Наразі складно уявити чи навіть прогнозувати перспективи можливих майбутніх домовленостей щодо встановлення миру в Україні. Утім, рано чи пізно це трапиться, і держава має бути готовою до цього, передбачивши ряд змін та унормування питань у цілій низці сфер, а першочергово - у військовій. Що і як може та чи має змінитися, - про це УНІАН поговорив з військовим експертом Олексієм Гетьманом.
Почалася прелюдія переговорного процесу, і, можливо, будуть досягнуті певні домовленості щодо припинення вогню. Якщо уявити, що це станеться, то буде завершено воєнний стан і зупинена мобілізація як явище. Хто стане кістяком армії мирного часу, враховуючи, що має бути якось зафіксована штатна кількість? Яка вона? Як обиратимуть, кого залишити, а кого відпустити на заслужений відпочинок?
Я думаю, що навіть якщо буде скасований воєнний стан, то це не означає, що нам треба розпускати армію. Перемир’я чи призупинення вогню не означає закінчення війни на вигідних для нас умовах під гарантії безпеки від наших партнерів, щоб ми могли починати, як ви кажете, демобілізацію і звільняти людей.
Вірити росіянам не варто, ми пам’ятаємо ці перемир’я, які були під час АТО, - "хлібне", "різдвяне", ще там багато - нічого не відбулося, вони як стріляли, так і стріляли. Тільки сьогодні оголосили перемир’я, поки там їздило ОБСЄ на своїх білих джипах, дивилося, чи ніхто не стріляє, тільки сонце сіло, ОБСЄ поїхало - відразу почалися міни і снаряди.
Тому, що б не підписали, про що б не домовилися, - чіпати армію ніхто не буде. Це самогубство.
Крім того, зараз майже 10 тисяч людей у віці 18-24 зголосилося йти служити в Збройні сили - це дасть можливість проводити певні ротації.
Чи справедливо говорити про те, що ми фактично через війну поступово приходимо до професійної контрактної армії, оскільки військову підготовку зараз запроваджують замість призову? Чи, може, призов повернеться? Чи вже будуть лише контракти?
Уже була інформація про те, що в армії будуть тільки контракти, що призову більше сенсу робити немає. Якщо дійсно буде все добре, і війна завершиться миром з певними гарантіями нашої безпеки, то у нас буде дуже велика кількість людей, які пройшли службу, і багато хто вже вирішив зв’язати своє життя зі Збройними силами.
Тому треба буде розібратися з тими, хто вже, як-то кажуть, при службі, і хто не хоче звільнятися. Ще когось призивати - це куди? Цього не буде.
Контракти мирного часу. Що і для кого там буде передбачено і на який період? Зокрема, чи можемо ми якимось чином інтегрувати до нової української армії бійців з іноземного легіону, які виявлять бажання залишитися тут і служити українській державі? Чи планує в контексті переговорних процесів держава щось в цьому напрямку? Чи будуть думати потім?
Якщо ці люди будуть бажати служити в наших Збройних силах, не будучи громадянами нашої країни, то в мене виникає питання, наскільки це можливо з точки зору законодавства. Бо є певні правила. Під час війни - так - можуть бути сформовані певні іноземні бригади. Тут все зрозуміло з точки зору законодавства.
Після нашої, ми сподіваємося, перемоги, говорити про те, що ці люди, не громадяни України, будуть служити у Збройних силах України, - мені важко в це вірити. А те, що можуть бути створені якісь іноземні підрозділи, - це треба до юристів: на якій підставі не у воєнний час можуть у нас знаходитися іноземні громадяни, які є якимось військовим угрупованням. Можливо, потрібно буде ухвалити закон, який давно лежить вже у Верховній Раді, - про приватні військові компанії.
Люди і зброя. Куди подінеться та купа зброї і людей, які вміють стріляти і вміло запускати ракети та дрони? Таких професіоналів просто відпустять у мирне життя? Як це робитиметься?
