Росіяни так довго казали про переваги своїх літаків, що навіть самі почали в це вірити. Насправді ж ситуація для них доволі тривожна, адже майже усі їхні винищувачі являють собою модернізовані версії старих радянських літаків, таких як Су-27.
Нещодавно голова Міноборони Рустем Умєров повідомив про те, що Україна веде перемовини із західними партнерами щодо отримання винищувачів Eurofighter Typhoon.
Таким чином, у найближчому майбутньому Україна може отримати:
• Кілька десятків F-16;
• Близко десяти Mirage 2000-5F;
• П’ять Dassault-Breguet Super Étendard (від Аргентини);
• Невідому кількість JAS 39 Gripen;
• Невідому кількість Eurofighter Typhoon.
І хоча у випадку з Eurofighter мова йде лише про "декларацію про наміри", це все одно дуже важлива новина. Адже саме Typhoon є найбільш передовим бойовим літаком серед перелічених. І саме він може дати реальну перевагу над Повітряно-космічними силами РФ.
Тут варто згадати, які саме винищувачі є у Росії. Загалом РФ має більше 120 винищувачів Су-35, близько 100 машин типу Су-30СМ та 80-100 перехоплювачів МіГ-31БМ. Це костяк винищувальної авіації росіян. Тож загалом мова йде про приблизно 300+ відносно сучасних винищувачів.
Окремо варто сказати про Су-34, яких росіяни побудували більше 140 одиниць. Формально це фронтовий бомбардувальник, однак він має опціональні можливості повітряного бою, і на відміну від старих Су-25 та Су-24М, може використовувати ракети класу "повітря-повітря" середньої дальності.
Окрім цього, у РФ є морально застарілі радянські Су-27, МіГ-29, та ранні МіГ-31, а також мізерна кількість (близько 15 одиниць) нових Су-57, які самі росіяни відносять до п’ятого покоління.
І тут ми перейшли до головного – що саме може запропонувати Eurofighter Typhoon? Забігаючи вперед, скажемо, що це єдиний серед "обіцяних" літаків, який має повну перевагу не тільки над Су-35 та Су-30, але, ймовірно, і над Су-57.
Льотні характеристики. По-перше, це дійсно сучасний винищувач. Якщо F-16 вперше піднявся в повітря у 1974 році, то Eurofighter здійснив перший політ у 1994-му. Різниця 20 років.
Формально Су-35 ще більш новий, адже він здійснив перший політ у 2008-му. Однак не варто забувати, що він (як, до речі, і Су-30СМ) є лише модернізованою версією радянського Су-27, який концептуально бере свій початок у першій половині 70-х.
Звісно, така різниця в часі не могла не позначитись на льотних характеристиках.
Наприклад, Eurofighter може розвивати безфорсажну крейсерську швидкість на рівні 1800 км/год, тоді як безфорсажна швидкість Су-35 становить лише 1300 км/год. Якщо у російського літака швидкопідйомність дорівнює 280 м/с, то у Typhoon вона складає 315 м/с.
Малопомітність. Втім, в сучасних умовах "сухі" характеристики мало про що говорять. Зокрема, через стрімкий розвиток ЗРК та ракет класу "повітря-повітря".
Значно більш важливим є показники радіолокаційної помітності. Одразу варто сказати, що Typhoon – це не повноцінний стелс. Водночас, на відміну від Су-35 та Су-30, він має чим здивувати.
Наприклад, європейський літак отримав S-подібний канал повітрозабірника, який екранує лопатки компресора двигуна, забезпечуючи тим самим зниження радіолокаційної помітності.
Окрім того, зовнішні підвіски керованих ракет зроблені напівутопленими, що також дозволяє знизити помітність Typhoon.
Загалом, ефективна площа розсіювання (кількісний вимір властивості об'єкта розсіювати електромагнітну хвилю) у Eurofighter з передніх ракурсів приблизно у кілька разів менше, ніж у винищувачів минулих десятиліть.
Простіше кажучи, його важче виявити, ніж Су-35 чи Су-30. Втім, не варто забувати, що велика кількість підвісного озброєння фактично нівелює цей позитивний ефект.
