"Немає сенсу кидати людей на нуль без якісної підготовки. Щоб навчити цивільних, потрібно 3-4 місяці", - командир загону БПЛА "Тайфун" Михайло Кмитюк

Командир окремого загону безпілотних систем "Тайфун" Михайло "Майкл" Кмитюк в інтерв’ю УНІАН розповів, чи успішно північнокорейські військові "полюють" на українські дрони, в якому віці краще опановувати роботу з БПЛА та скільки часу потрібно навчатись перед тим, як потрапити на фронт.

Пане Михайле, через технологічність російсько-української війни, Сили безпілотних систем, певно, у всіх на слуху. Як окремий вид військ вони з’явились лише рік тому. Ваш загін взагалі сформувався лише наприкінці літа. Хто входить до його складу?

Ми – окремий загін безпілотних систем Національної гвардії України. Тобто, з Силами безпілотних систем ми, по суті, два різних відомства. Але завдання у нас, звісно, схожі – зміцнення обороноздатності нашої країни.

Кістяк мого загону – в основному, ветерани, які воюють з 2014 року. Але також є люди, які долучились до нас у 2022 році. Є й ті, хто доєднався нещодавно – у 2023-му та 2024-му роках.

Попри те, що в країні мобілізація йде так-сяк, наскільки я знаю, у вас немає кадрового голоду.

Так, до нас багато охочих потрапити. Ми формувалися в складний період, коли важко було залучити людей. І ми дали гарантії, що будемо проводити вчасні ротації. Ми обіцяли, що люди, які до нас приходять, будуть планово працювати на сході, потім відпочивати деякий час, і знову працювати. Такий формат людей влаштовує.

Ми вже проводили дві ротації і плануємо наступні. Звісно, бувають затримки (не вдається вивести людей день в день). Іноді затримки через якісь технічні моменти, іноді через те, що попередня група не довчилась і ми її не можемо завести… Але є чітке розуміння, що людям треба давати відпочивати, відновлюватись, щоб вони з новими силами готові були працювати.

Фактично, для кожного свого екіпажу ми плануємо екіпажі на заміну. Причому, намагаємось заводити досвідчені екіпажі на ті напрямки, де вони будуть показувати себе ефективніше. Приміром, вони там вже працювали, вже знають обстановку, зв’язок і так далі.

Як потрапити у "Тайфун"?

Це можна зробити через рекрутинговий центр Національної гвардії, безпосередньо на нашому сайті, через додаток Дія, work.ua, Lobby X тощо.

У нас є окрема група людей, які займаються рекрутингом. Перед ними стоїть досить просте завдання: знайти вмотивованих людей. Ми не розглядаємо тих, кого силоміць затягнули на службу і нав’язують нам у підрозділ. Нам потрібні саме вмотивовані, бо нам з ними працювати. Тому шукаємо самі. Після заповнення заявки наш рекрутер зв’яжеться з кандидатом. Після співбесіди ми вже розуміємо, підходимо, чи ні один одному.

На сьогодні (незалежно, це людина, яка потрапила під мобілізацію, чи йде на контракт) у нас 99,9% – це мотивовані та свідомі бійці.

І всі воліють бути пілотами БПЛА?

Мова не тільки про бойові вакансії. Ми зараз розширюємось і розглядаємо також юристів, бухгалтерів, водіїв, медиків…

Ви сказали, що пріоритет – мотивовані люди. А як відбувається відбір серед мобілізованих (сьогодні багато з них важко назвати мотивованими)?

Розмовляємо. Якщо людина каже, що в темі, що розбирається, що хоче навчитися, ми даємо анкету, в якій є базові запитання. Відповіді на них допомагають зрозуміти, чи дійсно людина на цьому розуміється, чи геть не розуміється. Адже є люди, які хочуть, але абсолютно не розуміють, що їх чекає. Є люди, які хочуть, і які розуміють базові речі… Звичайно, наш пріоритет – ті, хто хоча б трошки розуміється на технічній частині. Адже, щоб колись долетіти, виконати завдання і не втратити дрон, потрібно спочатку засвоїти великий обсяг інформації. Без бази це зробити вкрай важко.

Один із розповсюджених страхів серед українців пов’язаний з тим, що, маючи відповідні навички і досвід, людина не готова мобілізуватись, бо потрапляє не туди, де ці знання будуть найкраще використовуватись, а йде, умовно, рити окопи. Грубо кажучи, це як мікроскопом забивати цвяхи. Чи були у вас випадки, коли ви відібрали кандидата для себе, а його забрали в інший підрозділ на геть інший вид робіт?

