"Видали фіговий турнікет": ЗСУ можуть залишитись без вітчизняних кровоспинних пристроїв

Непевність з допомогою від США, праворадикальна турбулентність у ЄС та скандали в Міноборони України лише помножують проблеми із забезпеченням українського війська. УНІАН зацікавився історією вітчизняних турнікетів, які "підвисли" у невизначеному статусі.

Користуйтесь тим, що дали

"У навчальному центрі ми тренувалися на китайських турнікетах, які рвалися, м’ялися… Взагалі були непридатні для навчання, пройшли через кілька кіл курсантів і відпрацювали своє. На них можна було хіба подивитися – як все влаштовано", - розповідає УНІАН один з військовослужбовців-добровольців.

Врешті, за його словами, через волонтерів сам придбав "китайців", адже навчальний центр не отримав від держави жодного турнікета. Проте заліки вже проводились на якісніших українських – "Дніпро". Але відпрацювання навичок, які зберігають життя, на усіх турнікетах, що є на озброєнні у Сил оборони України, відбулося вже на вишколі-злагодженні.

Досвід іншого співрозмовника УНІАН, мобілізованого бійця Нацгвардії, відрізняється: "У Навчальному центрі ми тренувалися на CAT. У нас були як справжні, так і навчальні. Загалом практикувалися за першої нагоди: тільки побачили, що пацани скучають, одразу права рука, ліва нога… Якщо хтось неправильно затягував турнікет, то все відділення присідало. А от у військовій частині мені видали фіговий турнікет - "Пітон". Він навіть не затягувався. Але це те, що стояло на балансі військової частини".

За його словами, забезпечення турнікетами (та й взагалі такмедом) в Нацгвардії, його не вразило.

"В бригаді видали якусь фігню. Коли мені оновлювали аптечку, то там був джгут "Омега" (універсальний гумовий джгут "Омега" виробництва "Київгума", - УНІАН). Раз покрутив його у руках… Але не викинеш, бо це майно, яке на тобі висить, і якщо ти десь його загубив, то купи такий самий", - розповідає він.

Якісними турнікетами співрозмовники УНІАН, як більшість військових, розжилися за допомогою благодійників: "Фонди дуже допомагають, прислали аптечку з нашими (українськими) турнікетами "СІЧ". Всі розуміють, що турнікет – це твоя турбота. Якщо хочеш бути живим та цілим, то ти собі купиш якісний турнікет. Навіть якщо тобі дають хороший, то один, а потрібно, мінімум, чотири. Та й не будеш економити на своєму житті та здоров’ї".

Навіть на третьому році повномасштабного вторгнення Росії в Україну забезпечення Сил оборони потребами тактичної медицини, зокрема турнікетами, лежить на плечах волонтерів, благодійних фондів та самих бійців. І це відбувається, починаючи з навчальних центрів.

"Забезпечення по турнікетах, необхідному обладнанню, зокрема манекенів для проведення тих чи інших маніпуляцій, а також симуляційних вибухових пристроїв для проведення занять в умовах, які хоч якось схожі на бойові, усе це – лягає на плечі благодійників", - розповів УНІАН молодший сержант-морпіх, парамедик, інструктор з такмеду Іван Мужнюк.

Та ще одна проблема – самі мобілізовані не знають (та й не можуть знати), які саме турнікети дійсно якісні і рятуватимуть життя. Не кажучи вже, що ними потрібно вміти користуватись. За словами Мужнюка, отримати ці знання їм не вдається, адже, попри збільшення курсу Базової військової підготовки до 45 днів, для опанування тонкощів такмеду бійцям нормативно виділяється лише один день. А цього – недостатньо.

"Людина вперше одягла піксель, вперше бачить зброю, і за півтора місяця на неї звалюється купа інформації. А ще й навантажують купу такмеду за один день… Тут ти проходиш відпрацювання зі стрільби, а тут одразу турнікети відпрацьовуєш. Така каша утворюється в голові, що навряд щось вдається засвоїти", – пояснює інструктор.

Свої турнікети – не пріоритет?

І хоча не все так погано із забезпеченням частин такмедом – бійці, які служать у Силах спецоперацій, розповідають, що їх забезпечують аптечками за стандартами НАТО – може статись, що ситуація значно погіршиться. По-перше, цьому сприяє загальна історія з допомогою українському війську від західних партнерів України. По-друге, армія може залишитись без вітчизняних турнікетів, які ризикують опинитися поза законом.

