Від планів миру до плану перемоги

Два роки тому, восени 2022-го, Україна презентувала свою формулу миру. Восени 2024-го прийшов час оприлюднити свій план перемоги.

Президент України Володимир Зеленський в середу, 16 жовтня, представив у Верховній Раді план перемоги України. Концепція завершення війни складається з п’яти пунктів і трьох таємних додатків.

"Якщо почати рухатись цією ідеєю, конкретно з цим планом перемоги просто зараз, то, може, вдасться завершити війну не пізніше, ніж наступного року", - заявив він.

Але суспільна думка з приводу плану перемоги розділилась. Хтось вважає, що це всього лише "план забаганок". Хтось зазначає, що сам по собі план – хороший, але питання в непублічних його пунктах і в спроможності реалізувати заявлене. Про що ж йдеться?

Мрії про НАТО

Перший пункт плану перемоги – запрошення України до НАТО вже зараз.

"Факт запрошення України до НАТО може стати дійсно фундаментальним. Тому що членство в НАТО - це питання майбутнього, а не теперішнього. Але Путін має побачити, що його геополітичні розрахунки програшні", - заявив Зеленський.

На практиці це поки що виглядає малореалістичним. Навіть попри заяву генерального секретаря Альянсу Марка Рютте про те, що "НАТО у Вашингтоні вирішило зробити шлях до членства в НАТО для України незворотнім, ми перебуваємо у тісному контакті з союзниками, аби з'ясувати, як ми можемо зробити наступні кроки успішними та плідними".

Адже, по-перше, рішення в Північноатлантичному альянсі приймаються колегіально, а такі сателіти Путіна, як прем’єр-міністр Угорщини Віктор Обран та прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, не лише на словах заявляють, що не допустять цього, а й демонструють на практиці, блокуючи співпрацю України з НАТО.

По-друге, "останнє слово" в цьому питанні все ж у США, зосереджених зараз на президентській виборчій кампанії. 

"Навіть Байден на це не піде. Він відкидав саму можливість навіть обговорювати це питання як до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, так і після. Що вже говорити про Трампа, якщо на майбутніх виборах в США переможе він", - зазначає кандидат політичних наук, політолог-міжнародник Максим Ялі.

На його думку, саме тому, якщо вірити західним ЗМІ, цей план зустрів прохолодну оцінку і у Вашингтоні, під час візиту Зеленського в США у вересні, і в Брюсселі та інших ключових столицях ЄС, які Зеленський відвідував останнім часом.

Однак варто не забувати, що завершення війни залежить не стільки від концепцій, які сподобаються західним партнерам України, як від бажання й спроможності Росії продовжувати агресію. Поки Кремль це може, він буде це робити.

Пас партнерам: "Виконайте обіцянки"

Якраз в цій площині лежить наступний пункт плану перемоги – оборона України. В тому числі, мова про  можливість завдавати ударів вглиб Росії західною далекобійною зброєю. Станом на зараз Київ цей дозвіл не отримав.

Ймовірно, це питання, серед інших, мало обговорюватись на засіданні у форматі "Рамштайн" на рівні лідерів 12 жовтня. Проте воно не відбулось і найближчим часом не відбудеться, хоча Джо Байден все ж відвідає Німеччину на поточному тижні.

"Ми не маємо відповіді на питання - чи буде це реальна робоча поїздка, чи просто покрасуватися перед пенсією? – зазначає експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв. – Нормальна робоча поїздка передбачала б проведення "квартету" - зустрічі на рівні керівників США, Британії, Франції та Німеччини. Не провели "Рамштайн", відтягують до виборів, бояться збирати всіх, аби заявляти щось конкретне - не вперше в них таке. Проте зустріч "квартету", яка мала б пройти за день до "Рамштайну" - це вирішення питань далекобійного озброєння, дозволів на застосування та навіть потенційного відкриття переговорів про членство в НАТО (або запрошення, якщо така назва вам більше подобається). Але якщо президент США не спробує протягом поїздки до Німеччини зібрати "квартет", і якщо це буде просто поїздка побачитися із Шольцем - тоді це точно повний провал не лише політики "контролю ескалації", але і зовнішньої політики Байдена загалом".

З такою думкою погоджується керівний партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній, за словами якого, план перемоги дає конкретний посил партнерам України – "досить компостувати нам мозок різними спробами врятувати Росію, дайте зброю для того, аби Україна могла себе захистити, а не розводити балаканину".