У нас такого не відбувалося, тому що ми супроводжуємо кожного кандидата. Тобто, абсолютно всі, хто йде до нас на визначену посаду, потрапляє на ту посаду, про яку йшлося на співбесіді.

А як щодо переведення у ваш загін з інших родів військ, частин?

Був один випадок, коли наш кандидат мав потрапити в іншу частину… Загалом, з переведенням поки що є проблема. Є люди, які хотіли б перевестись. Але система ще в опрацюванні. Ми очікуємо, що на кінець січня вона запрацює, ми будемо розуміти, наскільки великий відсоток людей можливо перевести з однієї частини в іншу, і через Армія+ переведення стануть можливі.

Чи має значення, якщо перевестися до вас хоче не рядовий, а офіцер?

Солдат, чи офіцер – це не має значення. Як і, в принципі, рід військ. Якщо офіцер без бойового досвіду, який служив в лінійних частинах, але каже, що хоче до нас, хоче спробувати, хоче приносити більшу користь, брати безпосередню участь у бойових діях, то чому ні.

А жінки? До них немає упередженого ставлення?

З жінками так само. Якщо жінка йде на це свідомо, ми передамо наш досвід. Повторюсь, тут найголовніше – мотивація. У нас є дівчинка, яка в попередньому підрозділі мала понад сотню підтверджених цілей як пілот. Зараз вона перенавчається на ударне крило і працює на досить високому рівні.

Жінки – дуже вмотивовані й відповідальні. І, в принципі, якщо таке розуміння буде в нашій команді, я розглядаю можливість в майбутньому створити повністю жіночу групу спеціального призначення.

Може, існують якісь критерії, обов’язкові навички, які допоможуть долучитись саме до загону безпілотних систем "Тайфун"? Умовно, якщо хочеш бути пілотом БПЛА, треба мати такі чи такі скіли, а щось інше – не треба…

Стати пілотом дійсно не кожен зможе. Якщо людина претендує на посаду оператора БПЛА, то вона повинна мати технічний склад розуму. Це дозволить швидко навчатись і виконувати завдання, які перед нею стоятимуть. Але один з головних критеріїв, мабуть, це самомотивація, самосвідомість: коли людина робить роботу не з-під палки, а сама хоче розвиватися, готова проявляти ініціативу. Адже у цій сфері все змінюється дуже динамічно, і потрібно завжди тримати руку "на пульсі".

Зараз в Україні доволі багато шкіл, курсів, де можна отримати навички керування дронами поза військом. Чи люди, які завершили навчання в якійсь такій школі, мають пріоритет для вас?

Звичайно. Адже це вже, по суті, готові пілоти, просто без бойового досвіду. На їх підготовку піде значно менше часу. Така людина отримає у нас ментора, досвідченого командира групи, який допоможе пройти злагодження і якісно виконувати завдання.

Середній вік пілотів в нашому загоні – 25-35 років. Серед них є геймери, хто, приміром, грав на PlayStation в дитинстві… Їм значно простіше опановувати цю роботу. Комусь знадобиться два тижні. Комусь – півтора місяця.

А як щодо фізичної підготовки? Маю на увазі, що далеко не всі, хто бачить себе пілотом дрона, є, скажімо так, "суперменами".

Фізична підготовка, безумовно, повинна бути на високому рівні. Адже є екіпіровка, обладнання, яке треба донести до позиції, яке треба виставити там… Якщо буває таке, що ворог "спалив" позиції, то треба швидко відходити... Це потрібно розуміти. Це рутинна, щоденна робота.

Ще один розповсюджений страх українців: що людей, яких майже нічому не навчили, відправлять на нуль. Скільки у вас триває навчання, якщо мова про цивільних, які ніколи не літали?

Немає жодного сенсу кидати людей на нуль, якщо вони не виконують завдання по підтримці, по прикриттю, по розвідці. Без якісної підготовки все це неможливо.

