дронів. Загалом же, за підрахунками Forbes, українські оборонні підприємства у 2023-му випустили зброї та техніки на 3 млрд доларів.

Тому мало кого здивувало, що за перші два місяці поточного року українській промисловості вдалося виготовити близько 200 тисяч FPV-дронів. Тоді ж заступниця міністра з питань стратегічних галузей промисловості  Ганна Гвоздяр заявила, що виробничі потужності України дозволять виготовити близько 2 млн дронів різних типів, включаючи FPV.

Чи виконала Україна свій план, озвучений президентом у кінці минулого року? Схоже, що так.

"‎У 2024 році на фронт вже поставлено 1 мільйон дронів, 96% з них – українські"‎, – заявив у минулому місяці віцепремʼєр – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

За даними Міноборони за 11 місяців військові отримали:

• 1,1 млн FPV-дронів-камікадзе;

• 40 тис. розвідувальних мультироторних дронів;

• 5 тис. розвідувальних БПЛА літакового типу (Shark, "Фурія" та ін.);

• 6 тис. ударних дронів глибинного ураження ("Лютий", Firepoint та ін.).;

• 2 тис. багаторазових ударних БПЛА (Nemesis, "Вампір" та ін.);

• 5 тис. FPV-коптерів багаторазового використання.

Це дуже гарні показники, та чи зможе Україна збільшити виробництво БПЛА в наступному році? Питання доволі складне, і воно не обмежується спроможностями вітчизняної оборонки.

"‎В Україні близько 200 компаній, які займаються виготовленням безпілотних систем, – розповідає УНІАН заступник гендиректора компанії з виробництва засобів РЕБ та авіаційний експерт Анатолій Храпчинський. – І це починаючи від FPV-дронів і закінчуючи, наприклад, розвідувальними дронами, які можуть працювати на глибину понад 1500 км в тилу ворога. Тут треба зрозуміти, що виготовити – не проблема. Коли держава каже про виготовлення мільйона дронів, треба казати "держава готова купити мільйон дронів". Зараз ми опинились в такій ситуації, що більшість виробників на наступний рік завантажені лише на 20 відсотків".

За словами Зеленського, Україна може виробляти до 4 млн дронів на рік, однак чи є можливість закупити таку кількість – велике питання. Зазначимо також, що на початку жовтня вже було законтрактовано понад 1,5 млн дронів. Кількість далекобійних ударних БПЛА, які за словами міністра оборони Рустема Умєрова у наступному році отримають Сили оборони, складе понад 30 тисяч.

Мова не тільки про кількість – зростають і можливості українських БПЛА. Ще в березні стало відомо, що перші зразки FPV-дронів з автонаведенням на ціль вже є у розпорядженні ЗСУ. Також українські розробники відповіли росіянам і створили власний FPV-дрон на оптоволокні.

Як у першому, так і у другому випадку дрони стають практично нечутливими до протидії з боку засобів РЕБ. Принаймні, на кінцевому відрізку польоту.

Нарешті, в цьому році Україна почала активно застосовувати зенітні дрони-перехоплювачі, які можуть збивати не тільки ворожі БПЛА, але й гелікоптери. Принаймні кілька російських вертольотів були знищені або пошкоджені саме такими зразками.

Снаряди та міни. Одним з головних викликів для України є виробництво снарядів та мін, які не менш важливі для ведення війни, ніж безпілотники.

Загальні цифри виглядають доволі переконливо. За словами президента, лише за перші півроку в Україні виробили у 25 разів більше боєприпасів для артилерії та мінометів, ніж за весь позаминулий рік.

Однак ця переможна статистика певною мірою видає бажане за дійсне. Адже до 2022-го бездіяльність профільних відомств призвела до майже повної нездатності України виробляти боєприпаси для мінометів та артилерії. У таких умовах навіть мізерне зростання виробництва позитивно позначається на загальній статистиці.

Проблема системна – це визнають майже всі фахівці.

