Хто тільки зараз не віщає про те, що в Росію заїхала група військових з КНДР, яка проходить підготовку (злагодження) з подальшим приєднанням до виконання завдання у складі російських окупаційних військ (РОВ). Washington Post, посилаючись на кілька джерел, пише, що у складі групи кілька тисяч тіл. А те, що не так давно, згідно з попередньою інформацією, в Росії було вбито 20 північнокорейських військових, з яких 6 офіцерів, лише додало олії у вогонь у дискусію щодо відправки північнокорейського контингенту на війну в Україну.
Хоча, справедливості заради, північнокорейські військові, так само як і іранські, на рівні інструкторів, а також для обміну досвідом, давно перебувають у складі російських окупаційних військ. Адже KN-23 самі собою не запускаються... Нагадаю, що минулого літа, у червні, була хвиля щодо відправки в Україну кількох північнокорейських інженерних бригад. За підсумком, вони так і не прибули, хоча це було б логічно, адже проблематика інженерних військ у РВВ вкрай актуальна.
Що ж до бойових підрозділів, тих самих штурмовиків, то потреба в людському ресурсі в Путіна, навіть незважаючи на стабільну мобілізацію з можливістю не тільки компенсації щомісячних втрат у нуль, а й нарощуванням, продовжує залишатися пріоритетною. Найближчими місяцями, а особливо у 2025-му році, контингент російських окупаційних сил буде гіпертрофовано поповнюватися людським ресурсом, яким, здебільшого, і воюватиме Росія.
Тому поява бойових підрозділів, навіть без повної штатної комплектації технікою, теж цілком логічна. Хоча це більш проблематично, ніж комплектація інженерними бригадами.
Річ у тім, що мовний бар'єр у окремому випадку можна подолати. Навіть на рівні угруповання з інженерною бригадою теж простіше: озвучив спектр завдань - замінувати територію, звести фортифікаційні споруди, евакуювати пошкоджену техніку з ділянки, погодувати ротного кота. З бойовими підрозділами в цьому сенсу складніше, оскільки з урахуванням інтенсивності бойових дій, комунікація має бути постійною, а взаємодія - це питання виживання.
За таких умов і за таких обставин, було б логічним розміщувати північнокорейські підрозділи в тиловій або прикордонній зоні, для розвантаження, наприклад, курського або бєлгородського угруповання.
Або на тимчасово окупованих територіях, знову-таки, для виконання завдань у тилу.
З іншого боку, гостра потреба в людях, на тлі нарощування піхотної компоненти 2025 року, може змусити Кремль кидати ці сили на лінію бойового зіткнення, але за окремо взятими локаціями, де тільки вони одні виконуватимуть поставлені завдання.
У будь-якому разі, поки що північнокорейські військові, як повноцінні бойові формування у складі РОВ, не верифікувалися. Якщо ж це станеться, то міжнародним партнерам України слід переглядати свої підходи і ставлення до війни, під час якої український народ протистоїть не тільки тоталітарному режиму Путіна, а й Кім Чен Ина.
Пряме військове втручання КНДР у війну в Україні - це не тільки загроза нашій країні, а й виклик усьому цивілізованому світові, проти якого вже давно сформувалася коаліція країн-ізгоїв, яка, на жаль, має значно вищий ККД із взаємодії та взаємодопомоги.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив"