На підготовку людини, яка ніколи не літала, йде до 3-4 місяців. Цивільний кандидат обов’язково проходить двомісячний курс базової підготовки. Далі ми навчаємо по профілю, залежно від навичок. Це або пілот аеророзвідки, або пілот FPV, або пілот "бомбера", або пілот крила… Далі відбувається злагодження, яке триває до місяця. Проходить на нашому полігоні і також по профілю…

Тому, як би ми не хотіли щось пришвидшити, це навряд вдасться. Людина, яка ніколи з цим не стикалась, має засвоїти великий обсяг інформації, інакше результату не буде. Навіть якщо людина вже вміє літати, але хоче перенавчитись на інший тип БПЛА, хоче іншу спеціалізацію, це теж потребує часу.  

І все-таки цікаво, наскільки близько до ворога доводиться перебувати вашим групам, коли вони виконують свою роботу?

Це залежить від місцевості, як довго і що саме потрібно робити. У мене особисто бувало, що до ворога був кілометр двісті метрів. А іноді сидиш за 7 кілометрів від лінії зіткнення і не можеш вийти зі сховку, бо ворог постійно спостерігає. Зараз росіяни можуть залітати і на 10 кілометрів. Тобто, сказати, що ти в безпеці через величину дистанції – не можна.

У 2022 році мені доводилось чути, що росіяни влаштовували справжнє полювання на операторів БПЛА. Чи зараз така тенденція зберігається?

На деяких окремих ділянках може бути. Але не скажу, що це якесь масове явище – полювання за пілотами.

Чи бачили ви записку одного з північнокорейських вояк, де він схематично намалював, як вони намагаються заманювати українські дрони в "пастки"? Чи успішною є така тактика?

Вони не вигадали "велосипед". Але загалом вони не несуть великої загрози. Ми бачимо, як вони кожен раз наступають, як під час Другої світової: біжать великою кількістю, а добігають якісь одиниці, яким вдається десь сховатись… По суті, вони дуже відстали від тих військових реалій, які існують в сучасному світі, в Україні.

Фактично, безпілотні системи сьогодні дають можливості, не виходячи з якогось підвалу, закривати дистанцію 25 км. Це мінімізація наших втрат, адже використання БПЛА знижує ризики для військового.

Для росіян люди не мають значення – техніка цінніша. Зможете пригадати "найжирнішу" ціль, яку вдалося вразити бійцям вашого загону?

В листопаді 2024-го наш екіпаж знищив російський автоматизований комплекс радіоелектронного придушення "Борісоглєбськ-2". Ми працювали по визначених цілях і помітили замасковану платформу МТ-ЛБ (радянська бойова машина багатоцільового призначення, - УНІАН). Ми не знали, що на цій платформі ще й російський РЕБ вартістю у понад 150 млн доларів. Але його вдалося знищити дешевими (у порівнянні з ним) дронами (посміхається).  

На початку нашої розмови ви сказали, що скоріше опановувати навички оператора БПЛА вдається зокрема геймерам, людям, знайомим з деякими комп’ютерними іграми. Як ви вважаєте, чи буде корисним, якщо навчатись керувати дронами українці будуть ще у школі?

Сподіваюсь на це. Ми не знаємо, коли завершиться війна. Ніхто не скаже, чи це відбудеться скоро, чи будемо ще десять років воювати. Тому варто бути готовими. Опанувати БПЛА – це база, обов’язковий предмет. Не знадобиться воно у майбутньому – класно. А потрібно буде – якась навичка зі школи збережеться. Потім, якщо в якийсь момент це знадобиться, навчити й перевчити людину набагато простіше, коли вона вже готова і вміє якісь базові речі.

Навіть з 2022 року ситуація із застосуванням БПЛА на фронті сильно змінилась.

Ми бачимо, як індивідуально долітає і на дистанції 900 кілометрів, 1000 кілометрів… За цей час значно виросли наші виробники. Вони пропонують дешевші, ніж іноземні, але ефективні рішення. Зокрема ми робимо акцент на українських виробників і тому, що з ними разом можна щось допилювати, допрацьовувати в процесі. Але наші БПЛА – це робочий інструмент.

На жаль, багато чого росіяни у нас копіюють і їх перевага - у швидкому масштабуванні. Приміром, вони вже почали копіювати наші роботизовані наземні системи. Сьогодні вони вже готові їх запускати в серійне виробництво, хоча у них їх, по суті, ніколи не було.

Особисто у вас є якийсь улюблений БПЛА?

Ну, якось важко сказати. Дрони бувають різних типів… З "бомберів" мені подобаються "Вампіри", МС-30 max… Вони ефективні. Гарно працюють. Це надійні борти.

УНІАН в Google News