"Виробництва боєприпасів в Україні не було з моменту розпаду СРСР. Навіть у радянські часи ми випускали лише окремі компоненти, які постачали в Росію", – заявив раніше директор компанії "Українська бронетехніка" Владислав Бельбас.

Таким чином, протягом тривалого часу в України не було ані виробництва порохів, ані спеціальної металообробки.

Мало хто вірив у "диво", та воно й не трапилось. Мабуть, найбільш показовою тут є історія із постачанням у війська неякісних 120-міліметрових мін. Наприкінці листопада журналіст Юрій Бутусов повідомив, що з фронту відкликають 100 тис. снарядів калібру 120 мм. На проблему звернули увагу вже тоді, коли військові самі почали викладати в соціальні мережі кадри із нештатним спрацюванням боєприпасів.

Попередні результати розслідування показали, що серед можливих причин цього можуть бути неякісні порохові заряди або порушення умов зберігання боєприпасів.

Втім, є і позитивні тенденції. Наприклад, в цьому році наша країна почала виробляти 155-мм снаряди, які використовуються західними артилерійськими системами, зокрема, легкою буксируваною гаубицею M777. Країна довго до цього йшла – про роботи над початком виробництва 155-мм снарядів повідомлялось ще на початку червня минулого року. На той момент спеціалісти "Укроборонпрому" вже опанували виробництво 82-мм мінометних мін, артилерійських 122-мм і 152-мм снарядів, а також танкових снарядів калібру 125-мм.

Експерти обережні щодо прогнозів, адже виробництво снарядів має вузькі місця. Наприклад, якщо в Україні з’явиться новий завод з виробництва порохів, він майже напевно стане ціллю номер один для російських ударів, адже порох, як відомо, "любить" вибухати.

Таким чином, Україна і в наступному році бути залежати в цьому питанні від західних партнерів. На щастя, поки що вони не планують припиняти допомогу.

Патрони і гранати. Єдиний в нашій країні патронний завод розташовувався у Луганську. У 2014-му його захопили росіяни зі своїми проксі, розпиляли і вивезли по частинах в Росію. Відтоді проблема боєприпасів для стрілецької зброї вирішувалась усіма правдами і неправдами‎.

У наступні роки виробництво патронів стало поживним ґрунтом для спекуляцій і голосних політичних заяв: "Я думаю, що у 2016 році ми матимемо свою лінію", – заявляв у далекому 2015 році Арсеній Яценюк.

Але питання зрушило з мертвої точки лише у 2023 році, коли тодішній очільник "Укроборонпрому" Герман Сметанін анонсував інвестиції у виробництво патронів. У вересні вже поточного року українські військові показали вітчизняні патрони, які, якщо вірити наявним даним, були вироблені у червні 2024-го. На світлинах можна бачити боєприпаси 5,45х39 під АК-74.

"Отримали, випробували, сподобались, хочемо ще!", – йшлося у повідомленні.

Маркування упаковки зі зрозумілих причин не містили назви та адреси потужностей виробництва. Але відповідно до серійного номеру, мова йшла далеко не про першу партію.

Також у цьому році Україна почала виготовляти гранати Ф-1 та РГД-5. Щоправда багато кого цей факт здивував, адже радянська Ф-1 знаходиться на озброєнні з 1939 року, тоді як РГД-5 експлуатують з 1954-го. З того часу з’явились більш сучасні і потенційно більш ефективні зразки.

Втім, Ф-1 та РГД-5 добре знайомі військовим, вони сумісні з існуючими запалами. А головним є те, що ці гранати простіші у виробництві, ніж більш "просунуті". Але, звісно, не можна виключати, що в майбутньому Україна почне випуск і більш сучасних гранат.

Варто також додати, що Ф-1 та РГД-5 мають відмінності, якщо казати про їх застосування. Перша призначена для ураження піхоти в так званому оборонному бою. Тобто кидати Ф-1 можна з різних положень і лише з-за укриття, танку або бронетранспортера. Водночас РГД-5 є гранатою наступального типу. Вона має значно меншу вагу та менший радіус розльоту уламків.