"Перш за все, це публічний пас для США, які багато чого наобіцяли, розповідаючи, як вони сильно нас підтримують. І Зеленський фактично запитує: "Ви будете відповідати за свої слова? Якщо ні, то це ваша репутація буде страждати, бо вам припинять вірити у будь-якій точці світу, де ви будете щось обіцяти і нічого не робити"", - зазначає він.

Втім, якщо Джо Байден не використає можливість красиво піти з посади президента, першу скрипку в цьому "квартеті" у питаннях практичної реалізації плану перемоги України може зіграти Велика Британія. Принаймні, це можна припустити з огляду на заяву головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, що британська сторона "опрацьовує власні пропозиції у рамках практичної реалізації плану перемоги".

Концепція стримування

Наступні пункти плану перемоги – така собі концепція стримування Росії фізичними й економічними методами. Зокрема Україна пропонує спільне використання стратегічних ресурсів, які є в Україні та розміщення на своїй землі неядерного арсеналу партнерів, достатнього для захисту від будь-якої військової загрози з боку РФ.

"Коли Росія знає, що відповідь буде, і розуміє, якою буде відповідь, вони обирають переговори і стабільне співіснування. Навіть зі стратегічними противниками. І ми знаємо ці приклади", - зазначив Володимир Зеленський.

"Моє припущення, що йдеться, зокрема, про розміщення воєнних баз із системами ПРО - протиракетної оборони. Свого часу, на початку 2000-х років, Росія була дуже незадоволена розміщенням таких типів військ США на території східної Європи. І зараз це інструмент стримування", - зазначає політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

Проте, за його словами, навряд це можливо втілити під час війни, та після неї це може стати одним з ключових напрямків співпраці із Заходом.

На думку директора Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталія Кулика, якщо зосередитись на можливості реалізації пунктів плану перемоги, то найбільша ймовірність – в частині виробництва зброї.

"Йдеться про створення кластерів виробництва зброї, збройових виробничих ланцюгів. І це питання не про далекобійну зброю, а виробництво снарядів, стрілецької зброї, модернізація техніки, виробництво дронів. Тобто речей, які потрібні нам у великій кількості та перманентно. І це буде працювати також на країни Заходу, підсилюючи їхню обороноздатність. Тобто, ця зброя буде вироблятися не лише для нас, а і для них", - зазначив він.

Також, за його словами, у перспективі може бути розглянутий і пункт про використання Збройних сил України як потужного інструмента підтримки миру на європейському континенті (і не тільки) - миротворців.

"Після війни у нас буде велика кількість ветеранів, людей з військовим досвідом, яких можна було б залучити до виконання таких функцій та місій. Я думаю, що це достатньо непогано, адже дає певну перспективу зняти соціальну напругу в Україні та посилити нашу роль вже не як реципієнта, а донора безпеки у Європі", - вважає політолог.

Те, що Україна готова ділитись своїм військовим досвідом, здобутим в умовах війни нового типу – це дійсно нові пропозиції, декларація того, що Україна може стати важливим гравцем у новій архітектурі безпеки.

Фантастичні плани

Загалом план перемоги – це не стільки план перемоги України над Росією, а радше – план посилення переговорної позиції напередодні великих переговорів. Умовно, що саме треба зробити, аби зупинити війну. Адже не секрет, що партнери вимагають від України окреслити варіанти її завершення.

"Головне питання тепер - як відреагують партнери України. Бо, по суті, цей план значною, якщо не основною мірою, залежить від їхньої позиції: наскільки вони будуть готовими включитися в реалізацію. При цьому, Володимир Зеленський у своїй промові наголосив, що росіяни з часом вважають, що вони взагалі можуть відкинути переговорний процес. Тому відповідь партнерів на запит України не може бути довгою", - зазначає політолог Петро Олещук.

І хоча наразі втілення цього плану виглядає майже нереальним, раніше таким же нереальним для України здавалось вигнання російського флоту з Чорного моря, встановлення контролю ЗСУ над частиною Курщини, наявність у Сил оборони Patriot чи F16, і атаки власних БПЛА по об’єктах ворога за тисячі кілометрів від українського кордону.

Але наостанок, головні недоліки плану перемоги. Багато пафосу і навколо назви, і навколо представлення плану, більшість з пунктів якого не є чимось новим для партнерів України, а також відсутність стратегії виживання для українців, допоки цей план втілюватиметься в життя. Адже, якщо вже говорити про справедливість в контексті обіцянок Заходу щодо НАТО, ЄС, постачання Україні необхідної їй зброї, то варто говорити про справедливість і в контексті чесної демобілізації, боротьби з корупцією всередині країни тощо. Українське суспільство потребує дорослої розмови не менше, ніж західні партнери України.

Тетяна Урбанська, Ярослав Конощук

УНІАН в Google News