Іран, Сирія, Куба: чи готові інші партнери РФ йти шляхом КНДР
Мобілізація погано йде не лише в Україні, але й у росіян. На фронті вже відбулись перші зіткнення ЗСУ з військовими з КНДР. УНІАН поцікавився, чи готові інші партнери Росії посилити її "гарматним м’ясом".
Нещодавно міністр оборони України Рустем Умєров розповів, що Сили оборони України вже зіткнулися з військовими КНДР на фронті. І хоча ці зіткнення були маломасштабними, загалом ситуація – неприємний "дзвіночок". Про це, зокрема, раніше говорив генеральний секретар НАТО Марк Рютте, який зазначив, що північнокорейські війська, які зараз воюють на боці Росії проти України, становлять загрозу для глобальної безпеки світу. Адже, на його думку, участь КНДР у війні може ознаменувати початок "набагато темнішої" фази тривалого конфлікту.
Це зауваження справедливе, з огляду на те, що зокрема США до останнього часу "не помічали" військової співпраці в питанні надання Росії Північною Кореєю не лише боєприпасів, але й живої сили. Зараз же в Штатах починається період передачі влади новообраному президенту, а скоро почнеться й бюджетний процес в новообраному Конгресі. Тож, з великою ймовірністю, США буде не до посилення російської армії північнокорейськими (чи якимись іншими) військовими.
Річ у тім, що колишній посадовець Державного департаменту США Девід Тафурі ще до завершення президентських перегонів заявив, що свої війська на війну в Україну готові направити ще три країни. На його думку, мова може йти про Іран, Сирію й навіть про Китай. Але наскільки це реально?
Якщо навіть не брати до уваги, що Тафурі – всього лише екс-посадовець, який навряд володіє чинними розвідданими, й видає на гора лише свої роздуми, без конкретики, наявність в російських військах іноземців – секрет Полішинеля. Ще з початку повномасштабного вторгнення в лавах агресора були помічені громадяни Куби, Сомалі, Непалу, Сирії, Сербії, Індії, Китаю, різних країн Африки тощо.
Іноземці вже воюють за РФ. Непублічно
"Якщо йдеться про військових радників, інструкторів, то вони воюють на стороні Росії, м'яко кажучи, не перший день, не перший місяць, навіть не перший рік, - зазначає військовий аналітик, ветеран АТО Євген Дикий. – Нагадаю, що Іран відправляв до Росії не лише "Шахеди", а разом з ними - й інструкторів із Корпусу вартових Ісламської революції, які безпосередньо в бойових умовах вчили росіян, як ці "Шахеди" запускати. Тобто перші такі БПЛА по наших містах запускалися іранськими руками, а не російськими… А коли завершилось це навчання, було поставлено лінію збірки цих "Шахедів" в російській Алабузі. І там, знову ж таки, були задіяні іранські інженери".
За його словами, так само, коли Північна Корея ще не почала торгувати гарматним м'ясом, але вже почала поставляти свої балістичні ракети, разом з цими балістичними ракетами в РФ приїхали їхні розрахунки:
"Щонайменше вони разом з росіянами запускали ці ракети по наших містах. А швидше за все, вони це навіть робили замість росіян".
Боєздатні сили потрібні самим
Та навіть знаючи про такі факти, притягнути той самий Іран до відповідальності за це – доволі сумнівна перспектива.
По-перше, через те, що не йдеться про якісь великі цифри "живої сили". Тобто, це не тисячі іранців, присутність яких в російських військах викликала б серйозну стурбованість світу та питання до Ірану. А історично так склалося ще з часів Холодної війни, що участь якоїсь кількості "технічних фахівців" та "радників" не вважається світовою спільнотою безпосередньою участю країни у війні. Тобто, світ просто закриває очі на участь малих контингентів у різноманітних конфліктах.
По-друге, Іран, навіть надаючи Росії зброю, відкидає звинувачення у цьому. Нагадаємо, на початку вересня 2024 року МЗС України викликало тимчасового повіреного у справах Ірану в Україні Шахріяра Амузегара, щоб висловити "глибоке занепокоєння української сторони у зв’язку із повідомленнями щодо можливого постачання Іраном балістичних ракет Російській Федерації". Відповіддю Ірану на це стала заява президента країни Масуда Пезешкіяна про те, що Тегеран "не постачав зброю Росії".