"Пекло", "Паляниця", балістична ракета: новинки ВПК

Підсумки року були б неповні, якщо б ми окремо не розглянули деякі новинки вітчизняного ВПК. Тим паче, що цей рік виявився особливо важливим для майбутнього оборонки.

Ракета-дрон "‎Паляниця"‎. 2024-й став роком української далекобійної зброї. Ще у серпні британське видання BBC повідомило, що з початку року ЗСУ не менше 60 разів атакували нафтопереробні підприємства та інфраструктуру, яка знаходяться в РФ та на окупованих територіях. А у грудні в ГУР заявили, що вдалось пошкодити або уразити третину об'єктів паливного сектору Росії.

Та мова не тільки про кількість атак, але й про їхню дистанцію та потужність. Адже на додачу до "звичайних" далекобійних дронів в цьому році з’явились і принципово нові зразки. Одна з них – "‎Паляниця", яку іноді називають "ракетою-дроном".

Розробку позиціонують як "новий клас озброєнь", який поєднує в собі аеродинамічні можливості та автономні системи управління БПЛА з потужністю та швидкістю ракети. Запускають "‎Паляницю" з землі. Для набору висоти вона використовує реактивний двигун.

Перше застосування "‎Паляниці" по армії РФ здійснили 24 серпня, а в грудні  міністр оборони Рустем Умєров повідомив, що ракета-дрон вийшла у серійне виробництво.

За даними з відкритих джерел, дальність "‎Паляниці" складає від 400 до 700 км, а її швидкість досягає 400-450 км/год (чи навіть дещо більше). Ракета має бойову частину від 100 кг. Для порівняння, бойова частина українського дрону-камікадзе великої дальності AQ-400 Scythe складає трохи більше 30 кг, тоді як його швидкість не перевищує 200 км/год.

Таким чином, незважаючи на доволі дивний термін "ракета-дрон", "‎Паляниця" дійсно стала для України великим кроком вперед, якщо казати про можливість вражати цілі в далекому тилу ворога.

Серед головних завдань, що стоять перед українською розробкою – зниження ціни. Раніше повідомлялось, що одна "Паляниця" коштує приблизно мільйон доларів, що, звісно, зовсім не дешево. І доволі суттєво обмежує кількість, а отже і ефективність такої зброї.

Крилата ракета "‎Пекло". Певним розвитком ідей, закладених у "‎Паляницю", стала ракета "Пекло", яку представили у грудні цього року. За повідомленням Зеленського, першу партію ракет вже передали до військ.

"Пекло" може подолати відстань до 700 кілометрів, а її швидкість сягає 700 км/год. Судячи з фото, довжина ракети складає до 2 метрів. Таким чином, її розмір набагато менший за інші крилаті ракети. Наприклад, європейська Storm Shadow має довжину близько 5 метрів, а довжина російської Х-101 перевищує 7 м.

З урахуванням цього "Пекло" має бойову частину близько 50 кг, що, звісно, не дозволяє поставити її в один рядом із найпотужнішими зразками схожої зброї (вага бойової частини Х-101 – 400 кг). З іншого боку, "Пекло" проста і відносно дешева ракета, а отже – масова (принаймні, теоретично).

Тобто загалом, можливості ракети "Пекло" схожі на ті, що має "‎Паляниця". Водночас помітні і суттєві відмінності.

"Ми точно бачимо, що, як мінімум, використовуються інший корпус і інше загальне компонування, – говорить УНІАН авіаційний експерт Богдан Долінце, коментуючи особливості нової ракети. – Тобто можна зробити висновок, що мова йде про інший виріб… Коли говоримо про ракету "Пекло", то ми бачимо, що форма корпусу нагадує крилату ракету типу TAURUS або SCALP/Storm Shadow. При цьому обидві українські розробки швидше за все використовують реактивний малорозмірний двигун аналогічний до тих, які використовуються у реактивних безпілотниках або реактивних авіа-моделях".

