Історія з відправкою північнокорейських військ до України триває вже кілька тижнів. За словами Володимира Зеленського, вже за 2-3 дні окупанти застосують ці війська проти України. Однак світ досі не почув серйозної реакції на таку співпрацю між стратегічними суперниками США – Путіним та Кім Чен Ином.
Чи може Україна розраховувати на щось, крім "глибокого занепокоєння" від Заходу, що Путін пообіцяв Кім Чен Ину та як на це реагує Китай – УНІАН запитав у голови правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимира Фесенка.
Пане Володимир, є думка, що Північна Корея більшість своїх рішень ухвалює лише з дозволу Китаю, через політичну та економічну залежність Пхеньяну від Пекіну. Рішення про відправку військ КНДР до Росії – також було узгоджено з Пекіном? Чи для них це стало так само неочікуваним?
Я не згоден, що Північна Корея усі свої рішення ухвалює з Пекіном. Безумовно, КНДР інформує Китай про деякі рішення, як і Росія, і намагається не діяти всупереч інтересам Китаю. Але КНДР не бере згоди у Китаю на ті чи інші рішення. І питання особливих стосунків Пхеньяну та Москви – одне з них.
Китай не контролює повністю КНДР. Так, Північна Корея залежна від Китаю, але вона ніколи не була маріонеткою Пекіну. Ще з часів Сталіна Північна Корея була ближче саме до Росії. З економічної точки зору КНДР залежна від Китаю, але з політичної – вона ближча до Москви. Якби США вважали, що Північна Корея залежна від Китаю – вони б ніколи не вели перемовини з Пхеньяном, а напряму зверталися до Пекіну. І тоді Трампу не довелося б їздити на зустріч з північнокорейським диктатором.
І так, можна сказати точно, що Китай не був у захваті від стратегічної угоди між Північною Кореєю та Москвою. Адже це означає посилення впливу Росії на КНДР.
І рішенням щодо відправки військ до Росії Китай також незадоволений з двох причин. Перша – це ознака того, що Китай не контролює Північну Корею. Однак друга причина є більш важливою – це суперечить китайсько-бразильскому мирному плану. Його головна мета – деескалація війни. А участь ще однієї країни у цій війні – це ескалація. Навіть Лукашенко це сказав. Що, до слова, також не випадково, враховуючи їхні стосунки з Китаєм.
Але, якщо це не відповідає інтересам Китаю – чи може Пекін вплинути на таке рішення? Можливо, якимось чином обмежити цю співпрацю? Враховуючи те, що Китай усе ж має деякі важелі впливу на Москву та Пхеньян.
Так, певна реакція Китаю можлива. Вони можуть сказати, "от, добре, побавилися, перевірили своїх військових, але не збільшуйте свій контингент, не треба ще більшої ескалації". Адже це не лише створює більше загроз навколо північнокорейського півострову і формує певний негативний фон для Китаю, а й погіршує його стосунки із Заходом. А Пекіну це зараз непотрібно.
Якщо говорити про кількість військових з КНДР – 12 тисяч не виглядає чимось критично великим. Адже кількість російських військових на фронті вираховується в сотнях тисяч. Відповідно, чи вплине ця кількість військових стратегічно на війну – питання риторичне. Враховуючи це, яка користь для Росії та КНДР від такої відправки, враховуючи ризики тієї самої ескалації? Це лише початок і далі буде більше? Чи це радше користь для КНДР, яка може навчити свої війська, готуючись до власної війни?
Для початку – КНДР наразі не готується до війни. Адже тоді вона не знищувала б мости, які їй потрібні для наступу. Вони не передавали б Росії мільйони снарядів, якби готувалися до війни.
Для росіян тут вигода дуже проста. Чим більше вони залучать військових з інших країн, тим менше їм доведеться забирати росіян. Але цю відправку 12 тисяч – це можна вважати пробою пера. Це зараз 12 тисяч. А якщо все пройде добре, вдасться організувати нормальну взаємодію, логістику, то завтра вже буде 20 тисяч, післязавтра 50 тисяч.
Чи міг Кім Чен Ин сам запропонувати Путіну цю допомогу? Цілком так. І Путіну такий крок сподобався – ми бачили його реакцію під час саміту БРІКС. Адже коли вони просять щось у того ж Китаю – він дуже часто відмовляє. А тут Путіну самому запропонували допомогу.