Наприкінці січня співзасновник одного з підприємств, яке виробляє турнікети "СІЧ", Олександр Гадомський заявив, що йому запропонували перенести виробництво до Європи, гарантувавши сертифікацію продукції та семизначну суму інвестицій у валюті.

"Європа готується. Прямим текстом кажуть про стратегічний актив, який хочуть мати на своїй території. В першу чергу, для потреб своїх країн, а також для постачання на європейський ринок і, звісно, в країни Азії та Африку, де попит на засоби тактичної медицини ось-ось злетить, і злетить шалено", - зауважив він.

Звісно, у разі такої релокації, турнікети для українських покупців, попри те, що компанія, по суті, українська, подорожчають. Але питання не лише в ціні.

Річ у тім, що у лютому 2024 року Верховна Рада ухвалила закон, зі змісту якого можна зробити висновок, що до українського війська можуть постачатися лише турнікети, сертифіковані за стандартом TCCC (міжнародний стандарт тактичної допомоги пораненим на полі бою, розроблений у 1990-х роках для медичної спільноти Командування Сил спеціальних операцій США, - УНІАН). Це рішення, з одного боку, мало стати одним із запобіжників проти неякісних турнікетів, які, на жаль, досі доволі часто зустрічаються в Силах оборони України. Але, з іншого боку, впровадження міжнародних стандартів такмеду боляче б’є якраз по своїх – адже жоден з українських виробників не пройшов сертифікацію за стандартом ТССС.

Приміром, Олександр Гадомський розповідає, що передав на тести партію турнікетів "СІЧ" представникам комітету TCCC і вони були проведені "з прекрасним результатом". Проте у департаменті охорони здоров’я Міністерства оборони зауважили, що отримали "лише результати першого та другого етапів тестування турнікетів українського виробника (3 з 4 турнікетів українського виробництва пройшли ці дослідження: "СІЧ", "Дніпро", "Пульс"): ефективність турнікетів у лабораторії та вплив навколишнього середовища (теж лабораторні дослідження)". Чиновники додають, що наразі вітчизняні турнікети перебувають на третьому етапі досліджень, коли він завершиться - не зрозуміло, а прискорити цей процес вони не можуть.

Таким чином, на жаль, Міноборони не затвердило перелік перевірених турнікетів, які можна використовувати в ЗСУ, у відомстві не налаштовані на компроміси для українських виробників і, якщо американські дослідження затягнуться, пропонують чекати появу лабораторії, яка б могла сертифікувати турнікети в Україні. Про її створення ще влітку 2024 року говорив міністр оборони Рустем Умеров і запевняв, що відбудеться це "найближчим часом". Та станом на початок 2025 року "найближчий час" так і не настав.

Саботаж для порятунку

Міноборони зараз продовжує лихоманити, в тому числі – департамент охорони здоров’я (ДОЗ). За словами його керівниці Оксани Сухорукової, яку мали звільнити наприкінці січня, "мене ввічливо попросили затриматись на два тижні, скоріш за все, це пов’язано з тим, що кандидатуру на цю посаду так і не знайшли, а відповідно – не знайшли команду, немає кому передати справи". Коли ця команда з’явиться – невідомо. І як довго зберігатиметься цей підвішений стан, прогнозувати ніхто не візьметься.

А поки усе це відбувається, військові медики запевняють: якщо буде наказ вилучити українські турнікети, у яких немає сертифікації ТССС чи якоїсь іншої, цей наказ доведеться саботувати. Адже американських САТ на всіх не вистачить, а рятувати життя бійців на передовій – потрібно.

Цю думку підтверджують і волонтери, які забезпечують військо турнікетами.

"Втрата державного ринку, напевно, виробництво власних турнікетів просто в’бє, - вважає засновниця та директорка фонду "Корпорація монстрів" Катерина Ножевнікова. – Торік півмільйона аптечок, закуплених за кошти партнерів, були укомплектовані саме турнікетами "СІЧ". І це – тільки один приклад. Я дуже сумніваюсь, що фонди взагалі потягнуть стільки САТ (які підпадають під згадану сертифікацію)".

Зараз складається враження, що усі процеси – від допомоги західних союзників до затвердження переліку вітчизняних виробників, які можуть постачати для армії якісний такмед – на паузі. Але важливо, щоб ця пауза не затягнулась на невизначений час. Адже, поки хтось міркує, чи варто в країні, яка воює, готуватись до виборів, бійці, які забезпечують можливість таких роздумів, змушені, окрім всього іншого, самостійно шукати і замовляти собі турнікети. Бо хочеш жити - купиш.

Ярослав Конощук

УНІАН в Google News