Бортова електроніка. Ще більша перевага Typhoon над старими машинами проявляється в авіоніці.
В цьому сенсі Eurofighter – дуже сучасний літак, який в повній мірі відповідає потребам свого часу.
Раніше ці машини літали з радарами Captor-М, однак нещодавно на них почали встановлювати покращений Captor-E, який європейці називають "найпередовішим радаром для винищувачів".
В деяких джерелах говориться, що він може виявляти повітряні цілі на відстані приблизно 280 км, що можна порівняти з показником радіолокаційної станції найбільш потужного винищувача в світі – американського F-22.
Радар Captor-E може виявляти цілі у повітрі, на землі та на морі, а також наводити на них кероване озброєння. Загалом, можна казати про велику перевагу нової радіолокаційної станції над зразками минулих десятирічь.
Цікаво, що росіяни вказують для своїх бортових РЛС ще більшу номінальну дальність виявлення, аніж у РЛС F-22 Raptor, однак останніми роками ці заяви майже ніхто з експертів не сприймає всерйоз. Бо на практиці їхня авіація виявилась досить незграбною. Особливо, в перший рік війни.
Озброєння. Нарешті, величезною перевагою Eurofighter (як над F-16, так і над російськими Су) є озброєння. Справа в тому, що Typhoon є штатним носієм керованої ракети класу "повітря-повітря" великої дальності MBDA Meteor.
Це рідкісний тип зброї, до якої дійсно можна застосувати термін "не має аналогів в світі". Вона отримала прямоточний повітряно-реактивний двигун, який дозволяє підтримувати високу швидкість польоту по всій траєкторії. Швидкість ракети досягає більше 4 Махів, а її дальність складає приблизно 200 км.
На папері російська ракета Р-37 має таку ж (чи навіть більшу) дальність, однак через відсутність прямоточного повітряно-реактивного двигуна вона не може тривалий час підтримувати таку ж велику швидкість, як Meteor.
Варто також додати, що розрекламована в усіх російських пропагандистських брошурах зброя є нічим іншим, як покращеною радянською Р-33, яку почали розробляти ще у 60-ті.
Загалом, про ефективність Р-37 складно судити через брак інформації, хоча, якщо вірити російськім ЗМІ, ракета збила кілька (чи навіть більше) літаків Повітряних сил України.
Звісно, Typhoon не був би сучасним літаком, якби не міг використовувати зброю класу "повітря-поверхня".
Загалом, це повноцінна "платформа" для запуску сучасної керованої зброї такого класу. До складу арсеналу літака входять крилаті ракети Storm Shadow та Taurus, протирадіолокаційні AGM-88 HARM, ракети Brimstone, високоточні бомби Small Diameter Bomb та багато іншого.
Таким чином, Typhoon може застосовувати практично всю зброю класу "повітря-поверхня", яку вже отримала, або може отримати в майбутньому Україна.
Eurofighter Typhoon – це не просто найпотужніший літак з усіх, які потенційно може отримати Україна, але й один з найкращих винищувачів в світі, в принципі.
Разом із французьким Dassault Rafale – це вершина розвитку четвертого покоління і одночасно його "лебедина пісня", адже тепер в силу вступає наступне, тобто п’яте покоління.
У Eurofighter Typhoon є ще одна перевага, про яку рідко говорять. Це його масовість. За всі роки побудували близько 600 таких винищувачів: для порівняння, Gripen побудували у кількості приблизно 300 одиниць. Звісно, кількість F-16 взагалі перевищує 4,6 тис, однак на те він і наймасовіший винищувач четвертого покоління.
Тому питання лише у кількості Typhoon, яку може отримати Україна. Для паритету чи навіть переваги над РФ може вистачити близько 50 таких літаків разом із ракетами Meteor.
Це не така вже й "неможлива" цифра. Втім, якщо ми подивимось на кількість отриманих F-16 (набагато більш масового літака, нагадаємо), то з’являються об’єктивні сумніви щодо того, чи отримає взагалі Україна колись таку кількість західних винищувачів.
Ілля Ведмеденко