По-третє, навіть такі людожерські режими як російський та північнокорейський ще до відправки військових з КНДР в Росію спочатку легалізували співпрацю – підписали "безпекову угоду". Про появу аналогічних "документів" з іншими країнами Кремль розраховував домовитись на нещодавньому саміті БРІКС. Цього не сталось. Але надія Путіна на це досі існує.
За словами Євгена Дикого, навіть в Ірані режим не може собі дозволити вільно розпоряджатися громадянами, як гарматним м’ясом. І муситиме пояснювати народу, заради чого іранці десь мусять помирати.
"Хоча - суто теоретично - зовсім виключати участь Корпусу вартових Ісламської революції (тільки і саме його, жодним чином не армії) не варто. Корпус вартових має дещо інший правовий статус, складається з релігійних фанатиків та має великий досвід спільних боїв з росіянами в Сирії - там Корпус вартових виконував роль наземної сили, а росіяни прикривали їх повітря. Але, враховуючи обстановку на Близькому Сході й дуже високу ймовірність конфлікту безпосередньо там і безпосередньо з між Іраном та Ізраїлем, навряд Іран готовий зараз відправляти кудись реально боєздатні частини. Вони йому самому потрібні", - переконаний військовий аналітик.
Чому КНДР - може?
Чому ж історія з північнокорейськими солдатами, лік яких на території Росії йде вже на тисячі, а перші сутички з Силами оборони України вже відбулися – зовсім інша історія?
Річ у тім, що йдеться не про участь якихось техніків чи інженерів у спільних навчаннях. Мова про повністю готові бойові підрозділи. "І хоча їх перевдягають в російську форму, це фактична участь Корейської визвольної армії, як вона у них офіційно називається, на боці РФ", - нагадує Євген Дикий.
За його словами, є всі підстави вважати, що жодна інша країна до такого рівня участі не готова:
"Щоб погодитись на таке, треба бути саме Північною Кореєю – повністю ізольованою десятиріччями країною, рекордсменом за кількістю введеною проти неї санкцій. Країною, яка живе к один військовий табір, як посилена версія Радянського Союзу сталінських років – один суцільний ГУЛАГ. Лише такий режим може собі дозволити просто взяти й торгувати гарматним м'ясом (адже давно має досвід торгівлі рабсилою на державному рівні)"
Жодна інша країна – союзник чи потенційний союзник РФ – не перебуває в такому поганому стані, як Північна Корея.
Дипломатія працює
Таку думку поділяє голова комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко: "Приміром, вже було зафіксовано, що в бойових діях [на боці Росії] беруть участь громадяни Куби, їх там близько декількох тисяч. Проте Куба вдає, що вони нібито це роблять без згоди кубинського режиму. Тобто, не виключено, що Куба в такий спосіб підтримує РФ, але ні вона, ні інші не будуть це робити відкрито… Не можна виключати, що своїх людей можуть в Росію направити Венесуела, Сирія чи Іран. Але вони розуміють, що це – дуже токсично".
За словами Мережка, у разі мінімальної підтримки "живою силою", з великою ймовірністю, росіяни будуть намагатись маскувати іноземців: "Навіть північних корейців вони маскують так, нібито вони є частиною якихось військ з Бурятії".
А щоб ще більше зменшити можливість такої допомоги РФ, Україні варто гучно говорити про це, якщо є такі підозри.
"Навіть це матиме стримуючий ефект, адже тоді ці країни задумаються. Коли ми відкрито говоримо про цю проблему, називаємо країни, то їм буде складніше навіть у замаскованому, прихованому вигляді надсилати своїх військових", - зазначає Олександр Мережко.
Водночас, за його словами, діє й тиха дипломатія:
"Коли ми говоримо цим країнам, непублічно, щось на кшталт: "Якщо ви це зробите, то буде така і така реакція", тобто, ми будемо звертатись в ООН, до партнерів – ЄС та США, будуть посилюватися санкції, це змушує замислитись: "Може, цього й не варто робити?".