Але це створює прецедент. І якщо зараз військові КНДР будуть брати участь на боці Росії, то завтра Кім Чен Ин скаже Путіну – "Зараз твоя черга". Як подейкують деякі джерела, вже зараз Путін має в обмін на цих військових передати КНДР певні розробки чи навіть готове озброєння.
Тобто фактично, ми зараз бачимо ще більше об'єднання цієї "вісі зла", коли вони стають все більш залежні одне від одного, допомагають у таких ситуаціях. Але водночас ми не бачимо різких кроків Заходу на це?
США і Південна Корея – вони реагують, насправді. Але тут варто розуміти – їх хвилює не Україна. Так, звісно, тут є певна ескалація. І це новий фактор для Сполучених Штатів – вони бояться ескалації від України, але насправді саме Росія робить це. Це вже третя хвиля ескалації від РФ цьогоріч. Перша – обстріли енергетичної інфраструктури України навесні. Друга – наступ на Харківщині. І зараз участь військ КНДР.
Але значно більше їх хвилює той факт, що Путін має дати певні військові технології та озброєння Північній Кореї. А КНДР є постійною загрозою для безпеки у Східній Азії. Пхеньян загрожує ескалацією Південній Кореї, Японії й, відповідно, США. А Сполученим Штатам це зараз не потрібно.
Враховуючи всі ці ризики, реакція Сполучених Штатів виглядає ще більш млявою. Але виникає запитання – як саме США та весь Захід мають реагувати на ці події?
Сполучені Штати обов'язково мають реагувати на ці події. Адже інакше це буде черговим проявом слабкості. І це лише посилить нахабність Росії, КНДР та навіть Китаю. Вони побачать, що США ніяк не реагує і почнуть дозволяти собі значно більше.
Так, республіканці використовують цей кейс у передвиборчій гонці. Але все одно, вони тиснуть на Байдена, вимагають від нього реакції, прояву сили. Яка може бути реакція – на цей час щонайменше попередження. Мовляв, якщо це станеться – ми будемо розглядати це як ескалацію і збільшимо підтримку Україні. Цілком можливо, що це попередження й було, але воно не спрацювало.
То ж, якщо ми дійсно побачимо ці 12 тисяч на війні, то треба змінювати реагування. Найбільш вірогідне, що ми вже бачимо – це Південна Корея, яка має зняти обмеження на продаж зброї Україні. У них зброя хороша, її купують. І вони можуть зняти ці обмеження, оскільки це інтереси безпосередньо їхні.
Другий варіант – може бути дзеркальна відповідь. США та Європа можуть створити певний фінансовий фонд, провести організаційну роботу, для формування додаткового контингенту для іноземного легіону в Україні. Це можуть бути, зокрема, пілоти для F-16 з обслуговуючим персоналом до них. Тут варто зауважити, що не йдеться про відправку безпосередньо сил НАТО до України – цього точно не буде.
І третій варіант – асиметрична відповідь – це зняття обмежень на завдання ударів західною далекобійною зброєю по території РФ. Але зараз це навряд відбудеться, щонайменше до закінчення виборів у США. І приводом для цього, скоріше за все, стане не участь військ КНДР на боці Росії, а обстріли росіянами української енергетичної інфраструктури.
З офіційних джерел можна зробити висновок, що росіяни планують використовувати північнокорейські війська на території Курської області. Чисто формально, це може бути причиною порівняно спокійної реакції Заходу. А якщо РФ почне залучати війська з КНДР безпосередньо на українській території – чи не може це стати причиною для перегляду ставлення Заходу до цієї війни?
Це лише формальність. Не має значення, де саме використовуються війська. Так, формально, ці війська можуть залучити для того, щоб допомогти зберегти територіальну цілісність РФ у межах угоди з КНДР. Але якщо так само формально, то Росія додала території чотирьох областей України до своєї Конституції. І тому, знову ж таки формально, тут немає особливої різниці.
Путін просто використовує цих військових у Курській області, адже йому там не вистачає людей. Основна його ціль – це Покровськ, Часів Яр та інші міста Донецької області. Туди йдуть резерви. І сил у Курській області просто не вистачає. Ось і все пояснення.