Експерти також звертають увагу на те, що ракету "Пекло" зробили максимально технологічною і простою у виробництві. Так, ракета отримала фіксоване крило (складане призвело б до ускладнення конструкції). Довге фіксоване крило суттєво ускладнює запуск ракети з літака, а тому експерти припускають варіант запуску "Пекла" з наземної платформи.

Також нагадаємо, що в грудні президент Зеленський повідомив про випробування нової ракети Ruta, призначеної для ЗСУ. Її розробив відомий багатьом європейський стартап Destinus, який створив підприємець Михайло Кокорич. Останній у січні цього року відмовився від російського громадянства через незгоду із політикою Путіна.

Як повідомлялось, Ruta має дальність польоту у 300 км. Ракета-дрон може виконувати ударні та розвідувальні функції, а також виступати у ролі мішені для тренувань. Стартує Ruta за допомогою ракетного прискорювача. Серед головних переваг – потенційно низька ціна.

Керована авіабомба. Російськіавіабомби з модулями планерування і корекції (МПК) стали одним з головних болей українських захисників. Росіяни постійно нарощували їх кількість, і до цього літа Повітряно-космічні сили РФ скидали за місяць близько 3500 авіабомб, обладнаних МПК.

Перевагою цієї зброї є те, що вона дешева і дуже проста у виробництві, адже її виготовляють шляхом встановлення модулів на звичайні бомби вільного падіння. На жаль, Україна суттєво відставала у цьому питанні – як від країн Заходу, так і від РФ.

Ситуація дещо змінилась у цьому році. У вересні ЗМІ показали кадри, на яких можна було бачити український бомбардувальник Су-24 з керованою авіабомбою.

Загалом про неї майже нічого невідомо. Експерти звертають увагу на те, що виріб має у хвостовій частині елемент, схожий на твердопаливний прискорювач або турбореактивний двигун. Теоретично він може збільшити дальність застосування такої зброї, що вкрай важливо в умовах великої кількості у росіян різних ЗРК.

Тож цілком можливо, що перед нами аналог не стільки російського МПК, скільки французької бомби AASM, A2SM або HAMMER, які також мають ракетний прискорювач.

На думку експертів, одна така бомба може коштувати 40-60 тисяч доларів. Для порівняння, один постріл із HIMARS ракетою GMLRS коштує в районі 200 тис. доларів.

Навряд чи Україна зможе хоча б приблизно зрівнятись з РФ у кількості керованих бомб. Для цього у нас немає ані такої кількості літаків, ані таких можливостей для нарощування кількості боєприпасів.

Втім, сам факт розробки Україною нових авіаційних боєприпасів є дуже гарною новиною, адже така зброя змусить росіян щонайменше понервувати.

Нова балістична ракета. У кінці серпня президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна провела випробування своєї першої балістичної ракети.

"Було випробування – позитивно – першої балістичної української ракети. Я з цим вітаю наш ВПК", – заявив голова держави.

Це не менш таємничий "звір", ніж керована авіабомба – президент не назвав ані тип ракети, ані її можливості. Втім, експерти Defense Express одразу згадали про оперативно-тактичний ракетний комплекс "Сапсан", також відомий як "Грім-2".

Якщо коротко, це умовний аналог російського оперативно-тактичного ракетного комплексу "Іскандер". Передбачається, що "Грім-2" (якщо мова йде дійсно про нього) має дальність 280 км, а при бажанні її можна збільшити до 500 км.

Раніше повідомлялось, що бойовий блок одноступеневої балістичної ракети проектують у масі 480 кг. Бойова частина може бути моноблочною або касетною.

Бортова система управління ракети інерційна, а окрім того вона може комплектуватись радіолокаційною та оптико-електронною системами навігації і наведення. Пускова установка має дві ракети.

Якою б насправді не була нова балістична ракета, вона суттєво посилює здатність України наносити удари в далекому тилу ворога, що суттєво ускладнить йому вирішення логістичних питань.

