Пресофіцер 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ярослав Галас переконаний, що мотивація може бути поштовхом зробити якийсь вчинок, наприклад, піти в ЗСУ, але вона не триватиме довго.
"Залежно від певних обставин (підрозділ, професіоналізм командирів, колектив тощо), мотивація може закінчитися дуже швидко. Тому слід ставитися до служби, як до роботи, проте часто важкої, небезпечної та невдячної, але роботи, яку необхідно виконати. Схожі ситуації бувають і в цивільному житті: ти не хочеш щось робити, мотивації нуль, але треба, і ти просто берешся й виконуєш. Коли в ЗСУ приходить таке розуміння, то стає легше. І згодом боєць починає бачити додаткові бонуси, на які навіть не розраховував: надійні товариші, котрі не кинуть у критичний момент, прості й чесні стосунки", - сказав він у інтерв'ю "Суспільному".
На його думку, якщо говорити про мотиваційну підтримку бійців поза межами служби, то це, безперечно, рідні й близькі.
"Я завжди питаю хлопців, за що воюють особисто вони. Ніхто з них не відповів, що за Верховну Раду, президента чи за владу. На це питання є різні відповіді, але найпоширеніша - за своїх рідних і близьких. Тому коли боєць відчуває підтримку тих, хто чекає його в тилу, це дуже допомагає. Війна є дуже серйозним випробуванням стосунків на міцність, яке, на жаль, не всі проходять", - поснив Галас.
Він вважає, що питання демобілізації дуже болісне і складне. Військовий пояснив:
"Поки Збройні сили не отримують нормального поповнення, ті, хто воюють із самого початку, не мають шансів повернутися додому до закінчення війни, оскільки їх просто ніким замінити. А якщо звільнити людей без заміни, це обвалить фронт. Чи можливе рішення за таких умов? Так. Треба поглянути на проблему з іншого боку".
За його словами, мобілізаційний запас в Україні все ще більш ніж достатній, однак мотивовані добровольці давно закінчилися, а решта чоловіків не хочуть іти воювати.
"На це є кілька причин і перша з них природна - страх загинути. Але цей страх можна долати, приклад цьому - сотні тисяч тих, хто воює. Друга дуже важлива причина - відсутність чітких термінів служби. Якби людина знала, що йде в ЗСУ на рік, із яких 2-3 місяці - навчання, а решта - служба в зоні бойових дій, після якої якщо не демобілізація, то хоча б повноцінна відпустка на пів року, то багато хто пішов би сам. Спротив мобілізації був би набагато меншим", - сказав він.
Галас розкритикував скасування кримінальної відповідальності за перше СЗЧ чи дезертирство. Захисник дав пояснення:
"Тобто, якщо людина тікає з армії, а потім добровільно повертається, то з дозволу командира її знову беруть у підрозділ і поновлюють усі виплати. Але як це діє на тих, хто чесно служить і не тікає? По-перше, дуже демотивує. По-друге, вони теж захочуть втекти, гарно відпочити пару місяців, а потім повернутися. Тобто ефект прямо протилежний, він тільки збільшить кількість СЗЧ".
На його думку, економічне бронювання - це по суті відкуп від служби в ЗСУ.
"Іншими словами - багаті відпочивають, бідні воюють. Тут навіть говорити не варто, як на це реагують бійці, яких навіть за гроші не відпускають з армії. Після таких дивних рішень складається враження, що влада взагалі не розуміє, що відбувається в середовищі військових. На словах каже, що хоче як краще, а на ділі робить гірше. Це дуже погано, такі рішення підривають довіру до влади", - додав Галас.
Війна в Україні - думка військових
Військовослужбовець Збройних сил України, журналіст, громадський діяч і колишній народний депутат Ігор Луценко не знає, чи пробачать військові, що нині перебувають на фронті, ставлення до війни з боку ухилянтів.