Це такі ж громадяни, як і ті, хто не служив у Збройних силах і не воював. Є багато розмов, що можуть виникнути конфлікти між тими людьми, які повернулися, і тими, хто не воював. Так часто буває. Можливо, будуть якісь непорозуміння. Тут влада має відпрацювати на 100%, щоб цього не пропустити, і щоб повернення людей з фронту було сприйняте нормально, і щоб до цих людей була повага і певне правильне відношення.
З боку української держави, ті люди, які захищали державу, - що вони отримають, окрім подяки? І чи мають вони щось отримати?
Є прописані певні пільги, які ці люди можуть отримати. Там багато пільг передбачено для цих людей, як відплата за те, що вони зробили для країни.
Але, знаєте, я думаю, що вже після того, як війна закінчиться по-справжньому, а не перемир’ям, то будуть прийняті певні додаткові закони або постанови чи Кабміну, чи Офісу президента, про те, що саме, в який спосіб ці люди мають отримати як подяку від країни за те, що вони її захистили у такий важкий час.
А чи є запропонована Зеленським ідея про єдину армію Європи виходом для нас як для держави і для людей, які володіють глибоко професійними навичками щодо захисту країни? Тобто, Європа фінансує, а наші хлопці заходять, наприклад, в ті ж країни Балтії, звідки, за чутками, збираються забиратися війська Трампа?
Я був нещодавно у Литві. Вони дуже дивуються, що ми розмовляємо про якусь небезпеку, гарантії. Вони кажуть: "Це ви наша гарантія від небезпеки. Ми хочемо, щоб не німці тут були, а щоб ви знаходились, і тоді ми будемо впевнені, що ви нас захистите". Тобто це перший нюанс.
Другий - про те, що треба створювати єдину армію Європейського Союзу, - це не ідея Зеленського, давайте будемо справедливими. Така ідея була вже, вона гуляє вже 5-6 років Європейським Союзом. І про це багато було розмов.
Це питання в Європі розглядають, але тут вже є деякі дуже "гарячі" міністри закордонних справ, які починають казати, що "ні, ніяких таких єдиних армій не буде, ніхто в цьому не буде брати участь".
Я думаю, що було б добре, аби цю ідею підтримали. Тоді наша армія була би першою в цьому. Ми могли б багато чому навчити європейських військовослужбовців, багато чого вони могли б отримати корисного для спільного захисту Європи.
Чи не стикнемося ми з тим, з чим колись мав проблему Радянський Союз, коли з Афганістану прийшла купа людей, які створювали різні кримінальні угруповання за ознаками служби для вирішення певних питань на користь певних осіб? Чи не чекає на нас сплеск криміналу після війни, і як це попередити? Що треба робити вже зараз?
Завжди, коли люди повертаються з війни, виникають певні проблеми з тим, що ці люди можуть опинитися в кримінальних структурах. Держава має зробити так, щоб ті люди, які повернулися, могли знайти своє місце в цивільному житті. Тоді якихось негараздів, бажання приєднатися до якихось кримінальних структур, не буде.
Треба розуміти, що людина 3-4 роки, чи більше, була на війні, захищала Батьківщину, вміє поводитися зі зброєю, з усім, що необхідно для того, щоб вести, наприклад, бойові дії.
І коли така людина приходить, а до неї є неповага і зухвале ставлення, то, звісно, вона може образитися і намагатися щось довести через силу, стаючи на шлях криміналу.
Таке було після Корейської війни, таке було після В’єтнамської війни у Сполучених Штатах. У нас це теж буде. Питання в тому, наскільки ми зможемо зробити так, щоб це не мало масового характеру.
Ветеран російсько-української війни, майор запасу Збройних сил України. Військовий аналітик.
Займався політичною діяльністю. У 2012-му, 2014-му і 2015-му роках висувався до парламенту - вперше як самовисуванець, вдруге - як мажоритарник від "Радикальної партії" Олега Ляшка, втретє - від громадянського руху "Спільна справа", проте всі три рази програв.
Працював у Батальйоні імені генерала Кульчицького. Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну виступає як військовий експерт у ЗМІ та на телебаченні.
