Територія, яку контролюють Сили оборони України на Курщині останнім часом суттєво скоротилася, а частина підрозділів вже залишили російську територію. Але насамперед маємо пам’ятати, що курська операція починалася і проводилася за єдиним задумом – скувати стратегічні резерви противника, а оперативні резерви відтягнути з інших напрямків.
Чи вдалося це? Вважаю, що так. На Курщині було близько 20 тисяч російських військовослужбовців, потім йшлося вже про 30 тисяч особового складу, далі – 40 тисяч, ще пізніше - 60 тисяч… Зараз, за різними оцінками, угруповування російських військ становить від 70 до 100 тисяч. Хто це? Це морська піхота, повітряно-десантні війська, спецназ. Тобто, мова про найбільш підготовлені підрозділи, заточені для проведення наступальних операцій. Якби не було потреби їх перебування на Курщині, вони були б на тому ж Покровському напрямку, де, вочевидь у росіян не вистачає резервів…
Тож курська операція, на мою думку, відбувалася правильно.
Наше завдання було завдати максимальний урон противнику, тому ми не трималися там за якісь населені пункти. Це не Курахове, не Торецьк, не Покровськ чи Авдіївка. Це - російська територія. Тому з нашого боку там відбувалася маневрова оборона. Простими словами, якщо треба, то здали населений пункт, або, якщо треба, навпаки, взяли. Саме тому, на мій погляд, не варто характеризувати цю операцію з точки зору того, яке село на Курщині утримують Сили оборони України. Це – неправильно. Правильно – відштовхуватись від задач.
При такому характері бойових дій ефективність операції визначається тим, що здобутки від її проведення мають перевищувати витрати на неї. Якщо ворогу завдається максимальний урон при менших затратах, то це означає, що операція йде успішно. Якщо це співвідношення перевертається, то операцію потрібно згортати. Тож нормально, що наші сили зараз відходять з позицій.
І не варто підтримувати думку, яка розповсюджується в інформаційному полі, що Курщина - це якась розмінна карта. В карти нехай собі хтось у підсобці грає. А тут - війна.
Чого варто чекати далі від російських військових? Значною мірою, дії будуть визначатися російським військово-політичним керівництвом. Але російська армія зносилася, через що відбувається сповільнення наступу на Сході. Недарма вони зараз перекидають восьму армію з Покровського на Торецький напрямок. А підсилення на Покровському не відбувається. Натомість наші продовжують тиснути.
Загалом, якщо росіяни налаштовані на продовження наступальної операції в Україні, продовження широкомасштабної війни, то їм потрібні резерви на Сході.
І якщо звільняються резерви на Півночі, то вони будуть кинуті на Схід: на той самий Торецьк, на Покровськ тощо. Це свідчитиме про те, що росіяни продовжують грати в довгу, тож операція із захоплення Донецької області триває, відповідно до стратегічного задуму.
Якщо вони своїми силами, які звільняються на Курщині, будуть заходити на Сумщину, Чернігівщину та Харківщину для створення "санітарного кордону", то це буде свідчити, що вони ставлять хрест на довгострокових планах та замінюють їх швидкою операцією (на тиждень-три) з проникнення на нашу територію. Тоді йтиметься про те, що вони хочуть досягти максимального ефекту швидко, тому що буде зупинка. А потім результати "на землі" для них бажано зафіксувати в якихось документах.
Важливо розуміти, що резервів на кілька фронтів у ворога не вистачає. Тож зараз росіянам потрібно перейти в оборону.
Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ"