Гаубиця "Богдана-Б". У жовтні Міноборони представило ролик, де можна було помітити дуже цікавий зразок, в якому експерти побачили буксирувану версію знаменитої "Богдани" .

Про те, що Україна створює новий варіант артилерійської системи відомо ще з 2023-го. За даними з відкритих джерел, гаубицю встановили на модифікованому лафеті 152-мм артилерійської системи 2А36 "Гіацинт-Б".

Ідея створити "Богдану-Б" виникла після того, як стало зрозуміло, що український ВПК може виготовити більше стволів, аніж шасі під "Богдану".

Експерти звернули увагу на те, що на причіпній версії "Богдани" немає захисного щитку. Окрім того, можна побачити деякі зміни у механізмі наведення артилерійської установки.

Однак головним досягненням тут є навіть не створення нової версії, а розширення виробництва САУ, як таких. Якщо у грудні минулого року президент казав про виробництво шести "Богдан" на місяць, то у жовтні цього року він заявив про зростання показників більш ніж вдвічі.

"Робимо артилерію – уже майже 20 "Богдан" на місяць, хороші результати й в інших напрямках", – повідомив Зеленський. Чи зможе Україна виготовляти ще більше артилерії – покаже час.

Дрон Stalker та "безпілотні авіаносці". У червні в Одесі презентували новий морський дрон Stalker 5.0, який відрізняється від більш ранніх розробок.

Справа в тому, що він призначений не стільки для знищення ворога, скільки для доставки припасів. Дрон отримав відсік, де може знаходитись озброєння або провізія. Окрім цього, Stalker може проводити розвідку і патрулювати прибережні зони й річки. Його дальність складає 600 км, а у конфігурації камікадзе на борт може бути встановлена бойова частина масою у 150 кг. Максимальна швидкість дрону – 75 км/год.

Дрон має систему відеозв'язку та управління на основі Starlink. Вартість одного екземпляра становить близько 60 тис. євро.

Рік також запам’ятався модернізацією раніше представлених зразків, які вже довели свою ефективність.

"З’явилось експериментальне озброєння – зенітні ракети, – розповідає УНІАН капітан першого ранку у відставці Володимир Заблоцький. – Було встановлено ПЗРК і ракети "повітря-повітря", адаптовані під застосування у версії "поверхня-повітря". Це ракети ближньої дальності. Для самозахисту у склад групи катерів MAGURA включався один катер з двома ракетами. За моїми даними, було знищено один вертоліт Ка-27. В мережі можна було бачити катер з однією ракетою – друга, мабуть, була випущена, тому я припускаю, що це він знищив".

За словами експерта, наступним кроком для захисту морських дронів стало вставлення на них кулеметів. До речі, нещодавно Україна застосувала добре відомі "Sea Baby" з крупнокаліберними кулеметами із балістичними програмами автоматичного наведення та автозахоплення цілей.

"Дрон може взяти на борт багато набоїв для крупнокаліберного кулемету 12,7 мм. Це той самий калібр, якими росіяни обстрілюють катери зверху. Тобто у цю гру ми будемо грати удвох", – додав Володимир Заблоцький.

Нарешті, зростають ударні можливості платформ. У грудні українські ВМС показали відео, на якому катери-камікадзе використовують FPV-дрони. За допомогою них українці атакували російське обладнання, встановлене на газових платформах біля узбережжя тимчасово окупованого Криму.

Фактично це перша зафіксована комбінація морських та FPV-дронів. Дехто з експертів навіть використав термін "безпілотні авіаносці".

Робот Droid TW 12.7. У грудні Міноборони повідомило, що кодифікувало наземну платформу Droid TW 12.7 – український роботизований комплекс, оснащений кулеметом Browning калібру 12.7 мм.

"В умовах сучасної війни технології відіграють вирішальну роль у забезпеченні переваги на полі бою. Кодифікація та допуск до експлуатації українського роботизованого комплексу Droid TW 12.7 – це вагомий крок до впровадження інновацій у Збройні сили України", – йдеться у заяві військового відомства.

