У РФ підприємствам військово-промислового комплексу (ВПК) не вистачає сотень тисяч фахових працівників.
Про це в інтерв’ю "Укрінформу" сказав Іван Гаврилюк, генерал-лейтенант, перший заступник міністра оборони України. Він розповів, що на момент початку широкомасштабного вторгнення в РФ працювало понад 1300 різних об'єктів оборонної індустрії з майже 2 млн осіб.
"Це потужний механізм для забезпечення війни. Росія досі має можливості для виробництва майже усіх основних номенклатур озброєння. Хоча є інформація про те, що підприємствам військово-промислового комплексу Росії сьогодні не вистачає сотень тисяч фахових працівників", - зауважив Гаврилюк.
Представник міністерства пояснив, що цей дефіцит виник через те, що Росія почала досить суттєво масштабувати виробництво зброї. За деякими номенклатурами озброєння обсяги виробництва зросли від трьох до шести разів. Станом на сьогодні Росія залишається лідером у виробництві, зокрема артилерійських боєприпасів радянських калібрів.
"Водночас ми бачимо, що навіть їхній ВПК не задовольняє всі потреби і запити, які йдуть із фронту. Через те вони змушені співпрацювати із Північною Кореєю та Іраном", - зазначив генерал-лейтенант.
Окрема тема, зауважив він, це виробництво Росією дронів. "Наш ворог оцінив можливості цього озброєння у сучасній війні. Розвиткові цього виду озброєння надається адресний пріоритет. Росія використовує свої сильні сторони тоталітарної держави - щедре фінансування та широкі можливості швидкого розгортання виробництва", - сказав Гаврилюк.
Наприклад, додав він, що для виготовлення копій іранських "Шахедів" вони за короткі терміни налагодили масове виробництво в певній економічній зоні.
Крім того, росіяни постійно шукають нові способи удосконалити вже наявні моделі власних БПЛА. "Йдеться не лише про ударні дрони. Акцент робиться на масовості", - зазначив перший заступник міністра.
Гаврилюк зазначив, що не може відповісти, скільки у РФ на складах радянської зброї, але вказав, щ значна частина озброєння та військової техніки армії Радянського Союзу, які були на території Європи наприкінці 1980-х - початку 1990-х років, переміщалися на склади в РФ.
"Там вона зберігалась. Частково, можливо, певна її кількість поставлялася чи продавалася в інші країни, але запас там дуже великий", - розповів представник міністерства.
Тепер же, додав Гаврилюк, "ми спостерігаємо певні ознаки того, що РФ має проблеми з основними номенклатурами озброєнь".
"Замість сучасних танків на фронт відправляються здебільшого машини радянської розробки. Те саме стосується артилерії, реактивних систем залпового вогню. Але навіть стара зброя - все одно зброя. Навіть Т- 62 чи Т-55 - це теж танки. Логіка агресора проста - не витрачатися на те, що можна на певному етапі поповнити зі старих запасів. Головне - кількість", - сказав він.
До того ж, додав Гаврилюк, застарілі зразки техніки не потребують такої ретельної підготовки бойових розрахунків та екіпажів. Електроніки там або зовсім немає, або вона дуже проста, - яку легко опанувати у стислі терміни.
Озброєння російських окупантів
Аналітик Айзек Сейтц зауважив, що майбутнє російського танка Т-14 "Армата" залишається під питанням. Незважаючи на заявлені росіянами поліпшений захист, вогневу міць та маневреність, він стикається з виробничими обмеженнями.
Зазначається, що висока вартість танка, оцінювана в $5-$7,1 млн за одиницю, обмежила його виробництво. Міжнародні санкції та інші виробничі проблеми також обмежили доступ Росії до критично важливих компонентів, необхідних для виробництва Т-14.
