Повномасштабна російсько-українська війна триває вже три роки, але розпочалася вона безглуздими вигадками про "звірства українців" на Донбасі, щоб виправдати сепаратистські події 2014 року. Про це у колонці для The Hill пише академічний директор Амстердамського університету Ендрю Чахоян.
Як зазначає автор, він досі пам'ятає вигадку росіян про "розіп'ятого хлопчика у трусиках", ніби з жахливої казки. Але хоча ця історія – відверта вигадка, для багатьох у Росії вона могла здаватися правдою.
Російські сили, замасковані під "місцевих повстанців", захоплювали території на сході України, тоді як державне телебачення РФ транслювало цю брехню мільйонам глядачів. Це була не просто пропаганда – вона демонструвала, наскільки глибоко російське суспільство, еліти та державні структури вкорінені у своїй колоніальній свідомості, зазначає Чахоян.
Росія – це не країна, об’єднана спільними цінностями чи переконаннями. Це імперія, зібрана силою, скріплена брехнею і збагачена крадіжкою чужої культури, історії та мистецтва. Так, у минулому багато держав вдавалися до завоювань і культурного привласнення, але це не виправдовує нинішню спробу Росії знищити Україну.
У 2021 році Володимир Путін опублікував статтю, в якій заперечував існування України як нації та культури. Він назвав українців і росіян "одним народом", повторюючи тези царів і радянських лідерів. Але це була не декларація єдності, а пряма загроза: або українці визнають себе росіянами, або на них чекає знищення.
Росія неодноразово отримувала можливість позбутися імперських амбіцій, але щоразу обирала протилежний шлях. Поразки у Кримській війні, війні з Японією та розпад СРСР після невдачі в Афганістані так і не призвели до перегляду її колоніального мислення.
Історично Московія піднялася завдяки співпраці з Золотою Ордою, виконуючи функцію збирача данини. На той час Київ уже понад 600 років був культурним і політичним центром. У 1547 році Іван IV (Грозний) самопроголосив себе "царем всієї Русі", намагаючись привласнити спадщину Київської Русі. Європа довгий час не визнавала цього і продовжувала називати державу "Московією", що можна побачити на картах того періоду.
Російська імперія завжди будувалася на насильстві та пригніченні. Кремль не може запропонувати власному народові майбутнє, тому тримає його в покорі через репресії та пропаганду. Сучасна Росія й досі ставиться до регіонів, як до колоній, викачуючи з них ресурси, а самі росіяни сприймають гноблення як норму.
Захід часто помилково вважає, що проблема лише в Путіні – мовляв, він тиран, якого рано чи пізно змінить хтось інший. Але Чехоян вважає, що це не так. Путін – не виняток, а закономірний продукт російської політики.
Багато хто у світі виправдовує росіян, мовляв, вони просто жертви державної пропаганди. Проте війна проти України користується широкою підтримкою серед населення РФ. Джейд МакГлінн у своїй книзі "Війна Росії" пише, що Путін не нав’язує росіянам свої погляди – він лише озвучує те, у що вони самі вірять.
Чехоян пише, що російське суспільство переповнене комплексами та невпевненістю. Вдома вони мовчки терплять гноблення, а на зовнішньому фронті шукають виправдання своєму існуванню через завоювання. Це не вроджена риса, а хибний цикл проекції: заподіюючи біль іншим, росіяни намагаються придушити пам’ять про власні приниження.
"Сьогодні боротьба України – це не лише боротьба за територію. Це боротьба за історичну справедливість. Маленького хлопчика у трусиках ніхто не розпинав, і росіянам доведеться це усвідомити. Війна Москви проти України розвіяла міфи, на яких трималася імперія. І єдиний спосіб змусити Росію подолати імперське мислення – це гучна поразка", - підсумував автор.
Переговори про мир - останні заяви Путіна
Як повідомляв УНІАН, сьогодні Путін заявив, що Володимир Зеленський не є легітимним президентом, тому не може підписувати документи щодо завершення війни з Росією.
Також кремлівський правитель сказав, що війна могла б закінчитися ще у 2022 році, якби Україна просто "пішла" з Донбасу.
Ці заяви пролунали на тлі обіцянок нового президента США Дональда Трампа закінчити війну. Як пише Politico, зараз у Києві не вірять, що він зможе укласти вигідну угоду про припинення війни.
