Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив про готовність відправити в Україну британські війська, якщо це буде необхідно для забезпечення гарантій безпеки. Також не виключають відправлення своїх військ Естонія і Швеція. Однак історія з миротворцями може бути реальною лише у разі, якщо буде виконано декілька умов.
По-перше, британські, французькі чи війська країн Балтії не можуть бути просто відправлені на територію України. Адже росіяни можуть сприйняти це як участь цих країн у війні на боці України. Тож просто так ніхто діяти не стане – потрібен буде якийсь мандат міжнародної організації, яка уповноважить миротворців поїхати до України.
Так, це можна зробити, зокрема під егідою Європейського Союзу, але досить ймовірно, що росіяни відмовляться – для них це вже нецікава історія. Так само може бути мандат ОБСЄ, але теж – досить сумнівний. Третій варіант – місія під егідою ООН. В цієї організації є вдалий досвіт – проведено велику кількість миротворчих місій, зокрема в Косово, Конго, під час Ірано-іракська війни тощо. Але...
Для створення такої місії та відправки миротворчого контингенту в Україну потрібно рішення Радбезу ООН, постійним членом якого є Росія. Крім того, ймовірно, що Росія захоче побачити "миротворців" і зі свого табору. Тобто, ще невідомо, хто в результаті переважатиме: британці та інші друзі України, або ж друзі Росії – китайці, білоруси, можливо, африканці – будь-хто, прийнятний для Кремля.
Таким чином, недостатньо, щоб окремі країни виявили бажання брати участь у миротворчій місії в Україні. Без згоди росіян нічого не злетить.
По-друге, велике питання: на який термін має бути задіяна миротворча місія - на рік чи десять. Або може йтися про діяльність миротворців до досягнення якоїсь події в майбутньому, наприклад, до проведення виборів в Україні (які, знову ж таки, можуть бути як в цьому році, так і за кілька років).
Існує три класичні алгоритми використання миротворців. Мова про встановлення миру, тобто, коли вони з’являються на лінії розмежування і розкидають росіян в одну сторону, а нас – в іншу сторону, щоб всі зупинилися. Це - нереально.
Друга опція – підтримання миру. Тобто, бойові дії припинені і йде допомога, зокрема, в проведенні виборів, відбувається гуманітарне розмінування тощо. Таке - може бути.
І ще один варіант – спостереження – це те, що багато років робила місія ОБСЄ на Донбасі. Малоефективна історія – поїхали, фотографії зробили на місці події і швидко до готелю повернулися. Нам такий варіант не підходить.
По-третє, варто розуміти, хто фінансуватиме перебування миротворців в Україні. Ця історія досить недешева. Йдеться про лінію фронту у понад тисячу кілометрів. Я бачив цифри щодо можливості залучення до 7,5 тисяч миротворців. Але така кількість – це ні про що. Такого контингенту вистачить хіба на одну Херсонську область. Якщо ж брати до уваги цифру у 200 тисяч потенційних миротворців, яку озвучував президент України Володимир Зеленський, то дуже сумнівно, що хтось відправить в Україну таку кількість людей. Фактично, це населення якогось обласного центру, яких треба контролювати, забезпечувати, годувати…
Все впирається у фінанси. В інформаційному просторі "гуляють" дані, що 40 тисяч миротворців коштуватимуть 30 мільярдів доларів. Це неймовірні кошти. І станом на зараз доволі сумнівно, що буде багато охочих проплатити це дійство.
Та головне питання все ж у тому, чи треба взагалі Росії будь-яка миротворча місія. З тих заяв, що лунали раніше, можна зробити висновок, що росіянам вона не потрібна. Врешті, ще у 2016 році РФ блокувала ідею щодо залучення миротворців на Донбасі. Як зараз? Можливо, це питання стане предметом торгів й миротворчий контингент стане реальністю. Але поки що виглядає так, що місія неможлива.