Droid TW 12.7 має інтеграцію зі Starlink та LTE. За прицілювання відповідають оптико-електронні системи з тепловізором. Запас ходу платформи становить 15 км. Вартість комплексу – від 26 до 29 тис. доларів, що робить його доволі "бюджетним".

Загалом у цьому році Україна продемонструвала значний прогрес у розробці наземних роботизованих платформ.

Зокрема, в 2024-му було запущено у серійне виробництво робота Ratel Н, який може транспортувати одразу двох поранених. Також Міноборони кодифікувало безпілотний наземний роботизований комплекс "Тарган", який може транспортувати продукти харчування, боєприпаси та інше спорядження.

Бронеавтомобіль "Варта 2". Якщоказати про броньовану техніку, то однією з найбільш цікавих новинок став автомобіль "Варта 2", розроблений добре відомою багатьом компанією "Українська бронетехніка".

За словами її очільника Владислава Бельбаса, мова йде про абсолютно нову машину, яку розробили з урахуванням "десятирічного досвіду компанії, потреб військових та умов сучасної війни".

Автомобіль може перевозити 10 членів екіпажу. Бронемашина має бойовий модуль "Січ" з 30-мм автоматичною гарматою, завдяки якій вона має велику вогневу міць, яка дозволяє знищувати бронетехніку противника - наприклад, бронетранспортери або бойові машини піхоти.

При цьому захист машини знаходиться на рівні STANAG 3a/3b. Тобто броня захищає десант і екіпаж від близького обстрілу бронебійними патронами калібру 7,62х51, а також підривів на 8 кг тротилу. Разом з бойовим модулем повна маса "Варти 2" досягає 14 тонн. Вона може розвивати швидкість до 110 км/год та здатна долати складні перешкоди.

Новий рік – нові виклики: чого не вистачає Україні

Український ВПК непогано впорався із завданнями, які постали перед цього року. Тим паче, що умови для виробництва були вкрай складними.

Не варто забувати, що підприємствам доводилося працювати в умовах постійних ризиків обстрілів. Деякі виробники стикались із технологічним відставанням (особливо, від країн Заходу), іншим - не вистачало фінансування.

Ну, і звісно, майже кожне українське підприємство (мова не тільки про оборонні компанії) стикається із дефіцитом робочої сили через мобілізацію та масовий від’їзд населення за кордон. 

Деякі вкрай необхідні категорії військової техніки наша країна взагалі не в змозі виготовляти і вимушена майже на 100% покладатись або на старі радянські запаси, або на допомогу Заходу.

Ні для кого не секрет, що Україна так і не налагодила серійне виробництво сучасних БМП. Майже всі раніше представлені проєкти були нічим іншим як модернізацією морально застарілих зразків часів СРСР.

Те саме стосується основних бойових танків. І хоча ще у 2014-му на виставці DEFEXPO India харківські розробники представили проєкт танка FMBT (Futurized main battle tank), з того часу майже нічого не змінилось. А про сам проєкт "успішно"‎ забули.

Безкінечно розвивати радянські зразки не вийде. Тим паче, що за останні роки всім остаточно стало зрозуміло, що це дорога в нікуди (радянські танки вкрай вразливі, особливо проти FPV-дронів).

Також Україна взагалі не виготовляє пілотовані бойові літаки та ударні гелікоптери, покладаючись на західні F-16 та "‎Міражі"‎. Останні вже не відповідають всім сучасним вимогам, однак альтернативи ним, судячи з усього, немає. Україна ніколи не мала повного циклу виготовлення винищувачів, а війна остаточно поховала такі проєкти.

Таким чином, незважаючи на всі успіхи вітчизняного ВПК (які дійсно мали місце у цьому році), Україна й надалі критично залежатиме від допомоги союзників, адже налагодити в умовах війни виготовлення всієї необхідної продукції буде вкрай складно, якщо не сказати неможливо.

Ілля Ведмеденко

УНІАН в Google News