Останнім часом почастішали удари росіян по цивільних в Україні. Проте у західних партнерів України досі немає розуміння, що зокрема такими діями Росія розкочегарює війну саме проти Заходу.
Лідери західних країн телефонують в Кремль – один, другий, третій. Відбуваються якісь "змагання" - затягнути РФ в звичне для західних еліт русло – якісь переговори, мутки, торги… Натомість Росія у відповідь демонструє свою "тверду позицію": показує, з яким презирством вона ставиться до цього, адже має всі можливості тиснути на Україну силовим чином. Тобто, не йде мови про "давайте поговоримо". В РФ це вважають слабкою позицією.
На мою думку, усі ці спроби "поговорити" з Росією, якраз підштовхнули її до останніх жорстоких атак по Україні. Адже зараз у нас ще далеко не критична ситуація з холодом, тобто, потреби в електроенергії менші, ніж, скажімо, буде за місяць-два.
Мені здається, в Росії вичікували саме цього часу. Але Захід своїми дзвінками трішечки збурив РФ. І вона показала: "Вдаримо зараз, покажемо їм, як ми все це бачимо зі свого боку".
Загалом, поки Росія може наступати, ніякі дзвінки, перемовини та обіцянки "зупинити війну за 24 години", її не зупинять.
В контексті цього, думаю, не відбудеться якихось реальних змін в ситуації з дозволом бити по Росії. Тобто, відповідні рішення, звісно, будуть. Але не в тому сенсі, як це потрібно: максимально відсунути КАБи від українських позицій, знищити підприємства в радіусі 300 км від кордону України, які працюють на російську оборонку… Ці рішення будуть хіба в прив’язці до Курська, або ще з якимось декількома "якщо". Простими словами: "якщо будуть виконані така, така і така умови, тоді ви можете бити всіма десятьма ракетами, які у вас лишилися". Щось на кшталт такого.
Що може призупинити РФ? Втрата здатності наступати.
По-перше, з точки зору військово-технічних питань, втрата переваги (в чисельності особового складу, стволів, бронетехніки) на так званій останній милі.
По-друге, обрубання можливості нафтового експорту, за рахунок валютних доходів з якого Росія ще довго може фінансувати війну. Але ми бачимо, що з тих чи інших причин Захід досі не спромігся це зробити. Зокрема, західний світ чомусь досі не може без російської нафти (або вдає, що не може).
І ще одне важливе питання – зміна логіки безпекової політики країн Заходу. Приміром, країни, які є, скажімо так, акціонерами теми з далекобійними ракетами, діють з міркувань своєї внутрішньої політики, виборів, завоювання електоральних балів. Вони не розуміють загрози – що, повторюсь, Росія всіма доступними їй способами розкочегарює війну саме проти Заходу.
Ігор Луценко, військовослужбовець, аеророзвідник, громадський діяч
