Підпишіться на нас в Google
Загальний арсенал систем протиповітряної оборони та ракет, яким володіє НАТО, значно перевищує спроможності Росії, але ніхто не розраховував, що буде затяжна війна. Про це у коментарі УНІАН сказав Івано Тимочко, військовий експерт, голова Ради резервістів Сухопутних військ Збройних сил України.
Відповідаючи на запитання, чому Україні хронічно не вистачає засобів захисту, якщо, крім Patriot, існують й інші системи для протидії балістичним ракетам, він наголосив, що "самих пускових - замало".
"Має бути цілий комплекс: радіоелектронна боротьба, радіомоніторинг, системи наведення, управління, зв’язку з космосом і так далі. Американці надають нам розвідку, супутникові знімки й розвіддані. Відповідно до цих даних і відбувається систематизоване та синхронізоване завдання ударів по ворожих ракетах, які летять", - сказав Тимочко.
Крім того, підкреслив він, такі технології дуже складні у виробництві й не менш складні в експлуатації.
"Просто так їх замінити неможливо. Потрібен надзвичайно великий обсяг роботи та фахівці. Лише обслуговуючий персонал і розрахунки - це близько 100 людей на один Patriot", - зазначив експерт.
За його словами, це велика кількість людей, яких потрібно навчити на симуляторах або у тренувальних центрах.
"Їх потрібно навчити, а також дати можливість здійснити певну кількість пусків тих самих ракет, окрім роботи на симуляторах. Щоб вони могли на практиці збивати повітряні цілі", - сказав Тимочко.
Експерт зауважив, що для роботи таких систем потрібні постійний обмін інформацією, ремонтні бази та можливість оперативно проводити ремонти.
"Це дуже складний процес. Це не лише одна система протиповітряної оборони чи навіть один комплекс. Це набагато більш розгалужена мережа взаємодії та спільної роботи. Адже такі комплекси насамперед наводяться за допомогою супутникових даних", - зазначив експерт.
Ракети-перехоплювачі
На запитання, скільки у світі здатні виробляти ракет-перехоплювачів для таких систем, Тимочко відповів:
"PAC-3 випускають за ліцензією, якщо не помиляюся, частково в Німеччині, частково в Японії, а основне виробництво - у США".
Говорячи про те, чому виробництво перехоплювачів зараз стало вузьким місцем - через ціну ракет, складність виробництва чи брак потужностей, - він висловив думку, що це питання "монополії на товар".
"Передача виробництва за ліцензією іншим країнам, особливо тим, де нижча вартість праці, автоматично здешевлює товар. У результаті базовий виробник, передаючи ліцензію іншим країнам, може втратити монополію або зіткнутися зі знеціненням свого товару. Навряд чи ми б так повелися, але вони враховують, що ми можемо внести якісь конструктивні зміни або принаймні розробити власний аналог", - сказав експерт.
ППО у Росії
На запитання, чи не вийшло так, що Захід недооцінив масштаби радянського та російського виробництва систем ППО і ракет, зробивши ставку на невелику кількість дорогих високоточних систем замість масовості, Тимочко зауважив, що "виробляла не Росія, а Радянський Союз. Росія ж переважно знімала системи зі складів і модернізувала їх".
"Ніхто не розраховував, що буде затяжна війна. По-друге, загальний арсенал, яким володіло НАТО в цілому і володіє навіть зараз, значно перевищує спроможності Росії. Але він розкиданий між різними країнами. Тобто, якщо відбувається напад на НАТО, тоді буде комплексна реакція і протидія. А коли кожна країна діє окремо, то маємо таку ситуацію, яку маємо", - сказав Тимочко.
Балістичні плани Росії
Як повідомлялося, раніше Олексій Гетьман, військовий аналітик, майор запасу ЗСУ зауважив, що Росія самостійно не може виробляти таку кількість балістичних ракет, аби запускати сотню їх по Україні.
Так, з цією метою країна-агресорка залучає північнокорейські балістичні ракети KN-23 та KN-24. Водночас за технічними характеристиками ці ракети можуть відхилятися від цілі десь на 200 метрів. Тобто, вони не є високоточними.
